З миру — по ступеню

США розширили замовлення нашій країні в рамках виробництва ракети-носія Taurus-2, яка оснащуватиметься російськими двигунами.

Українське конструкторське бюро «Південне», розроблену продукцію якого­ випускає завод «Південмаш» (обидва — дніпропет­ровські підприємства),  у 2008 році підписало угоду про проектування елементів першого ступеня ракети-носія Taurus-2 на замовлення американської корпорації Orbital Sciences. Потім уже «Південмаш» уклав контракт на їхнє виробництво. Але американці переглянули домовленості й звернулися до наших підприємств із пропозицією цілком випускати перший ступінь.

У Національному космічному агентстві України (НКАУ) стверджують, що роботи ведуться динамічно, і перший старт нової ракети намічений уже на 2011 рік. За інформацією Orbital Sciences, носій має два ступені й зможе виводити близько 7 тонн вантажу на низькі орбіти. Ракета виготовляється за контрактом із NASA (Національне аерокосмічне агентство США) і призначена для доставки контейнерів на Міжнародну­ космічну станцію (МКС).

Амбіційний проект Taurus довго у своїй «першій версії» зазнавав невдач. Ще у вересні 2001 року з космодрому в Калі­форнії стартувала чотири­ступенева ракета, щоб вивести на навколоземні орбіти два супутники — OrbView-4 і QuikTOMS, призначені для спостереження за поверхнею Землі, і касету з капсулами, у яких був прах 50 чоловік, що заповіли поховати себе в такий спосіб. Однак у польоті під час увімкнення другого ступеня ракета пішла вбік і не змогла вийти на розрахункову орбіту. Обидва супутники впали в океан, а капсули з прахом згоріли набагато раніше від визначеного контрактом терміну.

Комісія з розслідування аварії Taurus дійшла висновку, що її причиною став привідний пристрій системи кермового керування другого ступеня. Після запуску твердопаливного двигуна протягом п’яти секунд він не працював як належить. Тоді оголосили, що в ракетах пристрій цієї конструкції більше не використовуватимуть. Наступний старт ракети Taurus, яка мала вивести на орбіту тайваньський супутник ROCSAT-2, планувався на 2003 рік, але доопрацювання носія затяг­лося, і запуск відбувся тільки через рік, притому успішно. Однак наступний був невдалим: ракета-носій не змогла доставити супутник NASA. Тоді й було заявлено про розробку Taurus-2 із залученням іноземних конструкторів.

Улітку 2009 року гендиректор самарського­ ра­­­кетно-­космічного ­цен­тру­ «ЦСКБ-Прогрес» Олександр Кирилін­ по­­­­­­в­і­­­­­­­­домив, що в цьому­ аме­­­­­­­­­­­­­­­­ри­­канському проекті­ використовуватимуться­ створені для радянської місячної програми двигуни НК-33. «Це буде дешевше, ніж робити новий двигун», — сказав він тоді, зазначивши, що російський виріб за своїми характеристиками залишається «двигуном світового класу».

З огляду на російські плани навіч реальна довіра американців до українських розробників. Треба також розуміти значення проекту Taurus-2 для американської компанії. Корпорація Orbital Sciences в останні­ роки активно бореться за право доставляти майбутні екіпажі астронавтів NASA на Міжнародну космічну­ станцію, весь час маючи­ справу з жорсткою конку­ренцією з боку SpaceX, Boeing та інших фірм.

Причому конкуренція­ не просто за право обслуговувати МКС, а в перспективі за цілий сегмент багатомільярдного «космічного­ ринку»:­ після виведення космічних човників з експлуатації NASA хоче передати пілотовані польоти на низьку­ навколоземну орбіту­ приватній промисловості. Orbital Sciences саме працює над таким контрактом, у рамках якого й створюється ракета­ Taurus-2 (разом із безпілотним вантажним апаратом Cygnus).

