«Стрілка» в нікуди
Відсутність у вітчизняних залізничників статусу митного перевізника означає «зелену вулицю»… для вантажів у обхід України.
Початок року відзначився тим, що знову далася взнаки застаріла хвороба вітчизняного транспорту — відсутність у залізниць статусу митного перевізника. Через це саме в розпал новорічних свят, із 1 по 4 січня, на російсько-українському кордоні нагромадилося понад 400 вагонів зі скрапленим газом, призначених для проходження через територію України транзитом. Тільки на станції Червона Могила було затримано близько 250 резервуарів із казахстанським паливом (на фото). Як повідомила прес-служба «Укрзалізниці», причина такої ситуації — неякісна робота фінансових посередників із «надання необхідних документів для митного оформлення вантажу».
«Неякісна робота фінансових посередників», у свою чергу, пов’язана з тим, що з 1 січня скраплений газ, відповідно до недавно ухваленого Податкового кодексу, почали вважати підакцизним товаром. Відповідно для його транзиту через митну територію країни вантажовласникам необхідно вносити фінансову гарантію на рахунки критикованих «Укрзалізницею» посередників.
Система фінансових гарантій уведена ще у квітні 1997 року як інструмент боротьби з контрабандою у формі перерваного транзиту. Зараз вона діє щодо всіх підакцизних товарів, а також певних категорій вантажів, визначених Державною митною службою. Це предмети військового й подвійного призначення, продовольчі й промислові товари широкого вжитку, побутова електроніка, меблі та інше. Відправник за провезення таких вантажів транзитом через територію нашої країни зобов’язаний сплатити грошову заставу, що дорівнює розміру обов’язкових митних і податкових платежів, які нараховувалися б у випадку доставки товару одержувачеві в Україні. Ці гроші повертаються, як тільки вантаж перетинає митний кордон держави. Таким чином, з обороту суб’єкта господарювання на термін, протягом якого товар переміщається через нашу державу, вилучаються значні кошти. До того ж відправник вантажу має втрати зі сплати комісії посереднику, який страхує фінансову відповідальність. Першим таким посередником стала компанія «Гарант-Сервіс», яку пов’язували з ім’ям колишнього голови ДТСУ
Леоніда Деркача. На цю фірму й зараз багато учасників ринку вказують як на фактичного монополіста у сфері послуг із надання фінансових гарантій.
Становище змінилося, коли в січні 2004 року новий Митний кодекс увів поняття «митного перевізника». Під ним розуміли будь-якого резидента, який одержав ліцензію Державної митної служби на права транзитних перевезень товарів, що перебувають під митним контролем без застосування способів гарантування доставки. Залізниці України мали такі ліцензії, але вже у 2005 році вони їх втратили. Право митного перевізника залишилося тільки в українського центру транспортного сервісу «Ліски» — оператора контейнерних і контрейлерних перевезень. Показово, що переважну більшість таких ліцензій було видано автоперевізникам багато в чому завдяки тому, що умови їхнього одержання від самого початку складалися під автомобілістів. Наприклад, необхідно надати список усіх транспортних засобів, якими планується перевозити вантаж. Для залізниць це нездійсненна умова, бо вони доставляють вантаж не тільки власними вагонами. Наразі, за даними Держмитслужби, статус перевізника мають близько 92 компаній. Саме вони й переправляють
значну частину високовартісних вантажів, витісняючи таким чином «Укрзалізницю» із транзитного ринку. Необхідність надавати додаткові фінансові ресурси змушує відправників перевозити товари в обхід України, найчастіше через територію Білорусі, де умови сприятливіші.
«Укрзалізниця», весь час зменшуючи обсяги транзиту, подеколи ініціює питання повернення залізницям статусу митного перевізника. Наприкінці 2009 року вирішити його майже вдалося, коли всі члени уряду привселюдно проголосували за постанову, якою пропонувалося Державній митній службі повернути магістралям утрачене право. Але цей припис так і не було виконано, хоча «Укрзалізниця» і подала свої пропозиції щодо нових ліцензійних умов. Відповідно збереглося привілейоване становище фінансових установ, які одержали дозвіл на страхування відповідальності перевізника підакцизних товарів.
Причому Державна митна служба робить спроби поліпшити становище цих посередників, пропонуючи внести до переліку товарів, що підлягають гарантуванню, й інші категорії вантажів. 5 січня прес-центр «Укрзалізниці» також повідомив, що Держмитслужба намагається розширити цей список ще на 54 позиції. Це, за попередніми розрахунками, приведе до втрати річних обсягів перевезень вантажів транзитом територією нашої країни в розмірі 8 млн тонн і недоодержання дохідних надходжень залізницями України в розмірі близько $160 млн. Відповідні відрахування втратить і держбюджет. За таких умов левова частка транзиту піде в обхід України, переважно через порти РФ і територію Республіки Білорусь (залізниці цих країн мають статус митного перевізника).
Слід відзначити, що це перший такий різкий випад залізничного монополіста на адресу Державної митної служби. До цього «Укрзалізниця» дуже стримано висловлювалася з цієї проблеми, певне, сподіваючись на розуміння з боку митників. Однак останні події розвіяли всі ілюзії. Тим більше, що вже є проект нового Митного кодексу, у якому статус митного перевізника не пов’язаний зі звільненням від сплати фінансової гарантії. Тому слід чекати від залізничної адміністрації більш рішучих дій із відстоювання своїх інтересів.
