Імпульс для прогресу

Реальну можливість брати участь у наукових проектах європейських учених відкриває перед українськими фахівцями 7-ма Рамкова програма ЄС, термін дії якої обмежений 2007—2013 ро­ками. Це один з основних європейських інструментів фінансування наукових досліджень і розробок майже в усіх галузях науки і технологій.

Завдання РП7, як і попередніх шести програм, — розвивати конкурентну економіку, яка ґрунтується на науково-технічному прогресі, і підтри­мувати єдиний європейський дослідний простір. Однак для більшості віт­чизняних фахівців ця програма з потужним фінансуванням у 50 млрд євро залишається поки незасвоєним ресурсом розвитку та впровадження наукових розробок.

Можливість одержати відомості про перспективи та правила участі в європейських проектах, презентувати свої ідеї та провести переговори з їхньої реалізації з потенційними партнерами надав українським ученим науково-практичний семінар «7-ма Рамкова програма ЄС: нові можливості міжнародного співробітництва в галузі інформаційно-комунікаційних технологій». На зустріч приїхали зацікавлені в співробітництві представники наукових організацій та компаній із Великої Британії, Франції, Швеції, Іспанії, Португалії, Угорщини, Румунії, Греції.

IT — у фаворі

Семінар організований у рамках проекту ISTOK-SOYUZ, який підтримується 7-ю Рамковою програмою ЄС. Співвиконавець проекту від України — центр «Харківські технології». Ми розмовляємо з його директором Інною Гагауз.

— Інно Борисівно, Україна не входить до Євросоюзу. На яких підставах наші вчені можуть брати участь у 7-й Рамковій програмі ЄС?

— Для того, щоб українські фахівці могли стати повноправними учасниками європейського дослідного простору, Україні необхідно укласти з Єврокомі­сією відповідну угоду про асоційовану участь у РП7.  Європейський Союз розглядає майбутню участь нашої країни в Рамкових програмах як «значний імпульс для науково-технічного співробітництва і для сприяння розвитку всебічних відносин між Україною та ЄС» і чекає від нас цього кроку. Ми сподіваємося, що таку угоду буде підписано найближчим часом. Однак українські вчені й зараз можуть брати участь у спільних європейських проектах, хоча й на особливих умовах.

— Нинішній семінар присвячений інформаційно-комуніка­ційним технологіям. Які ще напрямки досліджень підтримує РП7?

— Програма розділена на декілька окремих блоків: «Співробітництво», «Можливості», «Потенціал», «Ідеї» та «Люди». Про те значення, яке надається в ній інформаційно-комунікаційним технологіям, говорять цифри. Приміром, загальний бюджет блоку «Співробітництво» становить 32,4 мільярда євро, із них 9,1 мільярда передбачено на реалізацію проектів ІКТ. Чималі видатки на фінансування цих досліджень заплановані й у інших блоках програми. Хоча частка ІКТ-сектора становить 6—8% від валового національного продукту ЄС, його значення набагато більше. Дослідження в галузі інформаційних технологій є також одним із найважливіших пріоритетів світової науки в цілому, оскільки сфера ІКТ, що швидко розвивається, стає необхідною умовою економічного зростання.

7-ма Рамкова програма підтримує декілька тем досліджень у цій сфері, які сприяють посиленню інноваційної складової в промисловості та підприємництві, креативності та конкуренції в економіці, передачі наукових досягнень у бізнес і модернізації державного сектора економіки. Велике значення мають напрямки, які відповідають на соціальні запити, пов’язані зі старінням суспільства та загальним поліпшенням якості життя громадян. Із цих тем програма фінансує спільні дослідні проекти, кожен з яких поєднує державні та приватні організації по всій Європі, щоб акумулювати для розв’язання цих завдань наукові, індустріальні та людські ресурси різних країн континенту.

Крім цих напрямів, підтримуються піонерні, проривні дослідження у сфері ІКТ, які мають шанс перетворитися на такі інноваційні продукти й послуги, які завтра відкриють зовсім нові ринки.

— В Україні чимало IT-фірм, які успішно працюють за замовленнями зарубіжних компаній у рамках аутсорсингу. Чому, на ваш погляд, погано розвинена наукова кооперація України та ЄС у цій галузі?

— На шляху розвитку такої кооперації чимало проблем. Головна — вітчизняні дослідні програми погано фінансуються. Це й призводить до відтоку талановитих молодих фахівців із науки у сферу аутсорсингу та офшору, де вони можуть реалізувати свої здібності у розв’язанні прикладних завдань і мати гідну зарплату. Є також інші проблеми: відсутність чітких наукових пріоритетів, низький рівень інформованості українських учених про рамкові програми та, як наслідок, погана мотивація їхньої участі в спільних європейських проектах. Відіграють роль і культурні відмінності, у тому числі в розумінні багатьох дефініцій і навіть самого терміна «ІКТ», мовний бар’єр і особливості ведення ділових переговорів і листування.

Подолати деякі з цих проблем і має проект ISTOK-SOYUZ. Його мета — широке інформування вчених про можливості встановлення такого співробітництва, а також індивідуальна підтримка (у тому числі фінансова) тих наукових колективів, які мають відповідну компетенцію та бажання співробітничати з європейцями.

— Як була організована  робота семінару?

