Дослідження українських імунологів справили враження на конгресі в Бостоні

За півроку до конгресу три роботи луганських учених викликали такий інтерес, що були прийняті до публікації в науковому виданні Массачусетського технологічного університету. Докторам медицини Леонідові Пінському й Марині Тананко надіслали офіційне запрошення для участі в конгресі, і в листопаді в Бостоні зібралася майже тисяча вчених із різних країн світу.

— Ми представили матеріали з клінічної імунології, у тому числі спільні дослідження з Донецьким медичним університетом і Харківським НДІ психіатрії та неврології, — говорить завідувач кафедри внутрішньої медицини з ендокриноло­гією Луганського державного медичного університету, професор, доктор наук, головний імунолог області Леонід Пінський. — У Бостоні з’ясувалося, що напрями, якими ми займаємося, дуже затребувані у світі.

Наша основна ідея полягала в тому, що імунна ­реабілітація, імунокорекція­ опіоїдних наркоманів має проводитися в міжрецидивний період, щоб запобігти рецидиву опіоїдної залежності. Тобто треба лікувати супровідну патологію — хронічний гепатит С, захворювання щитовидної залози в цих пацієнтів. Це багаторічна праця, виконана разом із головним наркологом нашої області доцентом М.Овчаренком, і новий погляд на проблему. До речі, до цієї поїздки я із цією ж інформацією виступав у Бресті на великому міжнародному конгресі, де були представники шести країн — Росії, Узбекистану, України, Білорусі, Польщі та Молдови. Там також дуже зацікавилися нашими дослідженнями.

Зараз за вказівкою начальника Луганського обласного управління охорони здоров’я й першого заступника голови облдерж­адміністрації вчені підготували проект для можливого фінансування досліджень із боку штату Меріленд (США).

Ще один напрям, який луганчани представили в Бостоні, — розробка алерготестів і тест-систем для визначення рівня інтерлейкінів сироватки крові пацієнтів. Це спільне дослідження із професором, завідувачем кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології Донецького державного медичного університету Олександром Прилуцьким.

За словами Леоніда Пінського, саме співробітництво­ із професором Прилуцьким, який уперше в Україні розробив і сертифікував такі тест-системи, дуже важливе. Українським медикам тепер не треба за величезні гроші закуповувати за кордоном ці набори для діагностики. Удалося створити алерготести, специфічні для нашого регіону. Наприклад, на кисляк, білу й чорну черешню, яблука сортів «симиренко», «антонівка», «джонатан», рибу пеленгас і товстолобик. Це важливо, бо іноземні тест-системи призначені для «чужих» харчових продуктів і їхніх складових.

Сонячний промінь як провокатор нападу

Поїздка запам’яталася не тільки луганським докторам, а й усім пасажирам авіарейса Київ-Нью-Йорк.

…На третій годині перельоту в пасажира рейсу VV-131 трапився епілептичний напад. Американець був величезний — близько 180 кг, він і до цього ледь вміщався у своєму кріслі. І коли доктор Леонід Пінський, сам людина не слабка, кинувся на допомогу, йому ледь вистачило сил, щоб зафіксувати хворого. Салон економ-класу борта київського «Аеросвіту» (а це близько 200 пасажирів) завмер.

— Найбільша складність полягала в тому, що ми надавали допомогу чоловіку просто в кріслі — його неможливо було витягти, — говорить Леонід Лео­нідович. — Дуже професійно нам допомагала бригада стюардів — вони були готові і психологічно, і технічно до позаштатної ситуації. Ми ввели пацієнтові медикаментозні препарати, які були на борту, затемнили ілюмінатор. Звичайно, переліт нелегкий — майже 11 годин. І, очевидно, подразнювальним фактором стало яскраве сонячне світло. Потім, коли чоловік отямився, зізнався, не міг відірвати очей від сонця. Це був перший у його житті епілептичний напад.

А поки Леонід Пінський і Марина Тананко надавали допомогу, командир кораб­ля через старшого стюарда весь час запитував, чи не треба зробити екстрену посадку.

— Ми не могли відповісти на це запитання однозначно протягом 15—20 хвилин, поки ситуація не стабілізувалася. А трохи пізніше сказали, що можна продовжувати переліт, — згадує Леонід Пінський. — Потім треба було заспокоїти пасажирів — наслідки шоку позначилися й на інших.

Професора щиро дивує інтерес до того, що трапилося 1 листопада на борту літака. Він уважає, що просто робив свою роботу, як у молодості в реанімаційному відділенні лікарні. Роботу, до якої готовий завжди.

«Гостинці» з-за океану

У США Леонід Пінський летів уперше, хоча його ім’я відоме далеко за межа­ми України. Йому було цікаво поспілкуватися із за­океанськими колегами, тим більше що вдалося не тільки взяти участь у конгресі, а й вивчити досвід імунологічних лабораторій Массачусетського й Гарвардського університетів, познайомитися з докторами, установити цікаві контакти.

Перекладач докторові Пінському ні на борту літака, що летів у Нью-Йорк, ні на конгресі в Бостоні не знадобився. Адже в Луганському державному медичному університеті навчання іноземних студентів уже десять років ведеться англійською. Сам Пінський багато років керує студентським науковим товариством цього ВНЗ. До речі, уже 8 років усеукраїнські наукові конференції з клінічної фундаментальної медицини проводяться саме в луганському ВНЗ й англійською мовою.

— Що нового ми привезли зі США? — перепитує Леонід Леонідович. — Нові дослідження імунологічних змін у хворих із ураженням щитківки, нові методи лікування ускладнень цукрового діабету з використанням імунокорегувальних препаратів і нові технології селективного плазмаферезу.

Усі ці методи застосовні й у нас. Головне — розповісти лікарям, як їх використовувати. Можливості зараз — величезні: багато і лікарських препаратів, і діагностичних технологій. Необхідне інформування. Тим більше з огляду на те, що сьогодні у світі застосовується імуноферментний метод, а не радіоімунологічний, якому вже 15—20 років, він коштував великих грошей і завдавав шкоди здоров’ю лікарів і лаборантів. Імуноферментні технології дешеві, точні, високо­специфічні й доступні.

А в цілому луганський професор упевнений: нема периферійної науки. Можна й у наших умовах створювати нові технології лікування.

Лише одне дещо смутне спостереження він привіз із Бостона:

— Коли спілкуєшся з американцями, досить сказати, що ти  лікар, і відразу в людей кардинально змінюється погляд — дивляться з повагою й вдячно. Таке ж ставлення й у Німеччині, Польщі, Чехії. Але не в Україні. Напевно, нам час подумати про те, щоб таке шанобливе ставлення формувалося і в нашому суспільстві.