Мільярд за «Ілліча»

Саме в таку суму (у доларовому еквіваленті) оцінюють продаж найбільшого підприємства країни — Маріупольського металургійного комбінату, який перейшов під контроль російських бізнес-структур слідом за іншими активами українського ГМК.

Хроніка подій

В агентстві «Інтерфакс-Украї­на» 26 травня відбулася прес-конференція, присвячена продажу ММК ім. Ілліча, де представники якихось кіпрських компаній, бізнесмени Борис Подольський та Ілля Горн, повідомили приголомшливу для країни новину: їхні компанії придбали 100% акцій ЗАТ «Ілліч-Сталь», якій належить 90,4% акцій ММК ім. Ілліча. Покупку було здійснено в інтересах великої російської фінансово-промислової групи, причому ще рік тому. Відповідаючи на запитання, чому факт продажу було оприлюднено тільки зараз, Борис Подольський послався на домовленості між продавцем і покупцем.

Головного покупця не назвали, обмежившись повідомленням, що він займається металургійним бізнесом, має профільні активи в Україні й значні ресурси для вирішення будь-яких питань. А от про продавця пролунало чимало цікавої інформації: «Підприємство купили в голови правління ММК Володимира Бойка». Угода, можливо, і далі залишалася б у секреті, якби не «некоректна поведінка Володимира Семеновича», який, за словами ініціаторів конференції, не повною мірою виконав процедури, пов’язані з корпоративними правами, а точніше — не давав можливості власникові акцій брати участь у керуванні підприємством.

На ММК ім. Ілліча відреагували миттєво: «інформація про продаж пакета акцій не відповідає дійсності» і являє собою «відверту й нічим не прикриту неправду». Володимир Бойко заявив про незмінність структури його акціонерів, так прокоментувавши інформацію щодо продажу: «Це  справжнісінька брехня! Що тут коментувати, якщо ніхто нічого не продавав! Ця інформаційна кампанія триває з квітня минулого року. Людей, які таку інформацію поширюють, треба ув’язнювати за брехню». За словами керівника підприємства, ідеться про колосальну рейдерську атаку на ММК, що почалася ще за попереднього уряду й триває вже рік. Володимир Бойко також спростував інформацію про свою причетність до всієї цієї історії: «Я ніколи нічого не продавав і не продаю». І висловив думку про участь у спробі захоплення підприємства голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Михайла Бродського, який нібито сприяв перереєстрації статуту ЗАТ «Ілліч-Сталь» і внесенню в нього директором Іллі Горна.

Михайло Бродський, у свою чергу, щиро здивувався заяві Володимира Бойка, яку охарактеризував як «вигадки». Комітет, мовляв, одержав прохання про необхідність забезпечення контролю над проведенням реєстраційних дій. З огляду на важливість підприємства для країни, його комісія відвідала Маріуполь для здійснення нагляду. «Ми перевірили правильність оформлення всіх документів, і на підставі цього я можу стверджувати: є всі докази того, що рік тому — саме в розпал економічної кризи — пан Бойко продав акції ЗАТ «Ілліч-Сталь» російським інвесторам».

На той час на рахунки банку, у якому обслуговується ЗАТ «Ілліч-Сталь», надійшли кошти в розмірі $239 млн відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 27 квітня 2009 року. Гроші, які, за словами Володимира Бойка, прийшли через російський Зовнішторгбанк, були перераховані чотирма кіпрськими компаніями (кожна з них стала власником 24,9999% акцій). Керівники маріупольського підприємства відразу повернули ці платежі. Проте інформація, яка підтверджує факт продажу, була розміщена в системі розкриття інформації Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України.

Реагуючи на цю ситуацію, керівництво ММК ім. Ілліча вирішило ночувати на підприємстві й посилити його охорону. Інша сторона конфлікту теж не дрімає й, схоже, продовжує тактику інформаційної атаки. Маріуполь заполонив екстрений випуск газети «Іллічівець», який співробітники офіційного видання трудового колективу ММК назвали фальшивкою з метою дискредитації перших осіб підприємства, а розміщені в ньому матеріали — «провокаційними» й «такими, які не мають нічого спільного із правдою».

У коридорах влади

Де ж правда, хто винен і що робити — це зараз терміново намагається з’ясувати керівництво країни. Наступного дня після конференції голова правління й генеральний директор ММК ім. Ілліча Володимир Бойко зустрівся із прем’єр-міністром України Миколою Азаровим. Зустріч планувалася ще до початку скандалу й мала бути присвячена обговоренню проблем підприємства у зв’язку з гострим дефіцитом обігових коштів через невідшкодування ПДВ і відсутність замовлень. Як повідомив сам Бойко, питання, які цікавлять його, обговорити не вдалося, а розмова вийшла «зжужмленою».

Напевно, іншою була розмова із Президентом Віктором Януковичем, який зобов’язав уряд розібратися в цій ситуації. «Таке доручення дано Комісії з боротьби з рейдерством на чолі з віце-прем’єр-міністром Володимиром Сивковичем. Президент дав всі необхідні доручення й правоохоронним органам. Тому, думаю, ми в цьому питанні найближчим часом поставимо крапку», — сказав Микола Азаров.

Верховна Рада також не залишається осторонь від подій. Микола Кравченко, народний депутат і перший заступник голови Комітету з промислової політики та підприємництва, висловив переконаність у тому, що парламент розгляне ситуацію навколо акцій ЗАТ «Ілліч-Сталь».

