Новий рік у Єврозоні
Що обіцяє нам Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, яку може бути підписано вже в 2011 році.
У грудні цього року і в січні наступного Європейська бізнес-асоціація й посольство Королівства Великої Британії в Україні організують у регіонах нашої країни декілька ділових зустрічей з теми «Угода про глибоку й всеосяжну зону вільної торгівлі: можливості й труднощі», де обговорять плюси й мінуси економічної діяльності в нових умовах. Марк Хелієр, директор британської компанії СТА Есоnоmiс & Ехроrt Аnalysts Ltd, консультант українського уряду на переговорах з ЄС, упевнений: вихід на європейський ринок відкриє Україні великі перспективи й, разом із тим, обернеться серйозними викликами.
Good bye, тарифи!
Уже досягнута домовленість про лібералізацію 95% тарифів. Це означає, що такий же відсоток товарів під час переміщення між Україною та ЄС не обкладатиметься митами, у тому числі й сільськогосподарська продукція. До речі, Україна — єдина країна, у договорі Євросоюзу з якою закладається можливість торгівлі продукцією агропромислового комплексу. При цьому українські продукти потраплять у Європу без додаткових пере-вірок, оскільки передбачається, що в країні впровадять ті ж стандарти, що й у Європі.
За оцінками Марка Хелієра, інші 5% тарифів також буде істотно лібералізовано. Слід зазначити, що зараз Україна, відповідно до режиму найбільшого сприяння, застосовує до імпорту з ЄС звичайні тарифні ставки, які коливаються від 0 до 24% для несільськогосподарського імпорту, а середня ставка з усіх галузей становить 6,8%.
Скасування цих тарифів відповідно до угоди про вільну торгівлю призведе до скорочення надходжень у державний бюджет від мита, сплаченого з імпорту з ЄС. Це — мінус.
Однак це ж дозволить приєднати нашу країну до Пан’євро-середземноморської території кумуляції, куди входять ЄС, Туреччина, країни Європейської асоціації вільної торгівлі та Середземномор’я. Тоді наші виробники одержать можливість використовувати не тільки вітчизняну сировину, а й імпортовану з країн — членів зони. При цьому товари, зроблені з неї, не втратять українського походження й зможуть увозитися в ЄС безмитно. Це — плюс.
Звичайно, скасування митних тарифів підвищить конкуренцію серед вітчизняних виробників через зменшення цін на імпортні товари з країн Євросоюзу. Багато україн-ських компаній в умовах вільної конкуренції будуть змушені або пристосуватися до високих стандартів європейської якості, або піти з ринку. Це можна розцінювати і як плюс, і як мінус.
З іншого боку, ЄС давно виробив механізми захисту власних виробників, що й пропонується Україні. Їх доведеться навчитися, розуміючи, що це єдиний шлях підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на ринку розвинених країн. І це, звичайно ж, плюс.
Хто опиратиметься? На думку експертів, чиновники й бізнес, які в нинішніх умовах добре почуваються, а також митні органи, які за рахунок підвищення митної вартості товару можуть у нинішніх реаліях вирішувати проблему збільшення зборів у бюджет.
До ваших послуг…
Крім тарифних, є так звані нетарифні методи протекціонізму. І кожен український виробник, який захотів експортувати свою продукцію на європейський ринок, неминуче матиме з ними справу.
Європа закриває свої ринки нормативами REACH, які не регулюються договорами СОТ. Це означає, що, приміром, меблева фабрика в Харкові або Івано-Франківську, яка має намір поставляти свою продукцію в країни ЄС, муситиме повністю відзвітуватися, з яких речовин складається фарба, якою вона пофарбувала, скажімо, ніжки стола. Фарба має бути зроблена тільки на європейському обладнанні, за європейською технологією й під контролем європейців. Для цього українці повинні не лише побудувати меблеву фабрику або лакофарбовий завод, а й купити в Європі обладнання, технологію та найняти європейських менеджерів.
