Музей особливого призначення

12 квітня — Всесвітній день авіації та космонавтики.

Близько 15 років успішно пропагує досягнення української науки в галузі мирного освоєння космосу та створення стратегічних наступальних озброєнь навчально-виставковий комплекс, створений у Центрі аерокосмічної освіти молоді України.

Великомасштабна експозиція косміч­ної техніки та високих технологій складається з натурних експонатів — агрегатів, які входять до складу ракетних комплексів, наочної інформації про Землю в оптичному інфрачервоному та мікрохвильовому діапазонах спектра, отриманої з супутників «Січ-1» і «Океан-О». У виставковому залі проводяться оглядові лекції з історії космонавтики та введення в спеціальність для студентів навчальних закладів Дніпропетровська й області. У цьому центрі зберігання ракетних раритетів можна на власні очі побачити космічні апарати «Інтеркосмос», автоматичну орбітальну станцію, ракету-носій «Космос», міжконтинентальні балістичні ракети, створені дніпропетровськими ракетобудівниками, а також збережену німецьку ракету «Фау-2» часів Великої Віт­чизняної війни, почути розповідь з уст створювачів бойової техніки.

Навчально-виставковий комплекс не можна назвати музеєм космонавтики, але те, що в ньому зібране і представлене на загальний огляд, сьогодні є тією матеріальною базою, на якій чітко простежуються етапи розвитку космічної техніки. Неподалік від будинку музею функціонує майданчик, де в натуральну величину можна побачити виготовлену в Дніпропетровську ракетну техніку різного призначення. 

Музей починається зі сходів

аме пройшовши цими широкими сходами, потрапляєш у величезний зал, де, напевно, уперше можна побачити в такій кількості повномасштабні макети майже всіх наступальних засобів озброєння, які виготовлялися в Дніпропетровську. В експозиції музею — ветерани космічної техніки, на яких використовувалися найпростіші хімічні джерела живлення, що забезпечували роботу космічних апаратів протягом лише декількох тижнів, і сучасні дослідні станції, які мають на своєму борту перетворювачі сонячної енергії, здатні забезпечити виконання завдань на орбіті протягом декількох років. 

Тривалий час основою Ракетних військ стратегічного призначення були ракетні комплекси, розроблені ДКБ «Південне» й виготовлені на Південному машинобудівному заводі (ПМЗ). Наприклад, ракетний комплекс 8ДК69 (SS-9), що не має аналогів у світовій практиці ракетобудування, комплекс залізничного базування 15Ж61(SS-24) «Скальпель», а також унікальний багатоцільовий комплекс 15А18 (SS-18), який дістав у США назву «Сатана». Тут же представлені макети бойових ракет, фрагменти та деталі ракетно-космічної техніки, за допомогою якої було забезпечене збереження миру на Землі. На стендах — матеріали, які розповідають про те, що після припинення безглуздої та дорогої гонитви озброєнь на основі бойових ракет ДКБ «Південне» і виробничого об’єднання «ПМЗ» разом із корпораціями  АТ «Хартрон», ЦКБ «Арсенал» і деяких  інших  були створені високоефективні та економічні ракетні комплекси серій «Космос», «Циклон», «Січ-1», «Океан-О», які сьогодні ведуть мирне дослідження космосу, що стало прикладом раціо­нального напрямку конверсійних робіт.

Тривалий час за допомогою дніпро­пет­ровських ракетоносіїв і виготовлених тут космічних апаратів забезпечується програма планомірного дослідження та освоєння космічного простору, у рамках якої створено багато космічних апаратів, реалізовано програми міжнародного співробітництва з Болгарією, Угорщиною, Індією, Кубою, Польщею, Румунією, Францією, Чехією, Словаччиною, Швецією та іншими країнами. На окремих стендах показані віхи освоєння космосу з використанням розробленого й успішно застосовуваного на практиці за програмою «Морський старт» ракетно-космічного комплексу XXI століття, де використовується ракета  «Зеніт-3 SL».

Війна…

Ракета Р-12 (SS-4), випущена вже 1959 ро­ку, стала наймасовішою й основною ракетою середньої дальності. Поставлена на бойову варту в створених Ракетних військах стратегічного призначення. Нат­хнені успіхами, фахівці  КБ «Південне» і заводу в найкоротший термін створюють ракету Р-14 (SS-5) з максимальною для середнього діапазону дальністю стрільби, а також першу радянську міжконтинентальну ракету Р-16 (SS-7) на високо­киплячих компонентах. Наступні розробки зміцнили авторитет і значення КБ і «Південмашу» як головних підприємств країни зі створення ракетних комплексів.

