Бюджет, наповнений газом

Що може дати українській економіці податок на вуглекислий газ?

Одна з останніх топ-тем — законодавча ініціатива про підвищення акцизів. І якщо в необхідності подорожчання спиртного й сигарет населення хоч якось можна переконати (принаймні прихильників здорового способу життя), то ідея підвищення цін на бензин зустрічає, м’яко кажучи, нерозуміння.

Тим часом непопулярній ідеї є альтернатива, здатна не тільки поповнити бюджет, а й усталити розвиток України. Результати досліджень потенціалу податку на вуглекислий газ озвучує фахівець у галузі екологічної економіки, старший викладач кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Києво-Могилянської бізнес-школи Олена Маслюковська.

— Олено Павлівно, з кого й у якій формі можна стягувати податок на вуглекислий газ?

— Можна або «на кінці труби» — як збір за забруднення, або як акциз на вміст вуглецю в енергоносіях. Перший варіант підходить для промислових підприємств, другий — для енергетичного сектора економіки. Ухвалений 20 травня Верховною Радою урядовий законопроект про підвищення акцизів на деякі товари, у тому числі на нафтопродукти, теж є способом стягнення вуглецевого податку. Акцизи на нафтопродукти в Україні в 2—3 рази менше мінімальних європейських, закріплених у Директиві 2003 року, а то й узагалі відсутні.

— Наскільки суспільство й політики готові до таких інновацій?

— Податок на вуглекислий газ — аж ніяк не останнє слово в науці: фахівці обговорюють його, як мінімум, десять років — тим активніше, чим більше загострюються проблеми зміни клімату та енергозбереження. Але відповідної підтримки на законодавчому рівні ця ідея поки дійсно не має. Бюджетні надходження за «екологічними» статтями в останні роки стабільно зростають переважно за рахунок збільшення платежів за спеціальне природокористування. А от надходження від зборів за забруднення в Україні незначні: наприклад, у 2007 році, за оцінками експертів Європейської економічної комісії ООН, вони становили лише 0,26% дохідної частини бюджету. Ще менше реалізується потенціал енергоресурсів як бази оподатковування, хоча збори за забруднення й податки на енергоносії можуть стати й вагомим чинником зниження енергоємності національної економіки.

— Якою має бути «правильна» ставка цього податку?

— Кращий світовий досвід переконує: доцільним є не раптове, а поступове, сплановане її підвищення. Уводити податок треба таким чином, щоб він, з одного боку, був по силах підприємствам, а з іншого — стимулював їх до підвищення енергоефективності. У проекті Податкового кодексу зазначена ставка податку на вуглекислий газ — 20 копійок за тонну,­ за якої ефект узагалі буде важко відчути — ні регуляторний, ні фіскальний.

Оптимальним, на нашу думку, є такий розвиток подій. Початкова ставка податку — 1 гривня­ за тонну вуглекислого газу. До 2015 року підвищувати щорічно на 90% — до 25 гривень за тонну. Із 2016 року «зменшити темп» до 45% — до 2020 року вийти на 150 гривень за тонну. Ну а протягом наступного десятиліття нарощувати по 5% на рік — до 2030 року одержимо 200 гривень за тонну. На практиці ж, я думаю, в Україні нереально ввести таку високу ставку з огляду на конкурентоспроможність національних експортерів. Скоріше, зупинемося на меншій цифрі, для чого ми зараз і закінчуємо наші дослідження.

— Як державі ефективно розпорядитися заробленими на вуглекислому газі коштами?

— Щоб податок на викиди вуглекислого газу не сприймався як додатковий необґрунтований вантаж, необхідно прагнути до дотримання фіскальної нейтральності. Вісім європейських країн — Велика Британія, Німеччина, Данія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія та Швеція — застосовують цей податок як елемент системи так званого еколого-трудового оподаткування. Тобто податки на викиди зростають, а податки на доходи й працю зменшуються. Це абсолютно логічно: податки — інструмент регуляторної політики, тож оподатковувати треба те, що держава хоче стримати. Уведення податку на вуглекислий газ одночасно зі зменшенням певних соціальних податків може залишити загальний податковий тягар на колишньому рівні й у той же час сприятиме структурній перебудові економіки — у бік зменшення частки енергоємних галузей у структурі ВВП та експорту країни.

У країнах Європи надходження від екологічних податків повертаються роботодавцям у вигляді зниження рівня соціальних відрахувань. Це робить працю дешевшою, а за певних умов ще й підвищує зайнятість. В Україні податок на заробітну плату та інші обов’язкові соціальні платежі становлять близько 37%, тож такі реформи були б підтримані роботодавцями.

Офіційно

Сергій Тігіпко, з інтерв’ю телеканалу «1+1»

«Дефіцит бюджету 5,3%. Це надзвичайно­ великий показник. Ми повинні жити за ті гроші, які можемо заробити. Щоб не було більше складних проблем, ми повинні весь час скорочувати цей дефіцит­ бюджету, і найпростіше, найлегше завдання — це підвищити акциз».