— У перший день українські та європейські фахівці представили свої наукові компетенції та ідеї, які можуть стати основою для спільних заявок із тематики ІКТ. Українські фахівці презентували 30 проект­них ініціатив. Приміром, Ігор Харін (компанія «Автософт», Харків) запропонував розроб­лення та застосування методів проектування компонентів для сервіс-орієнтованих веб-систем, які ґрунтуються на системі програмування Erlang, Олександр Ракушин (компанія «Магкомлайн», Харків) — нові методи об’єднання різних видів зв’язку та систем передачі даних у єдиному інформаційному просторі. Великий інтерес викликали наукові пропозиції Людмили Карачевцевої з Інституту фізики напівпровідників НАН України (Київ), Олександра Куземіна з Харківського національного університету радіоелектроніки, Олександра Жука з Інституту проблем штучного інтелекту (Донецьк), Ігоря Рибальченка з Харківського аерокосмічного університету.

Другий день семінару був присвячений індивідуальним переговорам. Кожен із 15 європейських експертів провів від 5 до 10 зустрічей із потенційними українськими партнерами. З одним з європейських експертів переговори були організовані в режимі on-line конференції. А завершився семінар тренінгом, на якому обговорювалися конкретні питання підготовки й подачі заявки в РП7 ЄС.

— На цьому робота з нашими вченими закінчується?

— Ні, тільки починається. Автори найперспективніших розробок матимуть підтримку для участі в інших заходах, проведених 7-ю Рамковою програмою. Приміром, це найбільший у Європі форум із досліджень та інновацій у сфері інформаційних технологій, який відбудеться у вересні в Брюсселі. Крім того — так званий брокерський захід у Мадриді (жовтень цього року), де зустрінуться представники інноваційних компаній, дослідних інститутів, університетів та інших організацій, які працюють у сфері інформаційних та комунікаційних технологій. У жовтні відбудеться й конференція e-Challenges-2010 у Варшаві. А потім уже розпочнеться конкретна робота із запропонованих проектів.

Фахівці, які не взяли участі в семінарі й хотіли б довідатися про можливості проекту ISTOK-SOYUZ і тематику 7-ї Рамкової програми з інформаційних технологій докладніше, можуть знайти ці відомості на сайті семінару та сайті центру «Харківські технології».

В епіцентрі чи «на хуторі»?

Досвід участі деяких українських колективів у європейських проектах показує, що за належної наполегливості названі проблеми цілком можна розв’язати. Приміром, учені Національного аерокосмічного університету «ХАІ» ім. М. Жуковського вже брали участь у Рамкових програмах — у річному обчисленні участь у проектах РП6 і РП7 становить 16—17% наукового бюджету університету. Про це розповідає заступник проректора ВНЗ із міжнародної діяльності Ігор Рибальченко.

— Ігоре Анатолійовичу, які проектні ідеї ви представили на семінарі?

— Два наших проекти присвячені проблемам охорони здоров’я. Один із них — дистанційний моніторинг стану серцевої діяльності ще не народженої дитини за допомогою мініатюрних датчиків, які кріпляться до тіла матері. Обробивши сигнали за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, можна отримати корисну інформацію про стан організму маленького пацієнта. Наприклад, за необхідності робити кардіограму плода в режимі реального часу. Дані надходять у центр спостереження й дозволяють лікареві за потреби оперативно реагувати на будь-які небажані зміни в самопочутті маленького пацієнта.

Другий проект — система моніторингу пацієнтів, які перехворіли на важке захворювання й потребують фізичної реабілітації під контролем фахівця. Ми запропонували систему дистанційного реабілітаційного моніторингу такого контингенту за допомогою різноманітних датчиків (аж до веб-камери), сигнали яких теж надходять у єдиний центр. Таким чином, курс реабілітації може проходити в домашніх умовах, а один професійний медик має можливість у режимі он-лайн вести кілька десятків таких хворих одночасно.

— Наскільки важко українському вченому ввійти в проекти РП7?

— Є два способи зробити це. Перший, пасивний, — розмістити на сайті програми опис своїх компетенцій, сподіваючись, що хтось вас побачить, оцінить і запросить як співвиконавця до того консорціуму, який уже створено.

А можна запропонувати свою проектну ідею. Цей спосіб більшою мірою допомагає реалізувати наявний науковий потенціал. Коротко кажучи, треба придумати ідею та знайти координатора, який допоможе зібрати під неї консорціум співвиконавців. Спільний проект зможе брати участь у конкурсі, пройде рецензування, одержить оцінку з декількох критеріїв і в разі удачі буде профінансований.

— Чи варто українським ученим намагатися брати участь у проектах РП7 з огляду на всю складність процесу подачі заявок, пошуку партнерів, конкуренції з боку інших учасників рамкових програм і аж ніяк не гарантовану позитивну відповідь на подану заявку?

— Варто. Виграш проекту — не єдина мета всіх цих зусиль. Підготовка пропозиції в команді з міжнародними партнерами — це вже успіх і чудовий досвід (навіть у тому разі, якщо проект не пройшов). Що активнішою буде ваша участь, то більшою ймовірність успіху в майбутньому.

Якщо ми хочемо на рівних увійти до європейського дослідного простору, у нас немає іншого виходу, крім як навчитися грати (і вигравати!) за європейськими правилами конкуренції. Альтернатива — залишитися поза європейським дослідним простором, «на хуторі».

Якщо у вас є перспективні науково-технічні ідеї, тривала планомірна робота в одному напрямку дасть результати. Але для цього треба реально дивитися на речі й бути оптимістом.