Зони особливої уваги
Під час передвиборної кампанії Віктор Янукович обіцяв відновити діяльність вільних економічних зон (ВЕЗ) в Україні. Однак, схоже, ні в Комітеті з економічних реформ, ні в уряді поки немає єдиної думки про те, на якій основі це робити.
Одні чиновники твердять, що без ВЕЗ неможливий розвиток пріоритетних галузей і підприємств у регіонах. Інші, погоджуючись із ними, в остаточному підсумку доходять висновку, що новий закон про ВЕЗ має діяти на території всієї країни, щоб залучити потік інвестицій на розвиток економіки. Але тоді яка ж це «зона»?
Ці питання обговорювалися під час публічних дебатів, проведених у Києві фондом «Ефективне управління» разом з Intelligence Squared (Лондон).
Що таке «добре»
Прихильники ВЕЗ уважають, що, оскільки проекти є тимчасовими, вони можуть використовуватися для апробації реформ у галузі регуляторної політики, оподаткування та полегшення ведення бізнесу в цілому. Щоб оцінити ефективність таких реформ, набагато простіше й менш ризиковано проводити їх на невеликій території, ніж змінювати законодавство всієї країни.
Країни, що розвиваються, уже давно використовують ВЕЗ як інструмент для залучення прямих іноземних інвестицій. Щоб не програти в цій гонитві, Україні теж доведеться пропонувати інвесторам спеціальні умови. Держава може стимулювати розвиток пріоритетних секторів, надаючи пільги зайнятим у них компаніям. Вигідні умови для ведення бізнесу за вже наявної в Україні кваліфікованої та порівняно недорогої робочої сили сприятимуть залученню інвесторів. У такий же спосіб, створюючи ВЕЗ на базі регіональних або галузевих кластерів, можна реалізовувати програми регіонального розвитку.
Процес активно підштовхується, як то кажуть, знизу. Одеський морський торговельний порт готує пакет документів і пропозицій у Кабінет Міністрів зі створення вільної економічної зони. Портовики сподіваються, що їхній контейнерний термінал у підсумку одержить такі ж пільги та преференції, як і румунська Констанца. Однією з чотирьох планованих в Україні ВЕЗ хоче стати Харків. За рахунок більш простих умов роботи для іноземних інвесторів керівництво області передбачає залучити в регіон значні кошти.
Поновлення роботи СЕЗ і територій пріоритетного розвитку активно лобіюють і дончани. Голова Донецької обласної державної адміністрації Анатолій Близнюк, аргументуючи успішність таких форм організації економічної діяльності, наводить той факт, що в регіоні вдалося безконфліктно зменшити чисельність працівників вугільної промисловості вдвічі.
— Хто-небудь пам’ятає тут потрясіння, аналогічні хоча б реформуванню Маргарет Тетчер? — говорить він. — Їх не було! А все тому, що було вжито запобіжних заходів.
Із ризиком для економіки
У той же час не тільки значна частина українських політиків та економістів, а й всесильний Міжнародний валютний фонд досить критично ставляться до відродження ВЕЗ. Вони переконані у великій імовірності того, що їхнє створення не тільки не дасть позитивних результатів, а й зменшить надходження в бюджет. Як показала українська практика, податкові й митні преференції використовувалися багатьма компаніями незаконно. Високий рівень корупції та недосконале законодавство залишали безліч лазівок для таких махінацій.
Крім того, у країні із зонами вільної торгівлі дуже великою є небезпека порушення конкуренції та механізмів ціноутворення. Для розвитку експортно-орієнтованої промисловості певним компаніям надаються пільги, відповідно собівартість їхньої продукції знижується. Але оскільки складно обмежити доступ цієї продукції на внутрішній ринок, виробники, які перебувають поза ВЕЗ, зазнають дискримінації. Це може зашкодити як вітчизняним підприємствам, так і міжнародним компаніям, викликаючи негативну реакцію інвесторів і завдаючи збитків як окремим галузям, так і економіці в цілому.
