Отруєння «дешевим» газом

Прем’єр Микола Азаров заявив, що Україна домагатиметься перегляду газових домовленостей із Росією.

За словами Азарова, за «кабальним» контрактом січня 2009 року ціна на газ визначалася за формулою регулярного щоквартального підвищення приблизно на $25. «Ми ставимо за мету переглянути вкрай невигідну для України угоду із РФ», — зауважив прем’єр.

У квітні цього року на момент досягнення харківських домовленостей той же Микола Азаров говорив: зменшення вартості російського палива для України дозволить нам заощаджувати близько $4 млрд на рік. Зараз він фактично визнає: «дешевий» газ, про який так багато розповідали українцям, виявився не зовсім таким.

Можна сказати, що тут відкривається головний секрет переговорів у Харкові, що викликав подив у пересічних росіян, які не вважають розумним навіть заради великої дружби фактично дарувати Україні великі гроші в обмін на сумнівну реалізацію не менш сумнівних амбіцій Кремля в Чорноморському регіоні. Таємниця ця в тому, що насправді Росія втратила не так уже й багато.

«Невелике» доповнення

Підписуючи навесні текст договору щодо флоту і  —  найголовніше — додане «газове доповнення», нинішній владі необхідно було провести серйозну експертизу тимошенківського контракту від 19 січня 2009 року.

Структура цих документів, як відомо, складається із двох статей. Перша говорить, що «сторони подовжують дію угоди між Україною та РФ про статус та умови перебування Чорноморського флоту на території України на двадцять п’ять років». Друга стаття вказує, що оренда складається із платежів Росії Україні в розмірі $100 млн на рік, а також із додаткових коштів, одержуваних за рахунок зниження ціни в розмірі до ста доларів США від установленої чинним контрактом між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз» України, на кожну тисячу кубометрів газу. За такою формулою: за ціни в $333 і вище зниження становитиме $100, якщо менше, то знижка вийде в розмірі тридцяти відсотків.

Контракт між «Газпромом» і «Нафтогазом» — це підписаний у результаті домовленостей Тимошенко й Путіна «Контракт № КП від 19 січня 2009 року… про купівлю-продаж природного газу в 2009—2019 роках». Документ Януковича-Медведєва з ЧФ РФ містить лише одне доповнення.

Як запустили «годинниковий механізм»

Зрозуміло, що ціна на газ для України «танцює» від умов тимошенківського документа. Тут може заворожувати фраза «зниження в розмірі до ста доларів США на кожну тисячу кубометрів». Але навіть проста цікавість змушує спробувати зрозуміти, а від якої саме ціни йде знижка, скільки в підсумку ми повинні платити? Тим часом стаття 4 «Контрактна ціна газу» цієї угоди дає чітку формулу.

Спочатку офіційні особи називали різні цифри — від $215 до $450 за тисячу кубів, а сама Тимошенко заявляла, що газ коштуватиме українцям $228,8. Потім виявилося, що Україна, яка здійснює транзит сировини, у підсумку платитиме за неї більше, ніж європейські одержувачі, — ті самі $450. Тодішній прем’єр країни говорила, що дороге російське паливо компенсуватиметься тим, що зберігається в українських підземних сховищах. Але, по-перше, будь-які запаси колись закінчуються. А по-друге, відразу сплив той факт, що цей газ належить не державі, а компанії «РосУкр­Енерго», якій зараз Україна винна $5,4 млрд.

Можна говорити багато добрих слів на адресу Тимошенко за її «переможні» домовленості, шокуючі «низькі» ціни й підсумковий контракт від 19 січня минулого року. Але оцінімо картину в цілому.

Факт же в тому, що задум Києва восени 2008 року полягав у спробі паралельного підвищення ціни на російське паливо для України до ринкової (яка раз і назавжди повинна була припинити газовий шантаж Москви), але за відповідного збільшення плати Росією за транзит у Європу також до ринкової.

Одночасно — дуже важливий момент! — Київ пропонував розрахуватися з газовими боргами перед Росією, що дозволило б укласти договір на оренду земель для Чорноморського флоту РФ. Це дало б можливість вимагати від Кремля щонайменше  $2,5 млрд щорічно.

Ці заходи — новий договір із ЧФ РФ і підвищення ціни на транзит — із лишком би перекрили найвищу вартість російського газу для України.

Якби на той час було вирішено й питання із флотом, то два ці заходи дозволили б Україні почуватися досить комфортно і в 2010-му, і в наступних роках. Але, погодившись на ринкову ціну газу й абияк визначившись із платою за транзит, Тимошенко навіть не намагалася вирішити проблему з орендою бази. Тобто цілком перевести відносини з Росією на цивілізовані норми, що не давало б надалі приводів для розбрату між Києвом і Москвою.

