Успіх зі знаком мінус
Квітнева дефляція (зниження індексу споживчих цін) — подія для української економіки не ординарна, тому й нашуміла. І поки правляча більшість пишається досягненнями в боротьбі зі звичною уже інфляцією, опозиція списує цей успіх на сезонність і роботу попереднього уряду. Хто правий і чи варто взагалі вважати зниження цін сприятливим фактором, як переконують політики з обох таборів — правлячого й опозиційного?
Опозиція недвозначно натякає на свій внесок у цю добру справу: мовляв, левова частка в зниженні індексу цін належить здешевленню цукру (на 6,5 %), достатню кількість якого (267 тис. тонн) було вчасно завезено в Україну. Сам по собі аргумент дуже спірний — хоча б через завуальовану неповноту інформації, адже цукор ввозився на тлі відчутного згортання власного виробництва цукрових буряків. Немає й даних про те, наскільки зросло безробіття у зв’язку з таким скороченням, як упала платоспроможність населення й скільки податків недоодержав бюджет.
Коливання цін у районі «нижче нуля» притаманне сьогодні більшості країн Європи, США, Японії, Китаю. У сучасних умовах дефляція розглядається як менш сприятливий фактор, ніж «цивілізовано» повзуча інфляція, що становить не більше 10% на рік. Зниження цін свідчить про спад в економіці, скорочення випуску продукції, зростання безробіття. Крім того, унаслідок «дефляційних очікувань» економічні агенти відкладають інвестування до сприятливіших для них часів, тим самим ще більше знижуючи рівень попиту й посилюючи дефляційну тенденцію. Тому зниження цін ніде не сприймається як позитивний процес. Японія, наприклад, серед перспектив розвитку розробляє політику виходу із трирічної дефляції переважно шляхом експорту в країни, що розвиваються, і стимулювання особистого споживання.
Україна до дефляційних країн не належить, і 0,3-відсоткове зниження споживчих цін у квітні дозволило лише трохи зменшити показник інфляції (з початку року він становить 4,4%) і втиснути його в запланований бюджетом 13-відсотковий рівень.
Вітчизняній економіці не з чуток знайомі і повзуча, і галопуюча, і інфляція із префіксом «гіпер». За підсумками 2009 року Україна ввійшла до списку десяти країн з галопуючою інфляцією. Високий її рівень загрожує обернутися більшою кількістю відносно дешевих імпортних товарів і ще більш утрудненим становищем вітчизняних виробників. Звичайно, для зростання цін є об’єктивні причини, головна — неможливість відмовитися від імпорту енергоносіїв, що дорожчають. Не менш важливі й інші причини, зокрема, те, що український ринок є ринком збуту для імпортних товарів, які можуть вироблятися в межах країни. Цей фактор, утім, здатний привести й до зниження індексу споживчих цін — за умови, що виробництво товару в країні, яка експортує його в Україну, дешевше. Однак як це позначиться на економічній ситуації, невідомо через негативний вплив на українського виробника.