Директор аналітичного центру Блакитної стрічки ПРООН/ЄС Марчин Свенчіцкі впевнений: перш ніж створювати ВЕЗ у тому або іншому регіоні, українській владі необхідно провести ретельний аналіз її ефективності.
— Є ризик, — говорить він, — що регіони інвестують в інфраструктуру, рекламу й свій розвиток, а активність із боку інвесторів та рівень зайнятості будуть незначними порівняно із цими витратами.
У пошуках моделі
Представники влади, не заперечуючи необхідності створення ВЕЗ, поки досить невиразно висловлюються з приводу їхньої моделі.
— Самі по собі податкові пільги за відсутності інших сприятливих чинників розвитку бізнесу та залучення інвестицій великого результату не дають, — говорить перший заступник голови адміністрації Президента Ірина Акімова. — Ми можемо дати податкову пільгу й чекати, як у якийсь депресивний регіон активно поллється капітал. Але цього не було раніше і, безперечно, не буде зараз.
За словами Ірини Акімової, проведені дослідження показують: найбільш болючою для бізнесу є не проблема податків, а проблема корупції, нерозривно пов’язана з адміністративними бар’єрами.
— У кожному регіоні є свої точки зростання, незалежно від того, наскільки рівень його соціально-економічного розвитку в той або інший бік відрізняється від середнього в країні, — зауважує вона. — Важливо ці точки розвивати, щоб навколо них створювати новий бізнес — великий, дрібний, середній. Необхідно вибрати регіони, готові (адміністративно й ресурсно) зробити швидкий крок до зниження адміністративних бар’єрів для бізнесу. Це може стосуватися насамперед упровадження «єдиного вікна»: не тільки у сфері реєстрації бізнесу, а й у сфері будівництва, що набагато серйозніше та складніше. Відпрацьовуватимемо в регіонах вільний підхід, і згодом усе, що вийшло добре, поширюватимемо на всю Україну.
Та чи готова держава брати участь у проектах ВЕЗ, допомагаючи, приміром, облаштовувати відповідну інфраструктуру?
— Я думаю, дуже важливим є механізм співфінансування, — говорить Ірина Акімова. — Для країни, де скарбниця порожня, виділяти гроші на інфраструктурні проекти — завдання дуже складне. Шлях тут тільки один. Частина грошей виділяється з державного бюджету, особливо якщо йдеться про шляхове будівництво національного значення. Інша частина повинна надходити з місцевих бюджетів. Головам регіонів не слід бити себе в груди й доводити «депресивність» своєї території в пошуках бюджетних преференцій: знайдіть мені гроші, побудуйте дороги, а я почекаю, поки до мене прийде іноземний або вітчизняний капітал.
Конструктивним підходом Ірина Акімова вважає також спільне фінансування різних інфраструктурних проектів із боку бізнесу та місцевої влади. Ще один шлях — допомога держави в залученні іноземних інвестицій через співробітництво з міжнародними організаціями, які надають кредитні ресурси за відносно низькою ціною.
Поки ж Президент ставить завдання — створити державну інвестиційну компанію, яка працюватиме і над регіональними проектами, поступово створюючи інфраструктури шляхом об’єднання, з одного боку, ресурсів центрального й місцевого бюджетів, а з іншого — коштів міжнародних організацій. А це означає рух у напрямку того, що ми називаємо ВЕЗ, тільки на якісно іншому рівні.
Із перших уст
Філіпп Костемаль
Генеральний директор компанії «Jabil Russia & Jabil Ukraine»
— З огляду на невідповідність інфраструктури рівню світового класу, а також відсутність угоди про вільну торгівлю між ЄС та Україною, розвиток ВЕЗ є необхідною умовою для інвесторів в Україні, щоб бути конкурентоспроможними на ринках Європи, Близького Сходу та Африки.
Основне призначення ВЕЗ — виробництво продукції на експорт. Тому діяльність таких зон у жодному разі не повинна бути пов’язана з торгівлею в межах країни.
