Полімерний альянс

В умовах домінування олігархічних структур середньому бізнесу необхідно об’єднуватися.

У нас сотні, якщо не тисячі, галузевих об’єднань виробників. Але зовсім не всі з них виконують закладені під час створення функції. Найперше — це захист інтересів підприємств галузі, а також сприяння розвитку конкретної сфери виробництва в цілому.

У цьому плані асоціацію «Рада представників полімерної галузі України» можна взяти за зразок. Створена лише два роки тому, вона встигла провести, без перебільшення, величезну роботу як із координації зусиль її членів, так і із захисту їхніх прав на, м’яко кажучи, не завжди зрозумілому вітчизняному правовому полі. Президент Ради представників полімерної галузі України Андрій Антонов розповів про ключові питання цієї сфери промисловості.

— Андрію Леонідовичу, що являє собою полімерна галузь країни?

— У промисловому аспекті можна говорити про два типи підприємств — виробників сировини й переробників, які вже безпосередньо випускають готову продукцію. Скажу відразу: потужностей, які можуть задовольнити внутрішній попит в Україні, немає. Завод «Карпатнафтохім», який запускають на заході країни, охоплюватиме зовсім не всі асортименти полімерної сировини, сєверодонецький «Азот» тільки намагається відновити виробництво ­поліетилену високого тиску.

— З яких причин ми маємо таку ситуацію?

— Так склалося історично — за часів СРСР найбільші підприємства, які випускають таку продукцію, залишилися на території інших союзних республік. Наприклад, заводи найбільшого нафтохімічного холдингу «Сибур», білоруський «Полімір» та інші. Відповідно наші підприємства залежать від поставок їхньої сировини.

— Логічне запитання: може, варто створити таке виробництво в Україні?

— Наразі це фактично нереально, оскільки необхідні не тільки сучасні технології, досвід, а й дуже великі гроші — на рівні сотень мільйонів доларів і більше. Та й економічної доцільності в цьому зараз не бачу. Уся річ у переробниках сировини: їх набагато більше, ніж виробників, однак і в них є проблеми. Допустимо, у нас хтось вкладе гроші в будівництво промислового гіганта з випуску полімерів. Хто купуватиме його продукцію? Переробні підприємства задихаються під податковим пресом, додайте до цього кризу, від якої вони ще не зовсім оговтались. Потенційним українським виробникам сировини залишається експорт, а за міжнародні ринки треба ще поборотися. Така ситуація склалася в Росії, де більшість підприємств працюють на інші країни, переважно на Китай, найчастіше продаючи туди сировину набагато дешевше, ніж вітчизняним переробникам. Тож поки в нас не зміниться економічна політика держави — нічого не вийде.

Фактично в кожній галузі є два-три «монстри», які диктують правила гри на ринку. По суті, у нас усталилася так звана азіатська модель бізнесу — наявність декількох олігархічних структур, які обслуговують інших. Підприємства ж, які представляють полімерну галузь України, — це середній і дрібний бізнес, що зможе ефективно захищати свої інтереси, лише об’єднавшись. Наша мета — створення саме такої галузевої спільноти.

— Яким чином асоціація захищає інтереси своїх членів?

— Є декілька способів. По-перше, співробітництво й вирішення проблемних питань із державними органами. Наприклад, ми представлені в Антимонопольному комітеті України, що дозволяє оперативно вирішувати непорозуміння в тому або іншому аспекті діяльності. Також ми ввійшли до суспільної ради при Митному комітеті. При асоціації створена консалтингова служба — без грамотного консалтингу фактично неможливо потрапити на ринки інших країн. Узагалі, переваги такої координації зусиль можна перераховувати довго.

— Які ваші цілі?

— Захистити себе, тобто виробників полімерів, від диктату олігархічних утворень. Щоб галузь являла собою об’єднання середнього бізнесу. Крім того, надзвичайно важливе підвищення якості продукції та прийняття певних стандартів, у тому числі й щодо етичної складової ділових відносин. Наприклад, серйозну проблему становлять так звані «гаражники» — кустарні дрібні підприємства, які демпінгують на ринку, пропонуючи продукцію низької якості. Основні клієнти більшості підприємств галузі — великі торговельні мережі, зацікавлені у високій якості упаковки. Конкурувати з «гаражниками» треба шляхом створення системи гарантування певних характеристик продукції членів асоціації. Так, у нас може бути вище ціна, але і якість непорівнянна.

— Можна із цього місця докладніше…

— У цьому питанні ми послуговувалися європейським прикладом. Там асоціації самі регулюють ринок, дбають, щоб усі виробники конкретної галузі дотримувались загальних стандартів, не допускали випуску неякісного товару й несумлінної конкуренції. Із цією метою ми розробили й зареєстрували знак якості асоціації «Безпечна упаковка». Вимоги, пропоновані до власників знака якості, містять у собі два різнопланових блоки.­ Перший — це перелік умов із технічної та екологічної безпеки до кінцевої продукції. Другий — перелік вимог безпосередньо до виробників, які мусять забезпечити відповідність організації нормам сумлінної конкуренції. Якщо все це є, підприємство має право ставити на своїй продукції цей знак.

— Однак тут необхідний постійний контроль.

— Безперечно, і він проводиться трьома різними способами. Перший — регулярне тестування продукції, придбаної в роздрібній торгівлі. Другий — розгляд скарг споживачів. І, нарешті, періодичне відвідування виробництва, де випускаються вироби зі знаком якості.

— У будь-якій галузі виробництва не можна варитися у власному соку, необхідно орієнтуватися на досвід колег…

— По-перше, у нас налагоджені зв’язки з колегами з інших країн. Це, приміром, Китай, Індія, Тайвань, Італія, Туреччина… Член асоціації, який бажає розвивати там бізнес, зустріне привітний прийом і матиме необхідну допомогу. Крім того, ми регулярно проводимо так звані полімерні тури за кордон із метою ознайомлення з досвідом колег, а також налагодження ділових зв’язків. У першу чергу це поїздки на найбільшу виставку пластмас, полімерів і каучуку К-2010 у німецькому Дюссельдорфі й на міжнародну виставку полімерів і пластмас у китайському місті Гуанчжоу, найпристіжнішу в Азії.

Андрій Антонов

Народився 16 липня 1969 року.

Закінчив Харківський авіаційний інститут ім. М.Жуковського за спеціальністю «конструктор радіотехнічних систем літальних апаратів», Харківський регіональний інститут Національної академії державного управління при Президенті України.

У 1996 році заснував компанію «Полімер сервіс».

Із 2003 року — президент харківського обласного­ громадського об’єднання «Сокіл-2000».

Із 2009 року — президент асоціації «Рада представників полімерної галузі України».