Троїстий союз третього тисячоліття

Програма  управління інноваційним розвитком із чітко прописаними «правилами поведінки» для всіх учасників цього непростого процесу стартувала в Придніпровському регіоні.

Учені, інвестори та промисловці, єднайтеся!

Придніпровський регіон помітно виділяється серед інших не тільки своїм неповторним ландшафтом, колосальними покладами корисних копалин, кількістю промислових підприємств, а й величезним науковим потенціалом. То не жарт: на території Дніпропетровської, Запорізької та Кіровоградської областей працює понад 16000 докторів і кандидатів наук! Це набагато більше, ніж у будь-якій європейській країні. Але чомусь результатів праці славної когорти вчених в останні роки майже не видно. Підприємства застосовують відсталі технології, парк машин зношений і скорочується, щороку населення та промисловість усе гостріше відчувають енергетичний голод,  сільськогосподарські угіддя занепадають, екологічна ситуація погіршується…

Як зупинити негативні процеси?  Чи можливо в нинішніх економічних умовах змусити власників підприємств і структури влади дати «зелене світло» найпрогресивнішим вітчизняним технологіям, інноваціям, економічним програмам?  Своєю точкою зору на ці проблеми з читачами «УТГ» ділиться Віктор Бєляков — доктор технічних наук, директор Дніпровського регіонального центру інноваційного розвитку Держ­інвестицій України (ДРЦІР) і заступник голови  Придніпровського наукового центру (ПНЦ) НАНУ й МОН України.

— Вікторе Миколайовичу, про інноваційний шлях роз­­витку України — як про най­головніше, що дозволяє вийти з еконо­мічної кризи, — сьогодні не згадує тільки ледачий…

— Про інноваційний розвиток говорить багато хто, та запитайте першого-ліпшого або навіть досить підготовлену та освічену людину: що треба зробити буквально завтра вранці, щоб активізувати інноваційний процес? У найкращому разі ви почуєте у відповідь, що треба залучити інвестиції, взяти в учених розробки та забезпечити їхню реалізацію за рахунок отриманих інвестицій. Та що таке «залучити інвестиції»? Хіба можна це зробити абстрактно, без конкретної прив’язки до тих або інших проектів?

А що означає «взяти розробки»? Яким чином, якщо в Україні немає механізму, який дозволяє це зробити? Так само, як і методичного підґрунтя для інноваційної діяльності в принципі.

— Однак держава протягом ряду років виділяє чималі кошти на впровадження  інновацій. Чому ж не видно плодів такої підтримки?

— Дійсно, у другій половині дев’яностих років державний інноваційний фонд досить інтенсивно фінансував інноваційні проекти. Аналіз ситуації показав, що значна частина коштів була видана під конкретні  проекти. Але практичний результат державної підтримки виявився невисоким, успішними були тільки кожен п’ятий або шостий проект. Багато з них не доведені до логічного завершення через некомпетентність їх  авторів. Одні не знали, як і з ким треба укладати договори, щоб залучити виробничу складову. Інші не змогли обрахувати реальну видаткову частину свого проекту, і в підсумку їм просто не вистачило грошей. Треті стали перед бюрократичними перепонами у структурах влади. Тому реа­лізація більшості проектів зупинялася на самому початку або на половині шляху. Звичайно, не можна не згадати й про банальну несумлінність одержувачів кредитів: значна частина бюджетних коштів, виданих у 90-х роках, просто зникла.

— Що, на вашу думку, треба зробити, щоб надалі не припускатися тих  самих помилок і  не  викидати гроші на вітер?

— Разом із Придніпровським науковим центром Національної Академії наук України та Міністерством освіти та науки України ми поставили собі завдання створити оптимальні умови для реалізації вітчизняних інновацій. Насамперед, визначити стратегічні напрямки й розробити методичне підґрунтя для державних структур, які мають відповідати за розвиток і зміцнення економіки. А для цього необхідно об’єднати зусилля науки, виробничого сектора та потенційних інвесторів. Образно кажучи, створити троїстий союз із чітко виписаними правами та обов’язками сторін. Забезпечити високий рівень інформованості кожної з них. Науково обґрунтувати відбір інноваційних проектів, організувати колегіальний контроль за використанням бюд­жетних коштів і виконанням проектів на всіх стадіях аж до пуску нового або модернізованого виробництва.

Від математичних моделей — до реальних економічних розрахунків

Програми інноваційного розвитку Дніпропетровської та Запорізької областей, розроблені спільними зусиллями Придніпровського наукового й Дніпровського інноваційного центрів,  затверджені  обласними радами. Вони, зокрема, передбачають створення баз даних інноваційних пропозицій, потенційних виконавців інноваційних проектів, створення методики з формування, державної реє­страції та супроводу інноваційних проектів, а також визначення джерел їхнього фінансування, у тому числі з державного та обласного  бюджетів. Налагоджуються відносини з юридичними й позабюджетними фінансовими структурами. 

Працюючи над створенням бази даних потенційних виконавців інноваційних проектів, співробітники ДРЦІР звертають увагу передусім на підприємства або виробничі потужності, які наразі майже не задіяні або тимчасово не працюють. Бо для створення нових виробництв вигідніше використовувати вже існуючі промислові об’єкти, ніж будувати все з нуля.

