Стокгольмський віраж

Відмахнутися від рішення міжнародного суду не можна, однак серйозні аргументи дозволять Україні не виконувати катастрофічні фінансові зобов’язання щодо RosUkrEnergo.

Стокгольмський арбітражний трибунал ухвалив рішення в судовому розгляді між RosUkrEnergo і НАК «Нафтогаз України» у справі про експропріацію 11 млрд м3 блакитного палива. «Нафтогаз» зобов’язаний повернути RUE 12,1 млрд м3 газу в підземних газових сховищах України, з яких  1,1 млрд м3 — додатковий обсяг як штраф за порушення умов контракту. 

Краще від газу — тільки гроші

Незадовго до цього в Стокгольмському арбітражі відбулися чергові слухання в рамках розгляду суперечки між RosUkrEnergo і НАК «Нафтогаз України» щодо нібито незаконного вилучення «Нафтогазом» із відома колишнього уряду 11 млрд кубометрів газу компанії RosUkrEnergo AG із підземних газових сховищ. Сума вимог RosUkrEnergo становила близько $5,4 млрд.

У таборі самого газового посередника вердиктом залишилися незадоволені: компанія хотіла повернути втрачене грошима. Зараз вартість газу значно нижче, тому повністю компенсувати визнані іноземним судом втрати трейдер  уже не зможе.

Рішення, звичайно, викликало серйозний резонанс. Опозицією був представлений його текст, з якого випливало, що в процесі судового розгляду «Нафтогаз» раптом змінив свою позицію й визнав справедливість вимог RUE, у такий спосіб дозволивши суду лише зафіксувати практично мирову угоду, завдяки якій RosUkrEnergo виграє газ (або гроші). На думку опозиції, мала місце колосальна оборудка ціною в $5,4 млрд, облагоджена нинішньою українською владою та керівництвом «Нафтогазу» в інтересах спонсора Партії регіонів — Дмитра Фірташа. Потерпілою ж стороною в остаточному підсумку виявилася Україна, яка і повинна виконувати судове рішення. Лідер опозиції Юлія Тимошенко запевнила, що Україна мала всі шанси виграти цей суд.

Усі проти арбітражу. Але кожен по-своєму

Це вже друга перемога RosUkrEnergo над «Нафто­газом»: наприкінці березня Стокгольмський арбітражний трибунал ухвалив рішення на користь посередника, зобов’язавши «Нафтогаз» відшкодувати близько $200 млн за «різні порушення умов контрактів із поставок, транзиту й зберігання газу». Але в цьому випадку йдеться про набагато більшу суму, яка може відчутно позначитись на фінансово-економічному добробуті України, яка й без того застрягла в ступорі кризи. За словами Юлії Тимошенко, кошти, які повинні бути повернуті RosUkrEnergo, становлять 20% дохідної частини Держбюджету України й більше 20% золотовалютних резервів країни.

Офіційний Київ декларативно висловив невдоволення вердиктом суду, визнавши, утім, що виконувати його буде. Президент Віктор Янукович сказав, що спочатку необхідно провести розслідування в Україні: «Найперше ми повинні дати відповідь, а куди цей газ подівся, де він є». Верховна Рада створила тимчасову слідчу комісію, яка повинна оцінити постанову Стокгольмського арбітражного суду, виявити можливі факти корупційної діяльності RosUkrEnergo і причетність до цього посадових осіб органів державної влади.

Міністерство палива та енергетики України офіційно повідомило, що всі обвинувачення лідера БЮТ мають політичний характер і продиктовані її особистою зацікавленістю уникнути відповідальності за свої дії під час перебування на посаді прем’єр-міністра країни. При цьому відомство нагадало про позицію свого голови Юрія Бойка, за словами якого діюча влада має намір провести правову оцінку судової постанови й шукатиме спосіб, який дозволяє зберегти газовий баланс країни.

Заява Мінпаливенерго звучить непогано, але в ній є маленький недолік — не сказано ані слова про причини того, чому «Нафтогаз» під час судового розгляду змінив свою стратегію й фактично погодився з позовними вимогами RosUkrеnergo.

Заднім числом, щоправда, знайшли цьому пояснення. Анонімне джерело (нібито з оточення Юрія Бойка) повідомило газету «Сьогодні», що в Стокгольмі Україні довелося вибирати менше з лих. «У всьому винна Тимошенко, яка відверто незаконно вилучила газ у RosUkrEnergo, — уважає джерело. — Тому суд ми однаково б програли. І вся проблема була в тому, що Україна буде винна RosUkrEnergo. Якби ми наполягали, що газ вилучили законно, то суд присудив би нам віддати RosUkrEnergo «кешем» близько $5 млрд, як того вимагав Фірташ, плюс штраф. Тому ми змушені були погодитись на мирову угоду з РУЕ, визнавши, що газ вилучений незаконно. І тепер ми віддаватимемо цей газ натурою (а зараз він удвічі дешевше, ніж у 2009-му) і не відразу».

Знов-таки, звучить правдоподібно, але абсолютно незрозуміло, чому ці відомості викладає анонім, а не Мінпаливенерго. «Пояснення» скоріше викликає нові питання, ніж знімає їх.

