Таємне річище
Найпростіший спосіб «тіньової» приватизації українських суднобудівних активів — організувати процедуру банкрутства.
Планам влади країни з прозорої приватизації ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» і ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» перешкоджають порушені щодо обох компаній справи про банкрутство, від результату яких і залежатиме відповідь на запитання про їхнього нового власника.
До невідомих рук
Наприкінці лютого Кабмін доручив Державному агентству з управління державними корпоративними правами вжити заходів для стабілізації фінансової ситуації на миколаївському ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара». Це розпорядження з’явилося після зустрічі Президента країни Віктора Януковича з головою Миколаївської облдержадміністрації Миколою Кругловим, на якій обговорювався стан справ на суднобудівних заводах регіону. Круглов тоді повідомив, що наразі відбувається процес заперечування постанови Господарського суду Миколаївської області про введення процедури розпорядження майном згаданого заводу, а також про соціальну напруженість на підприємстві, що виникла через заборгованість із заробітної плати в розмірі 22 млн грн.
Завод ім. 61 комунара є одним із лідерів вітчизняного суднобудування, спеціалізуючись на створенні бойових кораблів і цивільних суден. Розташований у центрі Миколаєва, він має у своєму розпорядженні 20 га водної акваторії, три стапельні місця, що дозволяють споруджувати й спускати на воду корпуси вагою до 20 тис. тонн. Попри унікальний виробничий потенціал, завод уже в 2007 році було зараховано до категорії хронічно збиткових підприємств. А тому багато чиновників наполягали на необхідності знайти йому більш ефективного власника, ніж держава, оцінюючи цей актив у 200 млн грн.
Проблеми із залученням замовлень і фінансові труднощі на заводі тільки наростали. У 2009 році його чистий дохід зменшився в 2,4 раза — до 32,19 млн грн, а чистий збиток збільшився в 12,7 раза — до 36,79 млн грн. Підсумки минулого року керівництво заводу поки не оприлюднило. Відомо лише, що за січень-вересень аналогічні цифри становили 4,36 млн грн і 28,91 млн грн відповідно.
Надія на сумлінність
За таких показників порушена восени 2009 року Госпсудом Миколаївської області справа про банкрутство заводу здається цілком природною. Позивачем стало ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», якому підприємство заборгувало 4,44 млн грн — суму, майже рівну різниці між його чистим доходом і чистим збитком за 2009 рік. А це трохи дивно.
Ще більш дивна виявлена в листопаді минулого року ініціатива управління економіки та інвестицій Миколаївського міськвиконкому про виключення заводу ім. 61 комунара з переліку державних підприємств, які не підлягають приватизації, із метою його наступного продажу промисловому інвесторові. Начальник управління В’ячеслав Ярошенко тоді заявив, що вважає майбутню приватизацію цілком імовірною, відзначивши зацікавленість у цьому об’єкті компанії «Смарт-груп».
«Смарт-груп» із 2004 року формує власний суднобудівний холдинг і вже включив до нього одне із провідних вітчизняних підприємств — ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» (ХСЗ), а також ВАТ «Чорноморський суднобудівний завод» (ЧСЗ). Це й справді вводить компанію до числа потенційних претендентів на завод ім. 61 комунара. Але невдовзі після заяви В’ячеслава Ярошенка керівництво «Смарт-груп» повідомило, що не має наміру купувати цей актив.
І, нарешті, у січні Микола Круглов оприлюднив інформацію про те, що завод ім. 61 комунара може бути включений до складу формованого урядом державного концерну «Укроборонпром». Що, відповідно до непідтвердженої поки інформації, власне, і сталося.
Майже одночасно — наприкінці січня — у рамках справи про банкрутство Госпсуд Миколаївської області ухвалив постанову про введення процедури розпорядження майном заводу й призначив розпорядником арбітражного керівника Володимира Марчука. Пан Марчук мусив подати реєстр вимог кредиторів, призначити підготовче засідання суду, перші загальні збори кредиторів і не пізніше 25 липня винести ухвалу про санацію боржника. Тобто або про ухвалу його банкрутом, або про закриття справи. Цікаво, що Володимир Марчук уже фігурував у скандальній справі про банкрутство ВАТ «Суднобудівна верф «Меридіан».
Песимістичному результату можна, утім, запобігти, одночасно скасувавши постанови Госпсуду Миколаївської області в Апеляційному суді Одеси й порушивши кримінальну справу за фактом доведення підприємства до банкрутства, клопотання про які було подано у відповідний термін.
