Ідеї, які працюють

Маяковський писав, що «жодна, навіть найвірніша справа не розвивається без реклами. Це зброя, яка уражає конкуренцію». Погоджуючись із класиком у першій частині його твердження, посперечаюся із другою: реклама лише засіб заявити про свій товар широкому загалу, а далі все залежить від конкурентних переваг і недоліків.

Я регулярно одержую на свій мобільний телефон тонни спаму з рекламою якихось акцій у великих сітьових магазинах електроніки. Оскільки мені й самі ці магазини з певних причин малоцікаві (а в умовах акції ще й чорт ногу зламає, спіткнувшись об підводне каміння), за всі роки я жодного разу не відреагував на такі повідомлення. З іншого боку, учора в кафе побачив на столі рекламний буклет з описом нової акції — можливості орендувати нетбук на час перебування в приміщенні. Це дійсно зручно, і, судячи із сусідніх столиків, пропозицією скористався не тільки я. Цей приклад показує, що навіть дуже проста бізнес-ідея може стати досить успішною, якщо її автор думає про практичну користь для клієнта, а не про те, щоб за допомогою реклами продати якусь дурницю.

Урешті-решт, товар або продається, або ні. Саме цей критерій — можливість комерційного застосування — як правило, може бути порівняно об’єктивним показником цінності ідеї.

Прихильники модернізації часто розуміють проблему навпаки: первинним вони вважають упровадження високих технологій, а економічний ефект — побічним результатом цього процесу. У реальності ж  комерційно успішними частіше є високотехнологічні рішення, звідси й процвітання країн із розвинутою наукою і технікою. Технологія per se, яка існує поза економічним контекстом, позбавлена будь-якого сенсу.

Добрий приклад помилкового підходу — фільтри академіка Петрика. Незважаючи на PR на вищому державному рівні, цією «інноваційною нанотехнологією» не зацікавилася жодна велика компанія. Ідея просто не продається.