«Безблоковий» статус

Україна планує добудувати Хмельницьку АЕС, однак поки незрозуміло, де взяти необхідні кошти.

Президент Віктор Янукович підписав закон, який дозволяє будівництво двох блоків Хмельницької АЕС разом із Росією — за російським проектом і за російські ж кошти. Замовник — НАЕК «Енергоатом» — повідомив, що Ощадбанк згодний виділити на будівництво кредитний ресурс, але тільки під державні зобов’язання (не «Енергоатому», який час від часу підпадає під справи про банкрутство, а Кабінету­­ Міністрів). Те, що компанія зважилася озвучити цю проблему, означає: уряд поки не має бажання працювати над кредитними угодами і, відповідно, держгарантіями.

Майже в той же час голова Держінспекції ядерного регулювання (реорганізованої в ході першого етапу адмін­реформи з Держкомітету­ ядер­­ного регулювання) Олена­ Миколайчук нагадала, що позиція регулятора щодо використання конструкцій недобудованих у 80-ті роки блоків 3 і 4 під проект, затверджений «Енергоатомом» і Мінпаливенерго, не змінилася. Регулятор як і раніше наполягає на тому, що ці конструкції використовувати не можна. Принаймні до одержання відповідного обґрунтування, яке за два роки дискусій з цієї теми «Енергоатом» у Держінспекцію так і не надав.

За підрахунками Олени Миколайчук, на будівництво 3-го й 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС потрібно чимало часу. «Якщо почати сьогодні, то будівництво триватиме не менше 5 років, а до його початку ще має бути і проект, і його схвалення, тобто блок буде споруджений десь років через 7—8, напевно. Інша річ, що там є побудовані конструкції, можливо, частину з них можна використовувати. Для цього треба провести проектну роботу, підготувати ТЕО й звіт із аналізу безпеки. Коли ми одержимо всі ці документи, то за два роки маємо їх розглянути відповідно до законодавства. Поки немає ліцензії, можна тільки підтримувати стан, робити якісь базові речі на площадці», — заявила голова Держінспекції ядерного регулювання.

Голова НАЕК «Енерго­атом» Юрій Недашковський прогнозував добудування й уведення в експлуатацію третього й четвертого енергоблоків ХАЕС до 2018 року. Таким чином, сказати, що за останні півроку — з часу підписання міжурядової угоди з двох атомних енергоблоків Хмельницької АЕС — ситуація зрушила з мертвої точки, не можна. Скоріше, навпаки.

Обидві сторони — і Україна, і Росія — неодноразово запевняли, що в обмін на кредит Москва не претендуватиме ні на відсоток акцій у нових енергоблоках, ні на товарну продукцію з метою її експорту в Європу. Кредит у 70% від вартості проекту буде надано державними й комерційними банками під відсоток, а погашатиметься — за рахунок прибутку після введення в експлуатацію нових блоків. Поки кредитна ставка невідома, але раніше Юрій Недашковський озвучував цифру Libor + 3% за 85-відсоткового кредитування будівництва російською стороною. Вартість проекту попередньо оцінюється в $6—7 млрд. Кошти, які Україна сподівається одержати від росіян, планується використати для авансування виготовлення обладнання із тривалим терміном виробництва — двох комплектів реакторних установок, а також фінансування інших робіт підготовчого періоду.

