Геній бойових і космічних ракет

Багато в чому завдяки Михайлові Кузьмичу Янгелю Дніпропетровськ справедливо вважається космічною столицею України.

2011-й оголошений в Україні й Росії Роком М.Янгеля — видатного конструктора ракетно-космічної техніки ХХ століття, засновника й головного конструктора КБ «Південне», академіка, двічі Героя Соціалістичної Праці.

Михайло Кузьмич Янгель народився 25 жовтня 1911 року в Сибіру. У 1937-му закін­чив Московський авіа­цій­ний інститут ім. С.Орджо­нікідзе. Працював у КБ М.Полікар­пова, брав участь у розробці винищувачів І-16, І-17 та інших літаків, потім у КБ А.Мікояна й В.Мясищева. У 1950-му закінчив Академію авіаційної промисловості. У 1954 році Янгеля відряджають в Україну, де він створює принципово нові напрямки в ракетобудуванні (вони багато в чому визначили генеральну лінію розвитку сучасної ракетно-космічної галузі України) й наукову школу з розробки ракет і космічних апаратів різного призначення. За його особистої участі засновані й почали розвиватися майже всі ракетобудівні підприємства та наукові організації України.

Багато в чому завдяки Михайлові Кузьмичу Дніпропетровськ як ракетно-кос­мічний центр сьогодні визнаний в усьому світі, справедливо вважається космічною столицею України й бере активну­ участь у великих міжнародних проектах.

Не дивно, що саме в Дніпро­петровську було дано старт ювілейним заходам у рамках святкування 100-річчя від дня народження М.Янгеля.

Зберегти для нащадків

З ініціативи державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.Янгеля» і Дніпропетровського університету економіки та права імені Альфреда­ Нобеля (ДУЕП) 15 березня в університеті відбувся «круглий стіл», присвячений видатному конструкторові, талановитому вченому й людині з великої букви. На урочистості приїхало чимало гостей, чиї імена відомі у світі: Л.Кучма — Президент України (1994—2005), Б.Патон — президент Національної Академії наук України, Ю.Алексєєв — голова Державного космічно­го агентства країни, генерал-полковник М.Соловцов — колишній командувач Ракетних військ стратегічного призначення РФ, О.Дегтярьов — генеральний конструктор — генеральний директор ДП «КБ «Південне» ім. М.К.Янгеля», Б.Холод — ректор ДУЕП ім Альфреда Нобеля, В.Крючков — ­колишній секретар ЦК КПУ з оборонної промисловості, А.Усенков — генеральний директор АТ «Росзагальмаш» (РФ), В.Щоголь — генеральний директор ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.Макарова», С.Конюхов — науковий керівник ДП «КБ «Південне» ім. М.К.Янгеля» та інші видатні керівники ракетно-космічних галузей, учені профільних ВНЗ України та Росії.

Відкрив засідання Леонід­ Кучма. Він відзначив не­оціненний внесок М. Янгеля у створення ракетно-косміч­ної галузі України й зміцнення миру на нашій планеті, разом із тим досить критично оцінив сучасний стан провідних підприємств і галузі в цілому.

— Сьогодні 52 ракети СС-18 (за американською термінологією «Сатана») стоять на бойовій варті російських стратегічних військ, — сказав Л.Кучма. — Тож справа Янгеля живе. Але якщо в Росії знаходять можливості й надалі розвиватися у цьому напрямку, навіть заявили, що розпочинають розроблення ракети, аналогічної СС-18 (хоча відтворити таку неможливо — це була сама довершеність), то в нас сьогодні не найкраща ситуація. То, може, ми з повним багажем туди перейдемо й збережемо щось для нащадків? Я говорю це вже не жартома, а серйозно.

Ми розуміємо, що сьогодні металургія, хімія дуже важливі. Сільське господарство теж має величезне значення з огляду на розвиток подій у світі. Але без високих технологій яке буде в нас майбутнє? А я б хотів, щоб Україна, де поки ще залишилися ресурси, з якими можна зробити прорив, посіла належне їй місце. Але щороку цих ресурсів стає усе менше. Якщо проаналізувати на прикладі КБ «Південне», що там було й що залишилося… Не його в цьому провина. Коли немає державної підтримки, не буде й руху вперед. В умовах напівзлидарського існування нічого зробити не можна. Щоправда, кризи теж дають поштовх до розвитку. Але в нас якась вже занадто тривала криза. Два роки поспіль на космічну галузь виділяється по 60 мільйонів гривень. Це мізер! А на Євро-2012 цього року заплановано 36 мільярдів гривень бюджетних грошей. Треба! Я розумію, що ми не повинні знеславитися. Але якби ми попередні п’ять років займалися економікою держави як належить, зовнішній інвестор нам повірив би й до нас прийшов. Тоді не довелося б усе будувати тільки самим, за наші бюджетні гроші, — дороги, мости, аеропорти, стадіони тощо.

