Кожен школяр стане «електроником»

Електронні системи навчання стають дедалі популярнішими. Що пропонують учням розробники, які перспективи розвитку «електронної» освіти в Україні? Відповіді на ці запитання знає генеральний директор Інституту педагогічних інформаційних технологій, перший віце-президент Асоціації виробників і розробників засобів навчання України Олександр Кохан.

— Основний напрям нашої роботи — електронні та дистанційні системи навчання. Інститут працює в цій сфері вже 8 років. Понад 100 наших розробок проходять практичну апробацію в школах України (задіяно близько 2 тисяч навчальних закладів).

Головним своїм досягненням уважаємо створення та успішне впровадження електронних підручників для шкіл. Ще один предмет нашої гордості — віртуальний університет, який останнім часом надзвичайно популярний. Він успішно «прижився» не тільки в 36 вищих навчальних закладах, а й у Нацбанку та Міністерстві фінансів.

Три роки тому наші фахівці почали впровадження електронної системи позаурочного (індивідуального) навчання, так званого «desktop додатка». Такий вид освіти особливо популярний, як не дивно, не в містах, а в селах. Думаю, це пов’язано з нестачею вчителів і введенням зовнішнього незалежного тестування, до якого сільським школярам доводиться готуватися самостійно.

— У чому особливості ваших електронних підручників?

— Насамперед, вони рекомендовані до використання Міністерством освіти та науки, бо повністю відповідають усім нормам і вимогам, а головне — навчальній програмі. При цьому школяр не тільки одержує повний навчальний курс, а й має можливість додаткового розвит­ку. Наш електронний підручник не копіює класичний курс і не є гіпертекстовим — це мультимедійний варіант. Приміром, якщо ми будуємо бісектрису кута, то картинку потім можна розтягти на весь екран і навіть вивернути на інший бік. Це чудові можливості для розвитку просторового мислення.

Поки ми «закриваємо» не всю освітню лінійку, але плануємо розробки для кожного класу.

Із технічного боку це виглядає так: один підручник — один диск із певного предмета для кожного класу, плюс до нього посібник із використання. Крім того, ми розробили онлайн-версії підручників, але поки вони пілотні. Сподіваємося, що до серпня і це нововведення буде впроваджено.

Звичайно, проблемою може стати обмеженість доступу до Інтернету. Тому ми зараз ведемо переговори з одним із провідних операторів мобільного зв’язку про надання школярам пільгових тарифів. Якщо все буде гаразд, учні зможуть качати або переглядати «віртуальні уроки» навіть через мобільний телефон.

— Як використовуються електронні підручники в стандартній урочній системі?

— У комп’ютерних класах, адже сьогодні майже 98% шкіл їх мають. Крім того, електронний підручник дозволяє одночасно займатися двом школярам за одним комп’ютером. Наприклад, поки один вивчає основний курс, інший може пройти з нього тестування. Тести теж входять до складу електронного підручника. Вони, до речі, готуються декількома авторами (звичайно це науковий співробітник, учитель-практик і методист).

— Використання електронного підручника можливе тільки в разі роботи на комп’ютері. Який максимальний час навчання без шкоди для здоров’я дитини?

— Це звичайні санітарні норми. Для першокласника час занять не повинен перевищувати 10 хвилин. Наші розробки для них розраховані на 2—3 хвилини, плюс ігри-тести для додаткового закріплення матеріалу,  але без видачі результату (адже в початковій школі оцінок немає). Потім система пропонує перерву, але сама по собі не вимикається. Тому тривалість роботи так чи інакше мають контролювати або вчителі, або батьки.

— Віднедавна у предметних класах обов’язковою є наявність інтерактивного комплексу. Що це таке й що він дає дітям?

— По суті, це альтернатива звичним для нас дошці й крейді. На такій «дошці» теж можна малювати й писати, тільки спеціальними фломастерами. А головне — вона має інтерактивну поверхню, управляти якою можна за допомогою комп’ютера.

У нашому інституті розроблений такий інтерактивний комплекс. Правда, на відміну від інших, він мобільний, відповідно не прив’язаний до спеціальної дошки. Його робочою поверхнею може бути навіть стіна.

— Чи налагоджено у вас зворотний зв’язок із навчальними закладами?

— Безперечно. І ми бачимо, що їхня зацікавленість у наших розробках дедалі більша. По-перше, вони розширюють можливості вчителів, по-друге, це вигідно для навчального закладу матеріально. Приміром, навряд чи хтось зможе дозволити собі купити оптичну лаву, щоб показати дітям конкретні фізичні процеси, скажімо, заломлення світла. У наших розробках все це є. І коштуватиме школі не пару тисяч гривень, а лише близько ста.

— Чи є електронні підручники у вільному продажі, яка їхня вартість?

— Так, їх можна придбати, наприклад, через наш сайт. А ціна цілком прийнятна: комплект підручників коштуватиме приблизно дві сотні гривень.

— Ваша оцінка українського ринку електронних систем нав­чання?

— Організацій, які посідають свою нішу в цій сфері на законних підставах, по суті, п’ять. Усі вони входять до Асоціації виробників і розробників засобів навчання. Що ж до інших, то питання навіть не в легальності, а в якості продукту.

— Кілька місяців тому Міністерство освіти та науки на базі Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти презентувало електронний підручник «PocketBook 901» і пообіцяло вже наступного року провести апробацію нововведення в школах. Говорилося про те, що в одному пристрої вміщається ціла бібліотека — до 10 тисяч сторінок. Це дозволить максимально зменшити кількість паперових підручників і посібників для щоденного користування, а отже, і вагу шкільного портфеля. Ваше ставлення до нововведення?

— Я б назвав новинку скоріше не підручником, а електронною книгою. По суті ця розробка є планшетом, у який «заливаються» різні файли (Word, Excel). Якщо ж говорити про навчання, то це верстка звичайного підручника, з якою не дуже зручно працювати. Тож, на мій погляд, технологія навряд чи зможе поліпшити освітній процес.

Ну а головний недолік нововведення — його ціна в 2500 гривень просто непосильна для більшості батьків. А якщо в родині двоє або більше школярів? То звідки ж «PocketBook 901» візьметься на кожній шкільній парті? У бюджеті навряд чи знайдуться гроші на придбання таких пристроїв.

Думаю, ті, кому це було цікаво, уже розібралися з усіма «за» і «проти» розробки, адже із часу презентації про неї взагалі ніхто не згадує.

Як на мене, наразі електронні підручники — тільки додаткові засоби для процесу навчання (як в індивідуальній, так і в колективній підготовці). Поки вони не перевершили звичні всім друковані версії.

До речі

В Америці планується до 2012 року забезпечити кожного школяра електронним підручником.