Це досить довгостроковий і мудрий крок Євросоюзу в просуванні інтересів власної економіки та її деіндустріалізації, виведенні трудомістких виробництв за межі ЄС. Євросоюз хоче залишитися центром економіки знань і економічного контролю. Вони розробники, вони купують кращий «інтелект» і контролюють інновації, які потім споживаються в усьому світі. А саме виробництво може бути розташоване де завгодно — хоч в Україні, хоч у Буркіна-Фасо.
— Ця угода про вільну торгівлю не буде схожа на інші подібні, оскільки йдеться не тільки про пільги й тарифи на ті або інші товари, — коментує Марк Хеліер. — У її рамках обговорюються можливості виходу на ринок сфери послуг, проблеми інтелектуальної власності, енергетичної безпеки.
Слова експерта про вихід на ринок послуг потребують пояснення. Насамперед, треба враховувати фінансовий і страховий ринки. Очікується поява в країні провідних європейських банків з їхньою надійністю, захищеністю клієнтів, порівняно низькими відсотками з кредитів, привабливими програмами інвестування. Так, українським банкам доведеться розкрити свій бізнес, зробити його прозорим. Для декого це буде проблемою, як і створення великих надійних фінансових ліній. У Німеччині лише 6—8 великих банків. Дрібні існують, але обслуговують специфічну діяльність, яка великим банкам не цікава, наприклад, комунальні платежі. У країні також можуть з’явитися великі європейські компанії, які забезпечують страхову медицину, і тут постає питання формування відповідного законодавства.
Час і гроші
За словами директора компанії СТА Economic & Export Analysts Ltd. Кріса Коскрова, нині 33% експорту України йде в ЄС, 2% експорту з ЄС — в Україну, тому угода про вільну торгівлю буде вигідною для нашої країни:
— Передбачається, що ВВП України зросте на 5%, середня зарплата також підвищиться на 4—5%. Крім того, існує сфера інфраструктурних суспільних проектів, щорічні витрати на які в рамках ЄС — 2 трильйони доларів. Це величезний ринок, гроші, які витрачаються центральними й місцевими урядами, енергетичними компаніями, і цей ринок буде відкритий
для України через участь у тендерах. Україна витрачає 3 мільярди євро на будівництво й інші суспільні інфраструктурні проекти. Ми збираємося тут застосувати нові підходи. Україна зможе заощадити при цьому до 25%.
Щоб максимально збільшити переваги від цієї угоди, нам треба реалізувати її в повному обсязі. Отже, ухвалити величезну кількість нових законів, нормативних актів, які забезпечують відповідність європейській політиці в економіці й виробництві. Також необхідні інституціональні реформи, щоб усі переваги цієї угоди були доступні для країни. Ідеться про санітарні норми й технічні регламенти.
— Не приховуватиму: для цього треба багато грошей і багато часу, — відзначив британський експерт. — Євросоюз надає технічну допомогу Україні в різних галузях, але реальну вартість утілення угоди в життя буде покладено на плечі України, і тільки за умови великої політичної свободи її можна здійснити.
У цілому на поступову реалізацію угоди про глибоку й всеосяжну зону вільної торгівлі між Україною та ЄС потрібно близько десяти років, прогнозує Кріс Коскров.
Упритул
Сергій Нерпій
Менеджер проекту «Підтримка діалогу зацікавлених сторін стосовно зони вільної торгівлі ЄС — Україна»
— Переговори про глибоку й всеосяжну зону вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом, у порівнянні, наприклад, з угодою про вступ України до Світової організації торгівлі, є динамічними, раунди проходять кожні три місяці. Багато чиновників поспішають заявити про завершення переговорів і навіть називають конкретні дати. Може виникнути ілюзія, що як тільки переговірний процес завершиться, усі відповідні реформи відбудуться автоматично. На жаль, такого не буде. Тільки з підписанням і ратифікацією цього договору почнеться справжня робота з його імплементації. Усі зацікавлені особи повинні будуть регулярно спілкуватися з переговірною групою та профільними міністерствами, якщо йдеться про товари та послуги. Саме від українського бізнесу залежить, щоб ця угода була повною та всеосяжною, бізнес-асоціації мають стати каталізаторами й лідерами у діалозі між бізнесом та владою, а на стадії імплементації угоди неухильно стежити за її виконанням.
