Вийти із зачарованого кола
Світовий банк оприлюднив прогноз для України.
Україна може стати в найближчі п’ять років локомотивом економічного зростання у Східній Європі. Але для цього їй доведеться дотримуватися рекомендацій Світового банку. Про це говориться в новому меморандумі цієї впливової фінансової організації. Презентації його відбулися в Києві, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Львові та Одесі.
Куди рулити?
Одне з головних аналітичних досліджень Світового банку з перспектив зростання й розвитку держав традиційно готується раз на чотири-п’ять років. Останній такий звіт для України був опублікований наприкінці 2004-го. Тоді, як нагадав старший економіст Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові Пабло Сааведра, аналітики зосереджували увагу на проблемах державного управління українською економікою, гармонізації інтересів.
— У попередньому звіті, зокрема, ми зробили акценти на захисті прав міноритарних акціонерів. І прогрес є — ухвалено закон про акціонерні товариства. Нинішній звіт має більш глибокий зміст. Коли ми його готували, проводили опитування представників бізнесу, спілкувалися з величезною кількістю іноземних інвесторів. І всі вони говорять про нерозвинену інфраструктуру та слабке забезпечення прав власності на землю. Щоб сюди зайшли іноземні інвестиції, необхідно вирішити ці ключові питання. Вам же потрібні не тільки китайські й арабські інвестори, а й такі, які принесуть у країну нові технології, — відзначає пан Сааведра.
Свіжий звіт його автори назвали так: «Стратегічний вибір для прискорення та підтримки зростання в Україні». Тобто в зростанні нашої економіки аналітики СБ уже не сумніваються. Але обкладинку меморандуму прикрашає досить багатозначна картинка: пряме шосе роздвоюється. Можна поїхати «вліво» — і це буде дорога зльотів і падінь, криз і катаклізмів. Поворот уліво, за образним визначенням банківських фахівців, не обіцяє ніяких змін. Якщо все залишиться так, як є, то ми зможемо домогтися максимум 3% зростання за нестабільності й невпевненості в завтрашньому дні. Інша річ, чи задовольнять нас такі темпи зростання в найближчі 10 років?
Якщо ж поїхати вправо — то це непопулярні реформи, за які доведеться заплатити всьому суспільству. Зате нам обіцяють зростання економіки в 8—10%, стабільність і навіть процвітання.
— І таке зростання дійсно відрізнятиме економічний розвиток України від попередніх років і буде прикладом для інших країн, — уважає аналітик СБ.
Три аспекти реформ
Власне, Світовий банк у своєму меморандумі дає відповіді на три блоки запитань.
Відзначається, що двигуном економічного зростання в Україні до кризи були зовнішні й минущі чинники: змінний валютний курс, використання старого, ще радянського, виробничого потенціалу. Це привело до того, що виробництво зростало без серйозних інвестицій. Дуже сприяли експортна ситуація, ціни на український метал на світових ринках, субсидована ціна на газ із Росії й приплив капіталів. Банки шляхом позик вливали гроші в економіку, і ці кошти йшли переважно на внутрішнє споживання.
— Усі ці чинники, якщо оцінювати середньострокову перспективу, не впливатимуть на зростання виробництва в Україні в найближчі три-п’ять років, — прогнозує П. Сааведра. — І економічного зростання доведеться домагатися за рахунок інтенсифікації, прискорення й підвищення продуктивності. Але щоб цього досягти, Україні необхідно здійснити цілий ряд фіскальних і структурних реформ, які раніше відкладалися, і їхня відсутність сьогодні робить уразливою українську економіку у випадку наступних криз.
Перший блок проблем стосується необхідності фіскальної реформи. У короткостроковій перспективі вона надзвичайно важлива: якщо її не провести, не буде ані можливості повернення заборгованості з ПДВ, ані скорочення дефіциту бюджету й державного боргу. Ця реформа забезпечить ту макроекономічну стабільність, на яку так чекають інвестори.
Якщо ж говорити про середньострокову перспективу, то відсутність фіскальної реформи — обмежувальний чинник для зростання інфраструктури в країні. Держава має інвестувати інфраструктурні проекти, які, у свою чергу, підтримували б зростання виробництва в приватному секторі економіки. А щоб уряд міг більше вкладати в інфраструктуру, необхідно створити відповідний фіскальний простір.