Як уважають у асоціації «Укрсуднопром», підстави для порушення справи про банкрутство заводу ім. 61 комунара були створені штучно, а сама процедура використовується лише як схема «тіньової» приватизації підприємства. Дійсно, той факт, що справі дали хід, ставить під сумнів і те, що завод уже уведений до складу держконцерну «Укроборонпром», і те, що він може бути прозоро проданий стратегічному інвесторові. Навряд чи через порівняно невеликий борг хтось зважився б зазіхнути на підприємство, яке щойно ввійшло під дах новоствореного оборонного об’єкта Кабміну. Або устромляти палиці в колеса напередодні ініційованої владою приватизації. Поки все залежить від того, наскільки сумлінно в Держагентстві з управління корпоративними правами й у екс-Мінпромполітики виконуватимуть згадане доручення уряду з фінансового оздоровлення підприємства, а також від рішення Апеляційного суду Одеси.
«Морський» вузол
Незадовго до втручання влади в ситуацію на заводі ім. 61 комунара представники Фонду держмайна повідомили про намір у червні виставити на продаж 100% статутного фонду феодосійської суднобудівної компанії (ФСК) «Море». Такі плани стали можливі завдяки виданому в грудні минулого року президентському указу про скасування заборони на приватизацію декількох стратегічних підприємств, серед яких була й ФСК.
Ця компанія спеціалізується на виробництві військових десантних кораблів і багатоцільових катерів із динамічними принципами підтримки (на підводних крилах, на повітряній подушці, на каверні й глісирувальних), прогулянкових яхт і катерів із корпусами з алюмінієво-магнієвих сплавів. Згідно з даними Державного агентства з управління державними корпоративними правами, підприємство не має проблем із замовленнями й нормально працює. З іншого боку, аналітик інвестиційної групи «Сократ» Костянтин Меселевський відзначає: «Навіть укладений торік контракт із КНР на суму приблизно $350 млн навряд чи істотно вплине на фінансове становище компанії, яка в останні 11 років збиткова, а тому у разі приватизації її вартість не перевищить 180 —220 млн грн».
Справді, результати господарської діяльності підприємства за минулий рік, м’яко кажучи, ненайкращі. У порівнянні з 2009-м його чистий дохід становив 4,821 млн грн, тоді як чистий збиток досяг 22,354 млн грн. Це, як і у випадку із заводом ім. 61 комунара, надає очевидної переконливості справі про банкрутство компанії, порушеній у січні 2008 року за позовом ТОВ «Драккар», якому вона заборгувала 0,2 млн грн.
У липні того ж року суд ухвалив рішення щодо проведення процедури санації. Її строки неодноразово подовжувалися. Востаннє ж це було зроблено не далі як у грудні минулого року. Тобто вердикт цілком збігся за часом з указом голови держави, який передбачав виставити ФСК на відкриті торги. На відміну від планів ФДМУ оголосити конкурс не пізніше червня нинішнього року, рішення суду припускає завершення процедури банкрутства не раніше 2 січня наступного року. І це означає, що або справу про банкрутство найближчим часом припинять, або приватизації ФСК не буде.
Офіційного позивача — компанію «Драккар» — пов’язують із одеським бізнесменом Іваном Фурсіним, який із 2003 року контролює ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод». У 2007-му Фурсін і російський бізнесмен Костянтин Григорішин одержали контроль над найбільшою українською судноплавною компанією «Укррічфлот». І хоча формально в банкрутстві ФСК зацікавлений насамперед ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод», свого часу прибрати її до рук намагався саме «Укррічфлот». Тоді цього не вийшло. Зараз же розчистити шлях до прозорої приватизації ФСК може тільки досягнення якоїсь угоди між владою та її кредиторами.
Представники Державного агентства з управління державними корпоративними правами повідомляють про призначену на квітень зустріч із керівництвом міністерства промисловості й торгівлі Російської Федерації, де розглядатиметься питання про продаж ФСК російському інвесторові. Під ним, звичайно, мається на увазі державне ВАТ «Об’єднана суднобудівна корпорація» (ОСК), керівництво якого із травня по жовтень минулого року виношувало плани зі створення російсько-українського суднобудівного СП.
В асоціації «Укрсуднопром» уважають, що ймовірність продажу — ОСК або іншому російському інвесторові — досить невелика. По-перше, у Росії вже є аналогічне ФСК підприємство — завод «Алмаз» у Санкт-Петербурзі, який має достатні потужності, а по-друге, на сьогодні РФ не має необхідних коштів для закупівлі нових суден. Зараз інтенсивним нарощуванням військово-морського флоту займається влада Індії та Китаю, звідки й надходить левова частка експортних замовлень. Що робить набагато більш обґрунтованою версію про можливий прихід на ФСК азіатського інвестора.
Як і у випадку із заводом ім. 61 комунара, долю «Моря» визначатиме готовність влади повернути справу в правове річище й шукати інвестора на відкритих торгах. В іншому ж разі обидва підприємства, які стали заручниками нинішніх справ про банкрутство, знайдуть своїх власників набагато раніше, ніж держава встигне підготуватися до їхнього вибору.