Невдовзі були розроблені й створені ракета SS-9 у балістичному варіанті із найпотужнішою у світі головною частиною, SS-17 і SS-18 з подільними головними частинами, які забезпечують індивідуальне наведення кожної боєголовки на свою ціль, пороховими газами, що викидаються (до запуску двигунів) з пускового контейнера, розміщеного у надзахищеній шахті. Їхнє оснащення засобами подолання систем протиракетної оборони й надання стійкості до уражаючого впливу висотних і наземних ядерних вибухів передбачало можливість завдання контрудару. Поява цих ракетних комплексів забезпечила стратегічний паритет у період «холодної війни» й привела світові держави до необхідності їхнього обмеження, а потім і скорочення.

Починаючи з 70-х років ДКБ «Південне» та «Південмаш», до складу якого входив Павлоградський механічний завод, домагаються істотних успіхів у створенні твердопаливних двигунів і ракет. Результатом було розроблення двигунів першого ступеня для рухливої міжконтинентальної ракети SSX-26 і ракети морського базування SSN-20, виготовлення найпотужнішого в країні твердопаливного двигуна й створення високоефективної твердопаливної триступінчастої ракети SS-24 шахтного та — уперше у світі — залізничного базування.

Один із найцікавіших експонатів музею — космічний апарат першого покоління «Тюльпан», призначений для вирішення військово-прикладних завдань юстування, калібрування та паспортизації спеціальних комплексів наземного та космічного базування Міністерства оборони СРСР. Це була мішень вагою 643 кілограми, призначена для відпрацьовування поставлених завдань у реальних умовах космічного простору космічними апаратами-перехоплювачами системи протикосмічної оборони країни. Являє собою багатогранник із діаметром описаної сфери близько 1,5 метра, виконаний із двох правильних усічених шестигранних пірамід, з’єднаних між собою. Для захисту цього космічного апарата від ураження активними елементами його герметичний корпус оснащувався сталевим захисним покриттям, що забезпечувало його працездатність під час проведення трьох пострілів космічного апарата-перехоплювача. З космодрому Плесецьк здійснено 13 запусків таких космічних апаратів на орбіти Землі (супутники серії «Космос»).

…і мир

Не менший інтерес відвідувачів викликає космічна техніка для мирного освоєння космосу. На базі ракети SS-4 був створений носій SL-7 «Космос», на якому почала реалізовуватися велика програма наукових досліджень навколоземного простору. Ракета експлуатувалася до 1977 року й вивела на орбіту 150 супутників різного призначення. SS-5 стала основою для носія SL-8 «Інтеркосмос», який має на своєму рахунку більше 400 пусків і досі використовується для запуску супутників із полігона Капустин Яр і Плесецьк. Ракета SS-9 стала прародителькою двох модифікацій носія «Циклон»: «Циклон-2» (SL-10/11) — аналога глобального варіанта цієї ракети, яка запускається з Байконуру, і «Циклон-3» (SL-14) — триступінчастого носія зі стартовою позицією в Плесецьку. Ці ракети-носії відрізняються повною автоматизацією досить короткого циклу передстартової підготовки й високою надійністю в експлуатації.

Останніми роками в КБ «Південне» і «Південмаші» створений найдосконаліший у світовій ракетно-космічній техніці з конструктивного виконання та автоматизації підготовки до пуску комплекс «Зеніт», який відрізняється екологічною чистотою, високими енергетичними можливостями й має перспективу подальшого розвитку та удосконалення.

На «Південмаш»? Не рекомендовано…

Не секрет, що підприємства Дніпропетровська, де проектувалася й виготовлялася така техніка, неодно­разово відвідували керівники колишнього СРСР та України. Згодом тут побувало й багато космонавтів. Автор цих рядків свого часу зустрічався й розмовляв з американським екіпажем космічного човника «Колумбія», на якому здійснив політ перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк. Правда, це відбувалося вже в стінах цього музею. 

Однак ветерани-ракетобудівники із сумом згадують про те, що піонеру космосу Юрію Гагаріну так і не довелося побувати на підприємствах, які випускали міжконтинентальні балістичні ракети, хоча тут на нього, безперечно, чекали. Просто в той час вище керівництво органів державної безпеки СРСР не рекомендувало йому відвідувати  Дніпропетровськ, бо він бував у багатьох країнах світу, зустрічався з різними людьми, а місто було закрито для відвідування іноземцями. Дещо дивно сьогодні знати, що ці заборони не обминули й першого космонавта планети Земля.