Антимонопольний комітет України чекає від ММК ім. Ілліча відповіді на свій запит щодо прав власності. «Нас непокоїть ситуація, бо ми дізнаємося тільки зі ЗМІ, що десь відбулася зміна власників, але ніхто в Антимонопольний комітет не звертався: ні «Запоріжсталь» (за її купівлею теж начебто стоять російські інвестори. — Авт.), ні ММК ім. Ілліча. Тому ми за власною ініціативою надіслали запити на підприємства, щоб одержати відповіді й зрозуміти, що там відбувається насправді», — повідомив голова АМКУ Олексій Костусєв.

Керівництво ММК ім. Ілліча надіслало звернення Президенту України, прем’єр-міністру, голові Верхов­ної Ради, Генеральній прокуратурі й СБУ, у яких стверджує, що «продаж підприємства» — це рейдерське захоплення, і вимагає «негайного вжиття заходів із відновлення законності».

Із перших уст

Володимир Бойко
Генеральний директор ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»

— Володимире Семеновичу, що відбувається в нашому ГМК, провідні активи якого так активно скуповує Росія?

— А хто вам сказав, що Росія? Я не знаю, яка компанія стоїть за всією цією історією з нашим підприємством. Якби знав, не приховував би інформацію, а відразу оголосив — хто й що. Що ж до гірничо-металургійного комплексу країни в цілому, то ситуація в ньому погана не тому, що погано працює наш комбінат або інші підприємства. Головна причина — немає замовлень. Зараз і російські меткомбінати замість листа торгують слябами й усякими напівфабрикатами й шукають шляхи виживання.

— Можливо, саме один із таких шляхів, причому не виживання, а перспективи розвитку, — скориставшись кризовою ситуацією, скупити все, що «погано лежить» в українському ГМК. Найдивніше в скандалі із продажем «Ілліча», що він усіх заскочив зненацька, хоча в нас нібито є служби економічної та іншого видів розвідки. Ви особисто одержували від спецслужб інформацію, принаймні про акції, що готуються проти вас?

— Для мене все це дійсно було несподіванкою. Виходить, ми всі погано спрацювали на випередження ситуації.

— Ви й надалі спростовуєте свою причетність до купівлі-продажу підприємства, якому, можна сказати, віддали все своє свідоме життя?

— На сто відсотків упевнений у цьому, бо не маю до угоди ніякого відношення.

— Що зараз на комбінаті? Його керівництво досі ночує в цехах, щоб тепер які-небудь дії тих, кого ви називаєте рейдерами, не виявилися для вас несподіванкою?

—Ми працюємо. І працювати нам непросто. Нема чим погасити заборгованість за газ, кокс, руду. Думаємо, як і чим виплачувати людям зарплату. Якби сьогодні вирішувалося питання з поверненням ПДВ, ми б нормально жили й розвивалися, але з початку року нам повернули тільки 250 мільйонів гривень, а відтягнених коштів уже понад 1 мільярд.

— Ви заявили, що після того, як переможете рейдерів і повернете свою власність, будете об’єднуватися з іншими металургійними компаніями, щоб не загинути поодинці. Із ким саме?

— З тими, у кого є руда й кокс. Без власного концентрату, коксу й руди комбінату буде важко. Хто це конкретно — ще не знаю. Можу лише сказати, що це будуть наші компанії. Об’єднуватимусь зі своїми.

Офіційно

Сергій Магера
Голова прес-служби підприємства

— Керівництво ММК ім. Ілліча має намір уживати всіх дозволених чинним законодавством заходів, щоб успішно вирішити цю ситуацію. На щастя, майнові суперечки поки ніяк не позначаються на нашій роботі. Зараз у нас не так багато замовлень, і ми змушені працювати в дуже жорсткому  режимі. Кількість замовлень почала скорочуватися ще у квітні, задовго до відомої прес-конференції, і на цей час завод перебуває певною мірою на «голодному пайку». Проте виробництво триває в нормальному штатному режимі. Майнові суперечки вестимуться в коридорах влади й у рамках юридичних процедур — виробничий процес не має до них ніякого відношення.

Думка експерта

Євген Окша
Аналітик інвестиційної групи «Сократ»

— Найімовірніше, що за продажем ЗАТ «Ілліч-Сталь» стоять ті ж інвестори, які придбали на початку 2010 року активи Індустріальної спілки Донбасу. В обох випадках угоду фінансував російський державний банк ВТБ, при цьому реальні власники підприємств не називалися. Не виключено, що в угоді можуть бути присутні й українські інтереси. Серед  потенційних власників можуть бути російські «Металоінвест», «Північсталь», а також «Євраз», які мають достатню сировинну базу для забезпечення українських металургійних активів.

Довідка «УТГ»

ВАТ «Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча» — друге за величиною металургійне підприємство країни, яке спеціалізується на виробництві листового прокату та слябів. Тільки цей комбінат виробляє в Україні оцинкований лист і автомобільні балони для скраплених газів.

У 2009 році ММК експортував продукції (у цілому в 50 країн світу) на 3123 млн грн, з якої в далеке зарубіжжя реалізовано 74,16%, у країни СНД — 6,28%, решту 19,56% було продано на внутрішньому ринку.

У 2010 році комбінат почав відновлювати обсяги виробництва, утрачені в період кризи. Однак процес ускладнюється нестачею замовлень і проблемами, пов’язаними з поверненням податку на додану вартість.