Уже зараз, крім випробного­ польоту, На­ціональне аеро­­­­­­­кос­­мічне агентство США­  замовило­­ вісім місій Cygnus і Taurus-2 для доставки вантажів і припасів на космічну станцію до кінця 2015 року. Місії постачання запускатимуть зі стартового майданчика, який зараз будують на острові Уоллопс у Вірджинії. У разі успіху проекту замовлення від американської корпорації обіцяють дуже непогані дивіденди й українським космобудівникам.

Юрій Мошненко, Головний науковий співробітник, керівник центру інформаційних зв’язків ДП «КБ Південне» імені М. Янгеля:

— Taurus-2 можна назвати­ «багатонаціональним»: двигуни — російські, перший ступінь проектують і розроб­ляють у Дніпропет­ровську, у США — другий ступінь, обтічну частину й стартовий комплекс.

— Цей проект унікальний тим, що американці вперше за історію ракетобудування погодились на розроблення носія разом з іншою країною. Нам удалося виграти тендер завдяки всесвітній популярності­ й репутації КБ «Південне». У США довго думали, вибирали, приїжджали на завод, дивилися на «Зеніт» (раке­то­носій, який бере участь у програмі «Морський старт». — Авт.)­ і дійшли висновку, що розміщення замовлення в нас — це оптимальний варіант. Безперечно, вони знали про успішні польоти «Зеніта».

— Наскільки велика конкуренція з росіянами в боротьбі за американський контракт?

— Після публікації інфор­мації про те, що США роз­ши­­рили замовлення Украї­­ні­­­­ в рамках виробництва ракети-носія, деякі ЗМІ обговорювали можливість існування конкуренції між нами й російськими розробниками ракетно-космічної техніки. У цьому випадку ні про яке суперництво між нами не може бути й мови, оскільки участь росіян у цьому проекті не обумовлена проектуванням і розробками. Вони нададуть американцям уже готові двигуни НК-33, виготовлені років 30 тому для нової місячної програми Н-1 у СРСР.  ­У 1974 році­ всі роботи з носія Н-1 було припинено, а місячну програму закрито. По-перше, вона стала сумно­звісною через декілька аварій під час запуску ракетоносія Н-1, по-друге, американці тоді вже завершили аналогічний проект. Але двигуни вже виготовили в ­КБ ім. Кузнецова. 150 агрегатів удалося зберегти, і зараз вони стали в пригоді.

— Чому ж за ракетою-носієм звернулися саме до вас?

— Українські розробники та виробники ракетно-космічної техніки мають унікальні навички й досвід. У нас є технології, що не мають рівних, і завдяки цьому ми неодноразово доводили свою спроможність. Коли в Європі вирішили створити ракету «Вега», Європейське космічне агентство оголосило тендер на створення четвертого верхнього ступеня. КБ «Південне» представило свій двигун, і ми перемогли в цьому конкурсі. Двигун був якісним, надійним, відпрацював багаторазові ввімкнення й відповідав усім вимогам Європейського космічного агентства. 

Тут також доречно згадати нашу участь у проектуванні й розробленні супутника для Єгипту. За контракт боролися російські, британські й українські виробники. Перемогли КБ «Південне» і завод «Південмаш». Ми виконали свої зобов’язання якісно й у встановлений термін. Супутник уже літає й надає необхідну Єгипту інформацію.

— Які найближчі виробничі плани вашого підприємства?

— КБ «Південне» імені­ ­­М. Янгеля — потужне проек­тно­-конструкторське підприємство, яке вигідно відрізняється від інших розробників ракетно-космічної техніки якістю своєї продукції й при цьому просить за свою працю ціну дещо нижчу, ніж інші. Ми весь час ведемо переговори про наступні замовлення. Беремо участь у щорічних конференціях із космонавтики, укладаємо попередні угоди. КБ «Південне» хоча й державне підприємство, але існує майже на госпрозрахунку, і левова частка нашого бюджету — це закордонні контракти. Держава дає нам мізерно малу частину від нашого бюджету. Тому ми намагаємося забезпечити себе замовленнями самі, і думаю, завдяки нашій репутації без роботи ми не залишимося.