У підсумку контракт № КП від 19 січня 2009 року виявився не панацеєю від українсько-російських газових скандалів, якою міг би стати, а бомбою вповільненої дії, цокання годинникового механізму якої нарешті тепер почув Азаров.

Подвійна бомба

Росія начебто пішла назустріч Україні, погодившись переглянути газові домовленості. Але в кремлівських пропозиціях, які ми зараз чуємо, прихована подвійна бомба для Києва.

«Газпром» за виконання його умов готовий ціну на газ для населення України зробити такою ж, як для росіян. На 2010 рік, згідно з даними Федеральної служби з тарифів РФ (ФСТ), така в Росії становить для промисловості 2,478 тисячі рублів за тисячу кубометрів, для населення — 1,903 тисячі рублів. Тобто українцям пропонують еквівалент 1,903 тисячі рублів за тисячу кубів газу — отже, ми можемо платити близько 680 грн за тисячу кубів. Адже з 1 вересня вартість блакитного палива в Україні — від 725,4 грн і вище.

Начебто не кардинально, але вигідно. Та є в «привабливості» урівнювання цін на газ для населення України та Росії один цікавий момент. Тарифи ці в РФ увесь час зростають, наприклад, ФСТ із 1 квітня підвищила їх на 15%. Це було друге планове подорожчання цього року.

Параметри зміни оптової ціни на газ, який добувається «Газпромом», для росіян на 2010 рік були визначені так званим прогнозом соціально-економічного розвитку, відповідно до якого зростання вартості газу для споживачів із 1 січня становило 15%. Для населення — 5%.

Суть російського «прогнозу соціально-економічного розвитку» в тому, щоб в остаточному підсумку через три роки пер­евести населення на європейську формулу ціни на газ. А це означає, що з 2014 року українці, як і росіяни, почнуть платити за «європейськими тарифами», які весь час підвищуватимуться.

Ще один момент. Згідно з повідомленнями ЗМІ з посиланням на джерела в «Газпромі», Україна може розраховувати на пільги тільки після того, як «Нафтогаз» поверне 12,1 млрд кубометрів газу «Рос­УкрЕнерго».

І, нарешті, останнє. Москва обіцяє Києву вирівняти ціни лише в разі об’єднання російського ВАТ «Газпром» із НАК «Нафтогаз України». По суті це «дочавлювання» давньої ідеї, озвученої свого часу Володимиром Путіним на хвилі російського ентузіазму після підписання харківських угод, яке викликало раніше цілком обґрунтовану недовіру української влади. У той же час «Нафтогаз» і «Газ­пром» відновили переговори про заснування спільного підприємства ще 20 серпня. Росіяни переконують: це привабливо для обох сторін тим, що дозволить «створити загальну російсько-українську ресурсно-видобувну базу». І це стало б дуже важливим фактором передбачуваності, надійності, стабільності поставок газу для споживачів України.

Чим може закінчитися такий альянс для України — ще невідомо. Факт же в тому, що Москва досить ефективно використовує ситуацію, щоб домогтися максимальної вигоди для себе.

Ніяких злиттів

Микола Азаров, а потім  і МЗС України заявили, що вважають нинішні російські ціни на газ несправедливими й неринковими, а формула розрахунків, виведена в 2009 році попереднім урядом, — незрозуміла й необґрунтована. Тим більше, що сьогодні ціни падають, і в Європі за російський газ платитимуть менше.

У відповідь Москва натякає, що питання можна вирішити створенням спільного підприємства — злиттям НАК «Нафтогаз України» і російського «Газ­прому». При цьому Києву обіцяні додаткові «бонуси». Голова «Газпрому» Олексій Міллер зауважив, що слідом за створенням СП російська сторона порушує питання про злиття з «Нафтогазом». А також про можливу передачу нашій країні декількох родовищ — астраханського й деяких ямальських. При цьому росіян цікавить уся українська енергетична галузь. «Україна — дуже багата країна. У вас є вугілля, нафта й багато чого іншого», — говорить заступник Міллера Валерій Голубєв.

Однак Київ, погоджуючись на переговори із СП, заперечує можливість злиття державних компаній. Міністр ПЕК України Юрій Бойко: «У нас є позиція нашого Президента: будь-які об’єднання проводяться на паритетних засадах із урахуванням наших національних інтересів. Це ті, які дають можливість розвитку економіки, комфортних цін на газ».

Підбив підсумки Микола Азаров: «Позиція прем’єр-міністра залишається незмінною: ні про яке поглинання або злиття не йдеться. Ідеться про обговорення ринкових механізмів створення ефективного спільного підприємства, у якому рівною мірою будуть ураховані інтереси обох сторін».