«Клуб гостинності»: вхід вільний
Одного дня кожен зможе поїхати до іншої країни, знаючи, що хтось радо прийме його — так коротко можна визначити мету грандіозного проекту, який став можливим завдяки розвитку інтернет-технологій.
Б енуа Грійо відвідав за двадцять років 160 країн світу. Вісім разів він об’їжджав світ на велосипеді, а зазвичай мандрує автостопом, підзаробляючи по дорозі, та зрідка описує свої подорожі у французьких виданнях. Грійо твердить, що здатен об’їхати навколо світу… за 200 євро, адже він «мандрівник, а не турист, а між цими поняттями величезна різниця. Турист їде кудись на десять днів витратити гроші. Мандрівник намагається пристосуватися до місця, де знаходиться, до людей, до мови». І в цьому йому допомагають сучасні технології, а саме — Інтернет. Бенуа Грійо, як і сотні тисяч людей у всіх країнах світу, користується безкоштовними послугами найбільшої гостьової мережі «Hospitality club». Познайомившись із членами «Клубу гостинності» в Україні, він кілька разів відвідував нашу країну.
Ідея проявляти гостинність організовано, а не навмання, виникла у другій половині ХХ сторіччя. Після закінчення Другої світової війни Боб Луйтвайле заснував першу міжнародну організацію «Servas», волонтери якої збирали та розповсюджували інформацію про людей, які готові прийняти гостей з усього світу. Згодом ідея набула популярності. Її сприйняли есперантисти — ентузіасти штучної мови, яка мала б стати міжнародною. Приймати «своїх» погодились також мандрівники на мотоциклах — байкери та ті, хто подорожує автостопом.
Революцію у шляхетній справі зробив Інтернет — з його появою обмін інформацією став блискавичним. У 1992 році у Польщі з’являється «Hospex» — перша цифрова мережа людей, які готові проявити гостинність до мандрівників або ж самі бажають нею скористатися. Згодом сформувалися нові, переважно на основі студентських товариств або інших об’єднань за певною ознакою. Найцікавішим можна назвати проект SIGHT міжнародної організації «Mensa» — об’єднання людей із найвищим рівнем IQ.
Перелам стався у липні 2000 року (отже, незабаром перший ювілей!) у німецькому місті Кобленц, спочатку лише в уяві студента Вайта Кює, на той час автостопника зі стажем, волонтера організації студентського обміну та мрійника-реаліста. Він вирішив внести до вже відомих систем кілька принципових змін, насамперед відмовитись від членських внесків, зробивши реєстрацію безкоштовною. Залучивши до роботи чотирьох братів і сестер, а згодом і друзів, Вайт Кює два роки працював над створенням сайта, база даних якого нараховувала близько 1300 учасників. На сьогодні у створеному Кює та його однодумцями «Клубі гостинності» зареєстровано понад 350 тисяч учасників майже зі всіх країн світу. Та його засновник мріє про мільйон. Намагаючись донести свої ідеї, він дає інтерв’ю у різних країнах світу, спілкується як зі звичайними людьми, так і з можновладцями.
Нині, аби стати членом «Клубу гостинності», треба лише зайти на однойменний сайт Hospitalityclub.org та зареєструватись, надавши про себе правдиву інформацію. Все дуже зручно й продумано — є можливість указати, скільки гостей ви можете прийняти, на який термін і на яких умовах. Наприклад, вказати ваше ставлення до алкоголю або паління, запропонувати окреме ліжко або просто місце на підлозі. Якщо ви не маєте можливості або бажання приймати гостей вдома, це не буде причиною відмови у членстві — адже ви можете стати гідом у власному місті, селі, просто дати корисну пораду щодо подорожі. Єдина умова — за жодні послуги ви не повинні чекати грошей.
Слідом за «Клубом гостинності» виникли й інші подібні мережі: «Couch Surfing», «Be Welcome», «Place to stay», «Flat jumр». Утім, «Hospitalityclub» залишається мережею номер один у світі. За статистикою членства в клубі, як на мене, можна судити про справжній рівень гостинності тієї чи іншої країни. Наразі українських хостерів (так звуться учасники таких мереж) налічується 4339. Для порівняння: у Росії їх пропорційно десь стільки ж — 17520, європейські сусіди значно нас випереджають: у Польщі — 30301, у 10-мільйонній Угорщині — 4919, у п’ятимільйонній Словаччині — 2452. Що вже казати про «піонерну» Німеччину — 80302 або Францію — 40571! А от Сполучені Штати Америки не проявляють дива гостинності — у цій чималій країні зареєстрована лише 37971 людина.
Що до України, то найбільша частина хостерів мешкає в Києві, найменше їх у Кіровоградській та Волинській областях — по 41 людині. До речі, зовсім не факт, що кожен із хостерів готовий вас прийняти. Щоб отримати позитивну відповідь, треба готуватись до подорожі заздалегідь і десь за місяць починати десятками надсилати листи в ті місця, де плануєте побувати. І добре, якщо отримаєте пару-трійку позитивних відповідей. Адже безплатність нікого ні до чого не зобов’язує. Шанси на успіх підвищуються, якщо шукати людей зі схожими до ваших інтересами, однакового з вами віку тощо.
Нещодавно автор, також член «Hospitality club», мав нагоду проявити гостинність до співвітчизників месьє Бенуа, молодим мандрівникам із Південної Франції. Вони подорожують Європою на старенькому автобусі, в якому є майже все, що потрібно для невибагливого життя, — ліжко, зручні стільці в салоні, умивальник, газова плита. Подібно до свого старшого однодумця, вони не прийняли «супермаркетного мислення» й готові обходитись мінімумом вигод, щоб мати можливість пізнавати світ. До того в нашій оселі в Береговому на шляху до Українських Карпат зупинялася пара молодих учених (він — зі Словаччини, вона — із Чехії) і запрошували погостювати до себе.