Шанс для своїх

Чиновники з «Енергоатому» вже порушували питання максимальної локалізації виробництва обладнання для атомних блоків в Україні. На їхню думку, для виготовлення реакторної установки цілком можна задіяти Новокраматорський машинобудівний завод і краматорський завод «Енергомашспецсталь». Освоїти складання реакторної установки та її випробування неодноразово виявляв бажання  харківський «Турбо­атом». Розробкою, виробництвом і впровадженням програмно-технічних комплексів для автоматизації систем управління технологічними процесами на АЕС багато років займаються сєверодонецьке НВО «Імпульс» і українсько-американське СП «Вестрон». Монтажні роботи можна доручити відособленому підрозділу «Енергоатому» — «Атом­ремонтсервісу», співробітни­ки якого пройшли добру­­ школу на спорудженні хмель­ницького-2 і рівненського-4 (обидва блоки введені в експлуатацію 2004 року). Для будівельних робіт компаній в Україні вистачає, а керувати процесом можуть управління будівництвом, які існували при всіх українських АЕС і зберегли кваліфікований персонал, хоча вони й приватизовані. Однак, за інформацією джерел у «Рос­атомі», поки планів максимально задіяти українські підприємства немає. Оскільки, на відміну, наприклад, від Чехії, в умовах конкурсу не прописаний ступінь участі вітчизняних підприємств.

Минулої весни Юрій ­Недашковський із упевненіс­тю не тільки озвучував при­вабливі умови позики, а й прогнозував, що кредитна й гарантійна угоди з Ощадбанком Росії та «Росатомом» будуть підписані ще в липні. Минуло більше півроку — новини все ті ж. Правда, оптимізму в атомників трохи поменшало.

Наприкінці минулого року на Хмельницькій АЕС відбулася нарада з питань виконання підготовчих заходів до початку спорудження Х-3 і Х-4. Було озвучено, що НАЕК «Енерго­атом» довелося проводити заплановані заходи підготовчого періоду за відсутності в тарифі необхідного рядка на їхнє фінансування. Сконцентрували зусилля на найважливішому. Зокрема, на роботі над техніко-економічним обґрунтуванням будівництва енергоблоків № 3 і 4, без якого подальша реалізація проекту неможлива.

Наступними документами, які належить підписати російській і українській сторонам, за словами Юрія Недашковського, стануть контракти із ЗАТ «Атомбудекспорт» на розробку технічного проекту реакторної установки типу ВВЕР-1000/В-392, а також на виготовлення, закупівлю та поставку обладнання реакторної установки відразу для двох блоків. Крім того, голова НАЕК «Енерго­атом» наполягає на інтеграції наявних будівельних конструкцій у проект спорудження енергоблоків, що також ускочить компанії в копієчку, оскільки вимагає окремого ТЕО.

Цікаво, що при цьому на добудування не тільки не виділяються додаткові кошти, а й скорочуються прогнозні видатки. Наприкінці листопада Кабмін знайшов 50 млн грн на реалізацію комплексної програми створення ядерно-паливного циклу в Україні й цільової екологічної програми приведення в безпечний стан уранових об’єктів Придніпровського хімічного заводу. Кошти видано за рахунок урізання витрат на будівництво енергоблоків атомних, гідроакумулювальних та інших електростанцій, теплоелектроцентралей тощо.

Варіанти є

Україна активно шукає інвесторів під проект добудування Хмельницької АЕС не тільки в Росії, а й у Європі. 1 лютого український посол Ігор Долгов зустрівся з міністром з питань клімату та енергетики Бельгії ­Полем Маньєтом. Бельгійська сторона була поінформована про перспективи розвитку енергетики України й про стан будівництва 3-го й 4-го енергоблоків Хмельницької атомної електростанції. Ігор Долгов передав своєму колезі два національних проекти України в енергетичній сфері й запросив взяти участь у їхній реалізації.

Експерти очікують, що найближчим часом ситуація вийде з глухого кута. Наприкінці січня Національна ­комісія регулювання електроенергетики підвищила «Енерго­атому» тариф на виробництво електроенергії на 13,1%, з 2,08 коп./ кВт.год. до 17,91 коп/кВт.год. (без ПДВ). Сюди ввійшла також плата за розробку ТЕО для київського інституту «Енергопроект», що на початку лютого вже здав підсумковий документ замовникові — НАЕК «Енергоатом». Тож привід до оптимізму є. Але, чесно кажучи, недостатній.