Може, дехто думає, що Янгелю було легше працювати? Ні, тоді теж точилася жорстока боротьба між ракетними підприємствами. Щоб одержати замовлення на ту або іншу ракету, ти мав довести, насамперед військовим, а потім інститутам, що твоя розробка краще. Отож, звертаючись до керівників ракетно-космічних підприємств, скажу: треба, щоб така розробка у вас була, тоді до вас прийде приватний бізнес…

Без науки немає високих технологій

Президент Національної Академії наук України Борис Патон щиро подякував організаторам «круглого столу» за те, що так урочисто відзначається рік пам’яті геніального вченого.

— Ми знали Михайла Кузьмича багато років. Він працював, спираючись на науку, на науково-технічний прогрес. Пам’ятаю Дніпропетровськ, автозавод, який був обраний під будівництво нового підприємства. І в результаті під керівництвом Янгеля з’явився кращий у світі завод «Південмаш». А разом із ним — конструкторське бюро «Південне» . Завод працював у тісному контакті із КБ «Південне», і не було проміжної ланки, присутньої фактично у всіх інших генеральних конструкторів таких КБ. Таке єднання, на мій погляд, дійсно найбільше досягнення, і Михайло Кузьмич відіграв у цьому головну роль.

Голова НАН України відзначив, що М.Янгель дуже любив науку, не уявляв створення нових ракет, нової техніки без науки, без участі академічних і галузевих інститутів. Якби сьогодні в Україні змогли відродити те, підвалини чого закладав Михайло Кузьмич, то в нашій державі була б зовсім інша техніка, інші можливості. Це дало б імпульс для розвитку високих, наукомістких технологій, переконаний Б.Патон.

Говорячи про наукову школу, створену Янгелем, треба згадати й про те, що випуск ракетно-космічної техніки поставив зовсім нові завдання перед вітчизняними НДІ. Вони працювали над новими матеріалами, новими технологіями й домагалися не менш значних успіхів, ніж ракетобудівники.

Працювати по-янгелівськи

Ветерани КБ «Південне»­ й Південмашу, які працювали під керівництвом М.Янгеля, говорять про нього як про людину принципову, яка вміла відстоювати свою позицію, але разом із тим дуже добру, співчутливу й по-батьківськи турботливу. Але головною заслугою колишнього головного конструктора КБ, звичайно ж, було створення нового напрямку у виробництві ракетної техніки.

— Ми у великому боргу перед цією людиною, — сказав у своєму виступі науковий керівник, у недалекому минулому генеральний конструктор ДП «КБ «Південне» імені М.Янгеля» Станіслав Конюхов. — Янгель обґрунтовано довів, що запропонований ним напрям у створенні ракетної техніки допоможе ефективно вирішити головне завдання — досягти паритету у відносинах із імовірним супротивником у ракетно-ядерному озброєнні, назавжди позбавити його переваги завдати першого удару по нашій державі.

Бойова ракета Р-12, створена колективом КБ, мала дальність польоту 2 тисячі кілометрів. Здавалося б, як вона виконає стратегічну роль, якщо не може долетіти до іншого континенту? Проте на базі цієї ракети були створені ракетні війська стратегічного призначення (1969 р.). Надалі вона відіграла колосальну роль у розв’язанні Карибської кризи, допомогла вирішити завдання із запобігання ядерній війні. І мир на Землі вже більше 50 років працює завдяки Янгелю. От у чому його найбільша заслуга.

Після ракети Р-12 були створені Р-14 і Р-16, потім Р-36, Р-23. Ракети, які з появою орбітальної головної частини взагалі позбавили супротивника можливості оборонятися. Іншим державам, зокрема США, навіть не було сенсу будувати протиракетну оборону.

Інтегрально в ХХ столітті я не знаю іншого більш талановитого конструктора військової техніки, ніж Янгель, який зробив би так багато й так ефективно. Кожні два роки під його керівництвом створювався новий стратегічний ракетний комплекс, не кажучи вже про космічні.