— Зусилля спрямовані на те, щоб підтримати талановитих винахідників і вчених, допомогти їм грамотно поводитись в умовах ринкової економіки, — пояснює В. Бєляков. — Практика показує, що багато з них готові запропонувати суспільству чудові наукові розробки, але зовсім не уявляють, яким чином перетворити їх на інноваційні проекти, зробити кожну ідею зрозумілою та привабливою для фінансистів і виробничників. Ми ж навчимо «переробляти» формули та графіки на обґрунтовані економічні розрахунки, з якими можна й треба виходити «в люди». Для цього в нашому центрі розроблені, зокрема, методики підготовки інноваційної пропозиції, проекту, оцінки інноваційного потенціалу підприємства та інші нормативні документи.

Згуртувати вчених — завдання №1

Інноваційний розвиток будь-якого окремого регіону та України в цілому неможливий без активної участі в цьому процесі вчених. Тому два центри — Придніпровський науковий і Дніпровський регіональний — об’єднали зусилля й почали працювати на загальну мету однією згуртованою командою.

— Ми повинні активізувати весь той величезний науковий і винахідницький потенціал, який  сконцентрований у Придніпров’ї, — переконаний Віктор Бєляков. — Для цього  розробили цілу систему, створили 13 секцій за напрямами наук, 3 комісії та 5 інноваційних кластерів із прив’язкою до регіонального промислового та наукового потенціалу. Так, центр кластера сільськогосподарського машинобудування розташований у Мелітополі, гірничого машинобудування — у Кривому Розі, металургійного  машинобудування, ракетної та космічної техніки — у Дніпропетровську,  моторо- та авіабудування — у Запоріжжі.

Крім того, частина навантаження покладена на 3 ради: з викладання інноваційних дисциплін у ВНЗ, із роботи з молодими вченими та з вирішення проблеми антропогенного впливу на зміну клімату. На чолі рад (як і секцій, комісій, інноваційних кластерів) стоять маститі вчені зі світовим ім’ям. Це академіки С. Конюхов і В.Большаков, доктор технічних наук В.Вахрушева, доктор біологічних наук С.Корогод, доктор медичних наук А.Лоскутов, доктор фізико-математичних наук В.Скалозуб та інші.     

Підготовчий, організаційний етап нових підходів до вирішення проблем  інноваційного розвитку Придніпров’я стартував досить успішно. Наприкінці лютого в Дніпропетровську відбувся перший семінар-нарада з ученими секретарями секцій, комісій та інноваційних кластерів. Співробітники ДРЦІР і ПНЦ познайомили їх з історією створення двох центрів і основними принципами роботи із залучення науково-технічної громадськості до інноваційних процесів. Завдяки сучасним засобам телекомунікації вдалося організувати кілька телемостів із центральними органами управління в Києві. З учасниками семінару прямо спілкувалися голова Придніпровського наукового центру, директор Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова академік НАН України Анатолій Булат, заступник голови Державного агентства України з інвестицій та інновацій кандидат фізико-математичних наук Сергій Маргащук, директор Центру практичної інформатики президії НАН України кандидат технічних наук Олександр Платонов.

Підсумком спільних зусиль повинні стати розробки та впровадження нових наукомістких, прогресивних технологій, які забезпечують підвищення ефективності виробництва, формування ринку високоякісних продуктів, збільшення експортного потенціалу, а також будівництво в регіоні серії нових підприємств або структурних підрозділів уже наявних, створення нових робочих місць.

Добротна, науково обґрунтована інфраструктура сприяння інноваційному розвитку Придніпровського регіону — також унікальний інноваційний проект у галузі  управління організаційними системами. Нічого подіб­ного ні в Україні, ні в інших пост­радянських державах наразі не існує. Його реалізація дозволить почути кожного вченого з тих самих шістнадцяти тисяч, донести їхні голоси не тільки до всієї України, а й світу. У тому числі за допомогою інтернет-порталів, на яких можна знайти безліч цікавої та корисної інформації про діяльність Придніпровського наукового центру та Дніпровського регіонального центру інноваційного розвитку. Зокрема, сьогодні там уже розміщені методичні матеріали з формування регіональної інноваційної інфраструктури і, що особливо важливо, більше двох десятків інноваційних пропозицій, інформація про виконувані інноваційні проекти, перелік яких постійно збільшується.

Віктор Бєляков

У 1975 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут. Працював у Інституті геотехнічної механіки та Інституті проблем природокористування НАН України. У 1982 році став кандидатом, а в 1992-му — доктором технічних наук.

Автор близько 100 наукових праць, у тому числі двох монографій. З 1995 по 2004 рік працював у декількох чеських фірмах, де створюють нову техніку. Після повернення в Україну розпочав інноваційну діяльність. Один з організаторів і засновників технологічного парку «Машинобудівні технології», розробник регіональних програм інноваційного розвитку Дніпропетровської та Запорізької областей.

Довідка «УТГ»

В Україні діють 13 регіональних центрів інноваційного розвитку держ­інвестицій. Кожен охоплює 2—4 області. У Дніпровський центр входять Дніпропетровська та Запорізька області.

Наукових центрів НАН України й МОН України зараз лише шість — у Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Одесі, Сімферополі та Харкові. До Придніпровського наукового центру належать три області — Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська. Головою ПНЦ із 2009 року є академік НАН України Анатолій Булат.