Прохідник віртуальних стежок
До 120-річчя видатного американського ученого та інженера Ванневара Буша.
«На жаль, я зараз не готовий відповісти, у чому сенс життя, — зв’язку нема»… Милий жарт про нинішні реалії, у яких все частіше істиною в останній інстанції, Вищим Розумом стає Інтернет. Смішно й водночас сумно — адже в кожному жарті, як відомо, є своя правда…
Чи таким бачили інформаційне суспільство люди, які стояли біля його джерел? На перший погляд, їхні мрії справдилися. Але, схоже, людство вкотре переплутало мету й засоби.
Ще в 1945 році Ванневар Буш, створювач аналогових комп’ютерів і прообразу сучасних гіпертекстових технологій, писав про швидку появу енциклопедичних сховищ знань нового типу, де одні статті будуть пов’язані посиланнями з іншими, і виникнення нової професії — прохідник віртуальних стежок, представники якої знаходитимуть «радість від створення й побудови корисних шляхів крізь безліч звичайних даних».
Аналогові комп’ютери Ванневара Буша, на відміну від своїх цифрових нащадків, які стали невід’ємною складовою сучасної цивілізації, кодують інформацію різними фізичними величинами: кількістю поворотів шестірень, тиском рідини в посудині, напругою в колі. Теорія таких механізмів бере початок у 1878 році, коли польський математик Бруно Абданк-Абаканович обґрунтував принцип роботи інтеграфа, здатного аналізувати зображену довільну криву та обчислювати площу обмеженої нею фігури. Перший діючий зразок виготовлений у 1904 році батьком російського кораблебудування Олексієм Криловим. І все-таки ще протягом двадцяти років аналогові обчислювальні машини залишалися технічною дивиною, яка скоріше символізувала перемогу людської думки, ніж відкривала нові обрії. Лише наприкінці 1920-х років зусиллями групи Ванневара Буша аналогові комп’ютери не тільки подолали планку елементарних арифметичних операцій, а й зарекомендували себе як потужний інструмент у розв’язанні диференціальних та інтегральних рівнянь, а також їхніх систем, аж до вищих порядків. Зокрема, диференціальний аналізатор, сконструйований Бушем у 1930 році, успішно розраховував оптимальну траєкторію стрільби корабельних гармат. Пристрій, за спогадами очевидця тих подій Норберта Вінера, кодував цифрову інформацію кутами обертання осей, а для виведення остаточного результату був особливий диск.
Істотним недоліком аналогової техніки була низька точність обчислень — це розумів уже сам її створювач. Тому в 1936 році вчений почав роботу над перетворенням своїх електромеханічних комп’ютерів на електронні. На жаль, розробки Буша не вписалися в магістральну лінію проекту ENIAC, і в 1942 році він припинив працювати в цьому напрямку. І все-таки можна сміливо твердити, що перший американський програмувальний цифровий комп’ютер не був би створений без Ванневара Буша: свої розрахунки конструктори ENIAC проводили за допомогою електромеханічних аналізаторів.
Однак внесок Буша в становлення сучасного інформаційного суспільства набагато вагоміший. З 1940-х років учений зосередив свої сили на організаторській роботі, по суті, визначивши науково-технічну політику США в період другої світової та наступної «холодної війни». Це йому, тоді радникові президента Рузвельта з науки, Америка завдячує створенням Національного фонду науки як «найкращого способу досягнення державних інтересів».
Ця людина мала рідкісний дар наукового передбачення. Що можуть дати людству комп’ютеризовані системи зберігання та обробки накопиченої ним інформації? На це запитання Ванневар Буш відповів у 1945 році — задовго до появи Інтернету. «Людина створила таку складну цивілізацію, що їй потрібні механізми обробки даних, які вже не вміщаються в її пам’ять, — міркує вчений у своїй знаменитій статті «Як ми можемо мислити». — Її екскурсії в минуле й сьогодення стануть значно приємнішими, якщо вона матиме можливість забувати деякі речі, бувши впевненою, що надалі легко зможе відновити свої записи… Якщо ми полегшимо процедуру збереження минулого й дозволимо більш повно аналізувати проблеми сьогодення, можливо, душі людській буде легше літати».
Таке незвичайне вплітання художніх образів у стилістично сухий і строгий науково-технічний текст — відмітна риса Ванневара Буша. Він недарма закінчив одночасно два кращих ВНЗ країни: Гарвардський університет — серце американської вищої школи та її мозок — Массачусетський технологічний інститут. Перший привніс у його науковий світогляд розуміння важливості тонких матерій — властивість, якої так бракувало переважній більшості «технарів», які вийшли із другого. «Віра може бути важливішою за факти, — говорив він. — Якби наука обмежувалася тільки логічними міркуваннями та розрахунками, вона б не далеко просунулася в розумінні світу — так само, як самого лише знання теорії імовірності недостатньо для доброї гри в покер».
