Таємниця дев’ятої планети
Видатний американський астроном-самоук Клайд Вільям Томбо, від дня народження якого виповнилося 105 років, поставив яскраву точку на карті зоряного неба.
Історія відкриття Плутона темна й таємнича, як підземне царство римського бога, який дав ім’я планеті. Деякі збіги в ній такі неймовірні, що здаються містикою.
Відправною датою в цій історії можна вважати 1781 рік, коли англійський астроном Вільям Гершель відкрив сьому планету Сонячної системи — Уран. Утім, видатним астрономом він став не відразу: спочатку заробляв на життя грою на гобої у військовому оркестрі, викладав музику, і лише потім інтерес до природи гармонії змусив його засісти за математику, від якої до астрономії вже недалеко.
Минуло 60 років, і рух Урана в деяких ділянках його орбіти здався дивним іншому астрономові, Урбену Левер’є. На підставі ньютонівської механіки він припустив, що збурення спричиняє масивне небесне тіло, яке обертається за Ураном. У 1846 році восьму планету, Нептун, відкриту «на кінчику пера», було піймано в телескоп.
Ситуація прояснялася. Однак ще через півстоліття в історії вивчення Сонячної системи почався новий виток: у 1894 році у Флагстаффі (штат Аризона) почала роботу відома сьогодні на весь світ Лоуеллівська обсерваторія, побудована американським астрономом Персивалем Лоуеллом. Учений зробив розрахунки й дійшов висновку, що наявність Нептуна повною мірою не пояснює відхилень у русі Урана. «За восьмою планетою має бути дев’ята», — із таким переконанням учений почав обчислювати координати передбачуваного джерела перешкод. У 1906 році він ініціював пошуки планети X, якими обсерваторія невпинно й так само безуспішно займалася аж до смерті свого засновника в 1916 році. Уже багато років по тому з’ясувалося, що 1915 року лоуеллівці все-таки зробили два знімки Плутона, але бліда цяточка на фотографіях тоді не привернула їхньої уваги…
Саме того року, коли Персиваль Лоуелл розпочав пошуки, на світ з’явився головний герой цієї історії — Клайд Томбо. У віці 12 років хлопча побачило в телескоп Місяць, і з того часу захворіло астрономією. Однак про наукову кар’єру можна було тільки мріяти: середня освіта — це все, що міг дати синові бідний, без власної землі фермер. «Він відкриє новий світ», — написали про нього однокласники в пам’ятному випускному альбомі.
Відсутність коштів — не перешкода для захопленої людини. Клайв вирішив зайнятися астрономією самостійно й почав майструвати телескоп. Кустарний 9-дюймовий телескоп-рефлектор викликав у знайомих скепсис, але юного дослідника він цілком улаштовував: той побачив місячні кратери, марсіанський рельєф і супутники Юпітера. І не тільки побачив, а й віртуозно замалював. А потім, набравшись сміливості, вирішив показати свої роботи фахівцям. І — знову дивовижна випадковість: Томбо надіслав замальовки в… Лоуеллівську обсерваторію!
Після смерті Лоуелла пошуки планети X призупинилися: керівництво обсерваторії та вдова вченого зайнялися склочним майновим позовом. У 1928 році суперечку, нарешті, було вирішено, і директор обсерваторії Віктор Слайфер зважився відновити пошуки. У той час йому й принесли малюнки астронома-самоука. Уражений побаченим учений запросив його до себе лаборантом-фотографом. І доручив новому співробітникові ні багато ні мало — шукати загадкову дев’яту планету. Весь наступний рік Клайд фотографував той самий шматочок неба в сузір’ї Близнюків, де, за розрахунками Лоуелла, мала бути нова планета, а потім порівнював знімки, намагаючись знайти заповітну цяточку, яка змінює своє положення. За цей час він відкрив комету й 14 астероїдів. І от 18 лютого 1930 року планету X було знайдено.
Відкриття стало світовою сенсацією. Звідусіль до обсерваторії приходили листи з варіантами назви планети. Особливо наполегливою була вдова Лоуелла: спочатку вона запропонувала «Зевс», потім — на честь чоловіка — «Персиваль», нарешті — на честь себе — «Констанція». Але лоуеллівці одностайно проголосували за варіант «Плутон» — його запропонувала 11-річна Венеція Берні, онука бібліотекаря з Оксфордського університету. Чергова випадковість: астрономічний символ Плутона — з’єднані латинські букви P і L збігся з ініціалами Персиваля Лоуелла… Ну а Клайд Томбо, який миттєво став відомим у всьому світі, був визнаний гідним медалі. Неважко здогадатися якої — імені Вільяма Гершеля, такого ж спершу далекого від науки астронома-самоука.
Після відкриття Плутона Томбо нарешті здобув фахову освіту, а в 1943 році пішов з обсерваторії й викладав у провідних американських університетах. На цьому розповідь можна було б закінчити, якби не ще один «збіг». У 1978 році обрахували масу Плутона — вона виявилася настільки малою (0,2% земної), що не пояснювала відхилень руху Урана. Отже, Плутон не був лоуеллівською планетою X. А в 1989-му дані з «Вояджера-2» дозволили уточнити масу Нептуна — її скоригували лише на 0,5%, але нова цифра змогла пояснити рух Урана без залучення додаткових загадкових планет! Тож гіпотетичної планети X у сузір’ї Близнюків не має бути, а те, що в цьому місці все-таки виявився реальний Плутон, — не більш ніж випадковість. Для цієї історії навіть не дивна.
Утім, з остаточними висновками поспішати не варто. Нові відкриття можуть піднести нові сюрпризи. Можливо, усе ще повернеться на круги своя. Плутон, у всякому разі, — обов’язково: у 2178 році він зробить свій перший із часу відкриття оберт навколо Сонця.
