Наука: об’єктивно — через об’єктив

Підбито підсумки українського фотоконкурсу FOCUScience-2009, який проходив у рамках проекту «Наука та інновації — суспільству» за підтримки центру «Харківські Технології», Харківського національного університету ім. В. Каразіна, «Української технічної газети» та журналу  Digital Photografer (Київ).

Друга премія присуджена москвичці Анастасії Тюриній. В її оригінальній композиції із трьох знімків «Sementis» насіння різних рослин відображене з використанням сканувального електронного мікроскопа.

Третю премію здобув харків’янин Сергій Солонський, чий конкурсний знімок являє собою макрозйомку природного каменя «Тигрове око».

У номінації «Вода» переможцем став Сергій Куранов із міста Кремінна, який представив на конкурс знімок «Мелодія дощу».

Докладніше ознайомитися з надісланими на конкурс роботами можна за адресою focuscience.org.

Відкриття у «співавторстві»

Наукова фотографія давно стала складовою наукових досліджень. Основна вимога до неї — об’єктивність, максимальна неупередженість і точність відображення матеріальних ознак об’єкта вив­чення. Звичайно, неминуча й певна суб’єктивність (наприклад, у виборі умов зйомки), але вона зумовлена конкретними науковими завданнями.

Фотографія дає усе більше відомостей про явища, недоступні безпосередньому спостереженню дослідника, стаючи тим самим «співавтором» все більшої кількості відкриттів у різних галузях науки і техніки. 

Прикладом може бути фотографія атома, зроблена вченими НТЦ «Харківський фізико-технічний інститут». Для одержання знімка дослідники помістили одномірну вуглецеву нитку з декількох десятків атомів у  вакуум при температурі, максимально близькій до абсолютного нуля, і створили навколо неї електричне поле максимальної напруженості. Під дією напруги останній  атом на вільному кінці ланцюжка почав випускати електрони на зовнішній екран, вкритий фосфором. У результаті вперше у світі вдалося одержати зображення структури атома, яке підтвердило теорію — електрон не є одинарною точкою, він оточує ядро у вигляді хмари.

Наукова фотографія використовується також для безсторонньої фіксації зовнішніх ознак об’єкта, які є нестійкими, короткочасними або, навпаки, занадто довгими за часом. Прикладом є фотографії, які знадобилися для вивчення ефективності нового виду багатошарової броні на основі сапфіру (розробка харківських фахівців разом з ученими інших європейських країн). У рентгенівських променях відбита бронебійна куля, яка летить зі швидкістю  950 метрів на секунду, а також процеси, що відбуваються в новій броні при влученні в ціль. Фотографії показали: навіть якщо постріл буде зроблений бронебійною зброєю з близької відстані, куля крізь цю броню не проникне.

Тільки завдяки фотографії ми можемо побачити колоритних мешканців крижаних вод біля узбережжя Антарктиди. Щоб зробити знімки, учасникові однієї з антарктичних експедицій, ученому-біологові Андрію Утевсь­кому довелося багато годин провести на глибині з фотоапаратом, піддаючись небезпеці нападу  морського леопарда — безжального хижака, на рахунку якого є і людські жертви.  Зате дослідник запам’ятав морську зірку, яка добре почувається у воді за температури, близької до нуля. А ще — тюленя Уедделла з дитинчам (в Антарктиді  заборонено полювати на тварин, і вони не бояться людини).

Окремо треба сказати про макрофотографію —  зйомку об’єктів, порівнянних за величиною з розміром кадру плівки, сенсора або значно менше від нього. Вона стала незамінним інструментом дослідження в багатьох сферах науки — від матеріалознавства до біології та медицини.

Приміром, учені Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАНУ разом зі співробітниками НТК «Інститут монокристалів» одержали фотографії стовбурних клітин із нанесеними на їхню поверхню люмінесцентними мітками-маячками, які були введені в кров лабораторних тварин. Завдяки спеціальному флуоресцентному мікроскопу фахівці змогли довести, що введені в кров мічені стовбурні клітини не тільки дісталися вогнища ушкодження в нервовій тканині, а й почали активно ділитися, відновлюючи її.

Відкриваючи перед глядачем світ, раніше недоступний людині через недосконалість  зорового апарату, фотокамера показала глибинну спільність усього сущого — від космосу до наносвіту.

Дерзайте, ви талановиті!

Про перспективи наукової фотографії ми розмовляємо з Олександром Жиліним, членом журі FOCUScience-2009, лауреатом міжнародних конкурсів фотографій, заступником головного редактора журналу Photographer.

— Олександре, наскільки популярні зараз у світі конкурси наукової фотографії?

— Вони надзвичайно популярні в багатьох країнах. Конкурси проводять як наукові та громадські організації, так і великі фотографічні бренди та компанії, які хочуть залучити клієнтів нестандартним способом. Широке і коло учасників — від фахівців у різних галузях науки і техніки з науковими ступенями до звичайних людей із фотокамерою.

Приміром, видання Popular Science презентувало добірку найяскравіших наукових фотографій 2009 року. Серед них і знімок сенсорних клітин внутрішнього вуха, зроблений за допомогою сканувального електронного мікроскопа, і зображення космічного шаттла «Атлантида» на тлі Сонця, отримане за допомогою рефракторного телескопа.

А компанія Olympus проводить конкурс BioScapes Digital Imaging Competition, у рамках якого професіо­нали та аматори всього світу представляють на суд журі фотографії найменших живих організмів. Спеціальна макрозйомка входить до числа пріоритетів і фотоконкурсів, проведених Американським товариством сприяння розвитку науки.

У той же час переможцем змагання, організованого британською Радою біотехнологічних і біологічних наукових досліджень, став доктор наук Томас Ендлейн із Кембриджу, який не використовував спеціальної техніки. На його фотографії зображений мураха, який несе мікроскопічний тягарець, вага якого перевищує його масу в сто разів.

— Як ви розцінюєте можливості розвитку наукової фотографії в Україні?

— Його гальмують дві обставини. Це відставання української науки в порівнянні з  розвиненими країнами та світова економічна криза, яка призвела до скорочення рекламних бюджетів навіть найбільших фотографічних брендів. Зокрема, стало малоприбутковим, а то й зовсім збитковим видання друкованих журналів про фотографію. І все-таки, на мій погляд, наукова фотографія в Україні розвиватиметься.