Реквієму не буде
Вуглевидобутком на Кіровоградщині зацікавилися нові інвестори. Допомогу обіцяє і держава.
Олександрія на Кіровоградщині здавна була центром буровугільної промисловості, і інакше, як містом шахтарів, її не називали. Більшу частину вугілля на навколишніх територіях тут добували у відкритий спосіб у розрізах, глибини та розмахи яких вражали туристів. Сьогодні люди шахтарської праці в Олександрії стали безробітними. Майже дві третини заборгованості із заробітної плати в області мають олександрійське «походження».
Останнього разу в Олександрії я побував перед парламентськими виборами, коли шахтарям за видобуті ними гори вугілля обіцяли такі ж самі «золоті»… Та не так сталося, як гадалося: зупинився останній, Костянтинівський, розріз колись потужного вугільного підприємства «Олександріявугілля», борги перед гірниками зросли, а питання «що робити?» залишилося без відповіді.
Сьогодні всі підприємства майже не працюють, більшість із них перебуває в стадії ліквідації, а головна об’єднувальна ланка з гучною назвою «холдинг «Олександріявугілля» вже певний час не має орендаря, бо у попереднього — «Енерговугілля» добіг кінця термін угоди, а нового, бажано ефективного, досі немає.
Ми розмовляємо з головою Кіровоградського територіального комітету профспілки працівників вугільної промисловості України Михайлом Орлом, людиною, в руках якої — усі ниточки клубка соціально-виробничих проблем вуглевидобувної галузі в області.
— Михайле Володимировичу, яка ваша думка щодо наміру профільного міністерства почати реформи з ліквідації та приватизації шахт, у тому числі буровугільних?
— Питання це складне… Дійсно, на збиткових шахтах немає ніякого сенсу вести видобуток, ускладнюючи проблеми. Їх закриття є неминучим і логічним рішенням. Що до приватизації, то, як на мене, це правильний крок: ефективний власник працює не лише на себе, а й на своїх працівників і державу загалом. В Україні є багато прикладів удалої приватизації шахт, які успішно функціонують, де розумно і своєчасно вирішуються соціальні проблеми.
— В якому стані перебуває галузь на Кіровоградщині?
— Підприємства колишньої холдингової компанії «Олександріявугілля» практично припинили свою роботу з видобутку і переробки бурого вугілля майже шість років тому, після їх передачі в оренду у 2004 році. Саме з цього часу в стадії ліквідації — шахта «Ведмежегірська», Байдаківська брикетна фабрика, ТЕЦ-1 та ТЕЦ-2, автобаза об’єднання, інформаційно-обчислювальний центр, вуглезбут, кілька управлінь — вантажно-транспортне, технологічного зв’язку, матеріально-технічного постачання, з буріння технологічних свердловин і суб’єкти Ватутінського шахтоуправління Черкаської області. Майно було розпродане за безцінь або розкрадене, а з органів прокуратури всіх рівнів на численні звернення профспілки надходили відписки, що все провадиться «згідно з діючим законодавством».
Різко скоротилася й кількість працівників. Якщо на час передачі ДХК «Олександріявугілля» в оренду там працювало понад 7 тисяч людей, то зараз — тільки 914. У 2001 році підприємства видобували більше мільйона тонн вугілля та випускали близько 250 тисяч тонн продуктів брикетування, а вже через два роки виробництво скоротилося майже вдвічі. Передача в оренду, на мою думку, була помилкою, яка спричинила ліквідацію буровугільної галузі в Україні.
— Що, крім вкладення коштів, треба зробити для реанімації галузі, які зміни потрібні на законодавчому рівні?
— Напередодні наради, присвяченої розв’язанню нагальних проблем буровугільного комплексу, ми підготували звернення до першого віце-прем’єра України Анатолія Клюєва. Крім пропозицій із погашення заборгованості із заробітної плати, просимо реструктуризувати або списати й заборгованість самих підприємств, а прокуратуру — притягнути до відповідальності посадових осіб, які ухвалювали рішення про передачу в оренду підрозділів ДХК «Олександріявугілля» комерційним структурам, що не мали належного досвіду роботи з видобутку та переробки бурого вугілля, а також ресурсів для життєзабезпечення підприємства.
— Чи є потенційні інвестори, готові вкласти реальні кошти у буровугільну галузь Олександрії та області?
— Так, є. Група фахівців із «Hydrogen Power Holding AG» із Швейцарії розглядає зараз питання відновлення видобутку вже цього року. Планується створити на базі олександрійського виробничо-майнового комплексу нове спільне підприємство. Вивчається можливість упровадження прогресивних технологій переробки бурого вугілля, наприклад на газ, або воднево-вугільні суміші, які давно застосовуються у багатьох країнах як економічно вигідні. Інтерес до бурого вугілля почали виявляти також інші інвестори, у тому числі й українські. Тож є підстави сподіватися на відродження буровугільної галузі Кіровоградщини, а отже на нові робочі місця, зростання обсягів промислового виробництва, економічне піднесення краю.
Золото під ногами
Буре вугілля — це не лише добра паливна сировина. На Заході з нього вже навчилися видобувати бензин. У самій же Олександрії не один рік виробляли, крім тепла, електроенергії та брикетів, і гірський віск, який застосовується в парфумерії, медицині, у виробництві змащувальних речовин. З бурого вугілля виготовляють і гумати — стимулятори росту рослин. Гумати продукують в Росії, Білорусі, США, в інших країнах, і їх виробництво аж ніяк не збиткове. А українські поля хіба не потребують власних органічних добрив?
Щодо видобутку бурого вугілля, то в тій же Росії, де є великі запаси нафти та природного газу, ним зовсім не нехтують. На нових підприємствах у Томській та Оренбурзькій областях вироблятимуть не лише брикети, а й інші вже згадані технологічні продукти. Чому ж в Україні згорнули виробництво бурого вугілля? Через те що занадто багаті чи занадто бідні?
Наші вугільні розрізи мають дно традиційного темного відтінку, а по суті воно «золоте». І одне з найбільших таких «днищ» — на Кіровоградщині. Ходити по золоту, і не підняти його — це саме безглуздя.
Добре, що нове керівництво області це розуміє і планує подати у Міністерство вугільної промисловості комплексний план розвитку буровугільної галузі. Реалізація цих намірів допоможе розв’язати проблеми холдингової компанії «Олександріявугілля» й покласти край безробіттю в місті.