С. Конюхов відзначив також, що на базі бойових ракет Янгель відкрив новий — конверсійний — напрямок у створенні космічних носіїв. С.Корольов, як відомо, у той час займався пілотованими польотами, а весь тягар військового космосу ліг на плечі Янгеля.

— Це ракети-носії «Космос», «Інтеркосмос», ракети «Циклон-2» і «Циклон-3», космічні апарати радіотехнічної розвідки, протиракет­ної оборони, дистанційного зондування, які служили й науці, — уточнив С.Конюхов. — Під керівництвом Михайла Кузьмича зроблено 25 космічних апаратів «Інтеркосмос», 100 супутників виготовлено й виведено на орбіту за його життя. У 70-ті роки кожні півмісяця створювався новий супутник.

Усе це було б неможливо без потужної наукової школи й розвинутої промисловості, у створенні яких Михайло Кузьмич брав безпосередню участь. Завдяки йому в СРСР з’явилися 5 складальних заводів (Красноярський, Омський, Пермський, Оренбурзький і Південний у Дніпропетровську), які брали участь у створенні ракетно-космічної техніки. В Україні ракетна промисловість була створена не тільки в Дніпропетровську й області, а й у Києві, Харкові, Запоріжжі та інших містах. У виготовленні ракет брали участь сотні суміжних організацій-постачальників. Завдяки цьому галузь протягом декількох десятків років лідирувала в промисловому секторі й була одним із головних стовпів державної економіки.

Люди великої епохи

Колишній міністр загального машинобудування СРСР (1983 — 1987 рр.), секретар ЦК КПРС із питань оборони (1988 — 1991 рр.), Герой Соціалістичної Праці, нині президент Товариства дружби й співробітництва народів Росії та України Олег Дмитрович Бакланов (РФ) згадує про часи, у які він працював у одній системі з М. Янгелем, як про сповнені труднощів, неймовірних випробувань на міцність духу й великих перемог.

— Адже тоді ніхто не запитував, як ти працюватимеш, просто зобов’язували й вимагали, — згадує О. Бакланов. — Михайло Кузьмич своїм життєвим прикладом демонстрував, що треба працювати всім разом і цілеспрямовано вирішувати завдання, важливі для батьківщини. Те, як працювали колективи КБП і Південмашу, без пере­більшення можна назвати подвигом. По суті, саме дніпропетровські розробники й ракетобудівники запобігли можливості виникнення й ведення глобальних воєн у сучасному світі. Створивши ракетно-ядерний щит країни, вони змусили наших «щирих друзів» за океаном сісти за стіл переговорів. Змусили й нас самих подумати, як уникнути катастрофи.

О.Бакланов розповів про те, як керував цехом одного із заводів, які входили до так званого українського куща ракетобудування. Центром його було КБ Янгеля, а київський, харківський та інші заводи відігравали допоміжну роль. Наприклад, у Харкові робили систему керування для янгелівської ракети Р-16. Працювати по сусідству, у межах 500 км, було дуже вигідно, бо можна було швидко зібрати всіх керівників, обговорити нагальні проблеми, подивитися на місці, що і як робиться, оперативно внести корективи в технологічний процес.

— Я зустрівся з Янгелем у 1965 році на нараді в Д.Устинова, який обіймав посаду першого заступника Голови Ради Міністрів СРСР, коли ставили на бойову варту якраз новий ракетний комплекс, — згадує О.Бакланов. — Янгель приїхав разом із директором Південмашу Олександром Максимовичем Макаровим. І ми тоді змогли поговорити про перспективи бойового ракетного комплексу. Я пам’ятаю, як важко йому було ходити (здоров’я дуже погіршилось після аварії під час запуску ракети 1960 року), але мужньо переносив усі страждання. Бо для нього справа була понад усе. І такими були майже всі керівники тієї великої епохи.

Підсумком «круглого столу» стало підписання комюніке. Відзначаючи неоціненні заслуги М.Янгеля перед Україною, Росією та всім світом, учасники засідання підтримали пропозицію провести декілька заходів у рамках святкування 100-річчя від дня його народження. Було також схвалено ініціативу ДУЕП організувати в Дніпропетровську громадські слухання з питання присвоєння імені академіка Михайла Янгеля Дніпровській набережній (від річкового порту до Мерефо-Херсонського моста).

