Блиск антрациту затьмарив діамант
Сьомий гран-прі за сім років історії спеціалізованої всеукраїнської виставки-конкурсу «Майстер Клинок» Олександрові Ткаленку принесла шабля «Блиск антрациту», унікальна, насамперед, тим, що прикрашена… шматочками вугілля.
— Я сам — колишній шахтар, три роки підземного стажу в проходці. У нас у родині чотири покоління працюють на шахті. Тож у мене завжди була мрія присвятити шаблю вугіллю, — говорить житель міста Антрацит Луганської області, заслужений майстер народної творчості України Олександр Ткаленко.
Мрія здійснилася, і під час вручення вищої нагороди в Києві авторитетне журі назвало його роботу «першим пам’ятником вугіллю й рідному місту в шабельному виконанні».
Шаблю вінчає скульптурне зображення Президента України в шахтарській касці. Зброяр говорить, що саме виготовлення цього елемента й мініатюрної копії головного убору гірника було найскладнішим за два роки роботи.
— Спочатку я хотів завершити шаблю скульптурним зображенням батька, але подумав, що тоді образиться брат, — зізнається Олександр. — А проти того, що Янукович безпосередньо пов’язаний із Донбасом, ніхто не заперечував. От тільки скульптор Марк Зінченко все намагався «прикрасити» портрет. Але я припинив цей «голлівуд», сам доробляв, поки мої дочки не впізнали Віктора Федоровича. Дитяча оцінка — найнадійніша.
«Ліхтариком» для каски став діамант. У цілому для виготовлення шаблі знадобилося 1,5 кг срібла, шкіра морського ската, оксамит і золото, більше 700 днів, а найчастіше — і ночей.
На одному боці клинка 35-літній майстер вигравіював усі пам’ятні місця рідного Антрацита. На іншому — еволюцію процесу видобутку вугілля, від кирки з обушком до скребкових конвеєрів та електровозів. Є там і портрети батька, брата, племінника й самого Олександра — потомствених шахтарів.
— Мені навіть не повірили спочатку, що парадну зброю прикрашено вугіллям. Але це саме пластини антрациту: на шаблі й піхвах — чотири великі, п’ять дрібних, а ще є на хрестовині. Дібрати їх було складно — структура вугілля така, що воно розсипається. Тож я перебирав антрацит цебрами, поки знаходив потрібну пластину. Зате тепер мені огранювання будь-якого каменю не страшне, — посміхається Олександр Ткаленко.
Тепер на донбаського зброяра чекають нові випробування, нові ідеї та поїздки. Уже отримано запрошення від організаторів аналогічних виставок у Москві та Австрії.