Інша сфера реформ — інвестиційний бум і конкурентоспроможність. Інвестиційний клімат в Україні, за оцінками аналітиків Світового банку, потрапив у зачароване коло.
— В Україні дуже високі бар’єри входження в ринок, складне регуляторне середовище (дозволи, ліцензії тощо), — озвучує давно відому нам істину Пабло Сааведра. — Звідси — дуже низька конкуренція в кожному із сегментів ринку. А це, у свою чергу, веде до відсутності стимулів, необхідних для сприйняття нових технологій. Брак інновацій призводить до того, що українська економіка перебуває в «клінчі», диверсифікація іде важко й експортний кошик недостатньо наповнений. Країна, як і раніше, є залежною лише від двох експортних галузей — металургійної та хімічної (понад 60% усього експорту). І це дуже уразливий момент для економіки.
Завершують зачароване коло великі державні підприємства і їхні лобі, які бояться вільної конкуренції й появи на українському ринку нових виробництв. Тому вони роблять все можливе, щоб бар’єри для входження в ринок залишалися високими. Щоб українська економіка могла розвиватися, вона повинна вирватися із зачарованого кола, радять у Світовому банку.
І, нарешті, третій аспект реформ, який експерти вважають ключовим для забезпечення зростання нашої економіки в середньостроковій перспективі. Це реформа управління державним сектором.
— І ми наголошуємо у своєму звіті на тому, що без реформ державного сектора, діяльності уряду, судової й регуляторної систем неможливі ані реформа фіскального сектора, ані модернізація й поліпшення інвестиційного клімату, — робить висновок Пабло Сааведра. — Приміром, як можна оптимізувати ліцензійну або дозвільну діяльність, якщо не реформувати структури, які видають усі ці дозволи, створюють величезні перешкоди на шляху інвесторів і плодять корупцію? Тобто необхідно змінити способи спілкування держави з підприємствами, підприємцями та громадянами. Без радикальної зміни моделі приватно-державного партнерства не буде в населення довіри до органів влади. Ми пропонуємо своє бачення, як зробити так, щоб державний сектор після скорочення став більш ефективним, а бізнес — процвітав. І інновації розвивалися завдяки конкуренції, а не зв’язкам того або іншого підприємця в коридорах влади.
Час «пожежників» добігає кінця
Цікаво, як Світовий банк оцінює зусилля українського уряду зі стримування інфляції та зростання цін на основні продукти харчування.
— До кризи зарплати й пенсії зростали швидше, ніж інфляція. І все це також було інфляційним чинником, — сказав, відповідаючи на запитання «УТГ», П.Сааведра. — Після кризи зростання пенсій і зарплат зупинилося. І ми прогнозували, що інфляція 2010 року становитиме 12%, а в середньостроковій перспективі вона може навіть зменшитися, але для цього знов-таки необхідно декілька фіскальних реформ.
До речі, українське відділення Світового банку періодично оприлюднює інфляційний прогноз. Останній з’явився минулого літа й обіцяє нам 11,9% інфляції на кінець року. При цьому він не дуже відрізняється від офіційного урядового прогнозу, закладеного в законі про бюджет.
Наступний чинник, який необхідно враховувати: улітку, як правило, спостерігається дефляція за рахунок появи на ринку нового врожаю овочів і фруктів. І кожної осені можна спостерігати зворотний процес. Преса починає писати про небувалий сплеск інфляції, хоча це просто сезонні коливання.
— Люди схильні більше звертати уваги на підвищення цін, ніж на зниження.
Таким чином, я не перебільшував би цю загрозу, — говорить експерт. — Якщо ми подивимося на дані інфляції з кінця серпня минулого року до кінця серпня нинішнього, то вона становить лише трохи більше 8%.
А от про антикризові рекомендації МВФ для України Пабло Сааведра відгукнувся так:
— Програма МВФ зосереджена на короткостроковій перспективі. А наш звіт призначений для того, щоб зазирнути значно далі найближчих шести місяців. Ідеться про те, чого ми хочемо досягти через п’ять-шість років. Найперша проблема української політики в тому, що влада країни звертає більше уваги на короткострокову перспективу: до найближчих виборів або на найближчі півроку. Я думаю, в Україні вже самі люди втомилися від короткострокових перспектив. Вони хочуть знати, у яких умовах житимуть українські родини в майбутньому, їхні діти, онуки, тому час «пожежних» заходів і зусиль в економіці закінчується. Потрібні рішення й дії стратегічного характеру.
