Великий потенціал малого бізнесу

Невеликі підприємства ідеально підходять на роль локомотива національної економіки, попри відсутність фінансового запасу міцності.

У надії знайти вихід із кризи погляди економістів звернулися до сфер господарської діяльності, які нетипово відреагували на рецесію. Однією з них є малий бізнес. Хтось бачить у ньому найтрадиційнішу й тому інертну частину економіки, хтось — основу інноваційного шляху розвитку.

Як би то не було, малий бізнес — один зі стовпів, на яких тримається економіка країн Заходу. У США на його частку припадає майже половина робочих місць (49%) приватного сектора економіки. У ЄС ця цифра ще більше: за даними Європейської комісії, у невеликих компаніях працюють 67% найманих співробітників. В опублікованому в лютому дослідженні провідної американської аналітичної фірми  IDC сегмент малого й середнього бізнесу називається ключовим елементом економіки Західної Європи. Його величезне значення пояснюється тим, що 99,8% підприємств регіону є компаніями, у яких у штаті менше 500 чоловік. У той же час в Україні в аналогічному секторі, за різними оцінками, лише 8—15% від загальної кількості працевлаштованих громадян.

Питання про те, як розвинений малий бізнес впливає на національну економіку в період кризи, — тема для жвавих дискусій між провідними економістами. З одного боку, невеликі компанії мають значну гнучкість і можуть швидко адаптуватися до нових фінансових умов. З іншого — на відміну від середніх і особливо великих компаній, малий бізнес не має накопичених резервів і в умовах глобальної стагнації дуже швидко зазнає проблеми нестачі коштів. А через проблеми у фінансовому секторі доступ до банківських кредитів ускладнено.

Генеральний директорат із підприємництва та промисловості ЄС наприкінці минулого року повідомив про те, що близько 46% малих підприємств у країнах — членах ЄС зазнають тих або інших труднощів при одержанні кредитів, а 7% із них така допомога й зовсім недоступна. В Україні ситуація ще гірша. Певною мірою її пом’якшує звичка наших підприємців покладатися тільки на власні сили і, як наслідок, менша залежність вітчизняного малого бізнесу від позичених грошей. 

Грані малого бізнесу

Останнім часом слова про підтримку малого й середнього бізнесу перетворилися на весь час повторюване кліше, над суттю якого мало хто замислюється. Але ж такий вид діяльності зовсім не однорідний, і будь-яка програма його підтримки має передусім відповідати на запитання: який саме бізнес підтримувати і з якою метою?

Левова частка дрібних підприємств працює у сферах торгівлі, послуг або розваг. Вони орієнтовані переважно на внутрішній попит і тому не можуть претендувати на роль основи національної економіки, відіграючи, скоріше, допоміжну роль. Проте створюють для неї своєрідну «подушку безпеки», зокрема — за рахунок своєї здатності працевлаштувати людей, яких скоротили у великих компаніях.

Добробут невиробничого сектора малого бізнесу залежить насамперед від здоров’я економіки в цілому, і тому його безпосередня фінансова підтримка державою в складних економічних умовах є недоцільною. Тут важливіше не заважати, мінімізувавши перешкоди з боку контрольних органів і корупційний тиск.

Цікавіше справи з виробничим сектором. Звичайно, навіть сотня ПП не замінить одного металургійного заводу, однак вони можуть бути надзвичайно ефективними виробниками нішевих товарів або продукції, для випуску якої не потрібний занадто складний технологічний цикл. У багатьох країнах продукція малих і середніх підприємств становить значну частину експорту. Найбільш показовий приклад Китаю, де на частку невеликих компаній припадає більше 64% всієї проданої за кордон продукції.

Крім того, будь-яке нове мале виробництво позбавлене стабілізуючого вантажу традицій ведення бізнесу. Через це термін життя 80% таких компаній становить менше року, зате інші мають всі шанси не тільки знайти своє місце на ринку, а й потіснити конкурентів, які використовують застарілі підходи. Така історія великих і успішних сьогодні корпорацій «Немиров» і «Квазар-Мікро», які починали саме як малі підприємства.