Тінь «Газпрому»

Юристи-міжнародники, а також міністр юстиції Олександр Лавринович заявили, що Стокгольмський арбітражний суд сам по собі не може змусити Україну розрахуватися з RosUkrеnergo із боргів НАК, оскільки рішення винесене проти «Нафтогазу», а держава не була учасником арбітражу. Більш того, відповідно до вітчизняного законодавства ця компанія — відособлений суб’єкт господарювання й країна не відповідає за її зобов’язання, тому арбітражне рішення може бути виконане тільки за рахунок її активів. Однак оливи до вогню додав Мін’юст. Як сказав Олександр Лавринович, «якщо це рішення не буде виконано, то буде позов до держави Україна, і держава віддаватиме гроші».

У процесі розкручування скандал одержав ще один виток — міжнародний. Зокрема, Юрій Бойко в ефірі програми «Шустер Live» обвинуватив російський «Газпром» у тому, що компанія діяла на боці підприємця Дмитра Фірташа в суперечці з Україною за газ. За його словами, співвласники RosUkrEnergo — «Газпром» і Centragas — спрацювали спільно проти НАК «Нафтогаз України» під час судового розгляду в Стокгольмі. «Позов підписаний адвокатами «Газпрому», і це факт», — сказав пан Бойко.

Він уточнив, що, попри вердикт суду, газ не буде повернутий RUE: «Я одержав рішення стокгольмського арбітражу, у якому запропоновано до 1 вересня повернути видобутий газ. Я попередив російських партнерів і Дмитра Фірташа, що ми не зможемо й не будемо віддавати газ із власного балансу за жодних умов». У «Газпромі» неофіційно підтвердили, що підтримували RUE у суді, оскільки є її акціонерами.

Українські експерти, коментуючи «руку «Газпрому», відзначають, що, завдяки перемозі RosUkrEnergo у стокгольмському арбітражі, у російського монополіста з’явилися додаткові важелі впливу на Україну. Отже, ця справа вже вийшла на рівень національної (енергетичної) безпеки України. Таким чином, зовні «суто комерційний» позов RosUkrEnergo перейшов не тільки у внутрішньополітичну, а й зовнішньополітичну площину.

«Ігнорувати не можна платити»

Як неодноразово зауважували експерти, комерційний арбітраж не має наддержавної сили. В Україні рішення іноземних судів автоматично не діють, оскільки існують власна правова й судова системи. А тому наша країна не зобов’язана виконувати вердикти стокгольмського юридичного органу.

Для набрання чинності таке рішення має бути «легалізоване» за процедурою, установленою Цивільно-процесуальним кодексом країни.

Крім того, на «Нафтогаз» поширюється запропонований законом мораторій щодо примусового виконання судових і арбітражних вердиктів. Тому, уважають юристи, бажання нинішнього керівництва України представити постанову шведського арбітражу як істину в останній інстанції, яку треба негайно втілити в життя, виглядає дивним.

З іншого боку, Україна ще в 1958 році приєдналася до Конвенції ООН «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» (Нью-Йоркської конвенції). У документі сказано, що кожна договірна держава визнає арбітражні рішення як обов’язкові й виконує їх відповідно до процесуальних норм тієї території, де вимагається визнання й приведення у виконання цих рішень…».

Тобто нам начебто цілком справедливо пояснюють, що наплювати на Стокгольмський арбітраж не можна. Тому що в цивілізованому світі, а тим більше для держав, які розповідають про свої інтеграційні амбіції, просто так заплющувати очі на Конвенції ООН не рекомендується. Однак рішення суду може бути оскаржене, оскільки, як говориться в статті V Конвенції, «у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, у якій вимагається визнання й виконання, виявить, що: а) об’єкт суперечки не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни або b) визнання й виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни».

Таким чином, вердикт Стокгольмського суду чинний, але Київ його може проігнорувати, якщо ця відмова буде належним чином аргументована. Отже, зараз дуже багато чого залежить від української влади.

Через що суперечка

У березні 2009 року зчинився скандал, пов’язаний із «пропажею» 11 млрд куб. м газу RosUkrEnergo. Газовий трейдер твердив, що саме такий обсяг блакитного палива, закачаного в українські ПСГ, належить йому, однак «Нафтогаз» нібито відібрав газ для власних потреб. Уряд України прийняв бік держкомпанії, і швейцарський посередник звернувся в Стокгольм. 

Довідка «УТГ»

«РосУкрЕнерго АГ» — компанія з перепродажу природного газу на території України, а також Східної й Центральної Європи. Зареєстрована у швейцарському кантоні Цуг у 2004 році як спільне підприємство двох фінансових організацій — групи «Газпромбанк» (яка володіє 50% акцій СП через зареєстровану у Швейцарії компанію ARosgas Holding A.G.) і компанії Centragas Holding, фактичними співвласниками якої є громадяни України Дмитро Фірташ (90%) і Іван Фурсін(10%).

Арбітражний інститут Торговельної палати міста Стокгольма — більш відомий як «Міжнародний арбітражний суд Стокгольма» — самостійний підрозділ Торговельної палати столиці Швеції. Заснований 1917 року. У 1970-х роках визнаний США й Радянським Союзом нейтральним центром для розв’язання торговельних суперечок між західними країнами та СРСР.