Учасники «круглого столу» висловили впевненість, що святкування Року Янгеля­ сприятиме популяризації передових ідей у галузі досліджень і мирного використання космічного простору, а також подальшому покращенню іміджу Дніпро­петровська як центру українського космічного ракетобудування.

Біографічна довідка

М.Янгель — академік Академії наук СРСР і Академії наук України, двічі Герой Соціалістичної Праці, нагороджений багатьма орденами та медалями, лауреат Ленінської та Державної премій СРСР. Його ім’ям названо малу планету, кратер на Місяці, пік на Памірі, вулиці в Києві, Дніпропетровську, вулицю й станцію метро в Москві, нове місто в Іркутській області, стипендії в Московському й Харківському авіаційних інститутах, у Дніпропетровському національному університеті імені О.Гончара.

Сторінки історії

22 червня 1957 р. відбулося успішне випробування першої янгелівської ракети середньої дальності Р-12 (за американською термінологією СС-4). Вона відрізнялася декількома новими конструктивними досягненнями, які забезпечували дальність польоту ракети до 2000 км. Крім того, застосування нових компонентів палива дозволило розробити й згодом упровадити у всій серії бойових ракет принципово нове рішення — зберігання ракет у постійній бойовій ­готовності в шахтних пускових установках, що ­значно підвищувало ефективність ракетних комплексів.

24 жовтня 1960 р. Під час виконання передстартових робіт, приблизно за 15 хвилин до першого випробного пуску ракети Р-16 (СС-7) — першої міжконтинентальної ракети Янгеля, трапився несанкціонований запуск двигунів другого ступеня, і ракета вибухнула на стартовій площадці. Вогненний смерч на відстані 100—120 метрів від центру старту з великою швидкістю поглинув усе живе. Загинули 76 чоловік, серед них — командувач Ракетних військ маршал М.Нєдєлін, велика група провідних фахівців янгелівського КБ. Згодом у госпіталях через опіки й отруєння померли ще 16 чоловік. Янгель і декілька людей, які відійшли покурити, дивом залишилися живими.

У жовтні 1962 р. СРСР ужив спробу розмістити на Кубі 24 пускові установки ракет СС-4 і 16 пускових установок ракет СС-5, що привело до Карибської кризи. Мабуть, уперше у своїй історії США були майже цілком беззахисними перед новою зброєю. Американські військові­ пропонували президентові Дж. Кеннеді негайно почати бомбардування Куби. Більше двохсот американських кораблів здійснювали блокаду острова. Світ перебував на межі нової війни. На щастя, керівникам двох наддержав, Дж. Кеннеді й М. Хрущову, удалося розв’язати серйозне протистояння мирним шляхом.

На 1965—1966 рр. припадає пік розгортання в СРСР ракет середньої дальності СС-4 і СС-5, більшість яких були націлені на об’єкти в Західній Європі. У КБ М.Янгеля в ті роки починаються роботи зі створення перших цілком мобільних балістичних ракет. Одну з них зробили комбінованою: перший ступінь працював на твердому паливі, другий — на рідкому. У цілому нова ракета мала декілька цінних нововведень і піонерних рішень. Новинкою рухомого комплексу став транспортно-пусковий контейнер, із якого стартувала ракета. Тоді ж був застосований і так званий «мінометний старт»: ракета вилітала з контейнера, наче корка із пляшки шампанського, а її двигуни запускалися вже в польоті. У США таке завдання розв’язали тільки через п’ять років. Цей комплекс­ передбачив появу інших рухомих комплексів, зокрема залізничного.

Із середини 60-х у КБ «Південне» починається новий етап — проектування й створення міжконтинентальних балістичних ракет четвертого покоління РС-16 (СС-17) і РС-20 (СС-18). Вони мали більш високу точність і оснащувалися боєголовками індивідуального наведення, мали високий ступінь виживаності й техніку так званого «холодного» запуску з можливістю перезарядження пускової установки. Американці, довідавшись про нову ракету, охрестили її «Сатаною». СС-18 внесена до Книги рекордів Гіннесса як найпотужніша міжконтинентальна балістична ракета у світі. Технічні рішення, утілені в цій ракеті, визнані класикою бойового ракетобудування.

СС-18 була останньою ро­ботою Михайла Кузьмича Янгеля. 25 жовтня 1971 року, у день його 60-річчя, серце великого ракетника зупинилося назавжди.