Виробничий сектор малого бізнесу в кризу може бути незамінним. Адже сам факт рецесії свідчить про те, що старі методи вже не працюють, а впровадження сучасних швидше й ефективніше відбувається саме в рухливому й динамічному середовищі. От тільки обіг тих дрібних підприємств в Україні, які щось випускають, становить менше 5% від обігу всього малого бізнесу. Експерти Міжнародної фінансової корпорації пояснюють це системою стандартизації, яка ускладнює процес одержання дозволів на виробництво нових видів товарів.

Локомотив інновацій

Найцікавішою особливістю малого бізнесу є його здатність перетворювати теоретичні наукові дослідження на практичні інновації, придатні для впровадження на підприємствах або ж організації нових типів виробництв. Саме цей принцип — в основі успіху одного з найбільших технологічних центрів світу — Силіконової долини (США, Каліфорнія). Компанія Shockley Semiconductor Laboratory, яка першою почала виробництво кремнієвих транзисторів, у найкращому разі могла вважатися середнім бізнесом, а її ідейна спадкоємниця Fairchild Semiconductor, яка створила першу у світі інтегральну мікросхему, узагалі спочатку складалася з вісьмох інженерів. Із більш пізніх прикладів можна згадати історію фірми AMD (сьогодні — одного з двох основних виробників мікропроцесорів у світі), яка в перший рік свого існування працювала зі штатом із семи чоловік і бюджетом у $100000.

Сьогодні значна частка високотехнологічних інновацій у розвинених країнах, і особливо в США, починається саме з малого бізнесу. Пол Грем, засновник Yahoo, відзначає два основних чинники, завдяки яким це стає можливим: наявність великої кількості молодих людей з інтересами в певній галузі науки або техніки та інвесторів, які прагнуть укладати гроші в інновації. Від себе додамо, що є ще й третій чинник: зареєструвати підприємство й одержати всі необхідні дозволи в США можна за один день (якщо не йдеться про спеціальні випадки на зразок фармацевтики або роботи з радіоактивними матеріалами).

Тому, до речі, перспективи проекту зі створення російської Кремнієвої долини в Соколово, який стартував у Російській Федерації на початку цього року, досить непевні: проект державний, а за словами того ж Пола Грема, «уряд, який запитує «як ми можемо побудувати Кремнієву долину?», імовірно, спіткає невдача тільки через те, як він формулює запитання. Ви не будуєте Кремнієву долину, ви сприяєте її розвитку».

Окремо треба сказати про розроблення програмного забезпечення. Ця галузь ідеально підходить для малого бізнесу й за своєю суттю не потребує значних капіталовкладень, даючи на виході інноваційний і високотехнологічний продукт. Причому, на відміну від інших галузей науки, у яких Україна, на жаль, утратила колись передові позиції, у галузі програмування ми цілком конкурентоспроможні на світовому ринку. Однак через відсутність законодавчої бази більшість українських компаній галузі існують у невизначеному юридичному статусі або взагалі працюють «у тіні». Американська Passlogix зі штатом зі ста чоловік недавно виграла тендер на розроблення програмного забезпечення вартістю в кілька мільйонів доларів у IBM, де працює майже півмільйона співробітників. Хоча на місці Passlogix могла бути й українська компанія.

Офіційно

Кабінет Міністрів України планує ініціювати розгляд декількох законопроектів зі зменшення податкового тиску на бізнес із 2011 року. Про це 14 квітня повідомив перший віце-прем’єр Андрій Клюєв. За його словами, зниження податкового преса передбачено в програмі соціально-економічного розвитку на 2010 рік. Кабінет Міністрів планує зменшити податок на прибуток, на додану вартість  і «ліквідувати податкове навантаження на малий бізнес».

«Ми підготуємо законопроекти до проекту бюджету на 2011 рік. Підготовка триватиме 2—3 місяці. Плануємо зменшити податки не тільки для малого бізнесу, а й для всіх підприємств, щоб створювалися робочі місця. Така система раніше діяла на територіях пріоритетного розвитку», — заявив Андрій Клюєв.

Раніше схожі заяви робили також прем’єр-міністр України Микола Азаров і віце-прем’єр-міністр з економічних питань Сергій Тігіпко.