Оригінальні стадіони світу — будують не до змагань, а з любові до мистецтва

Коли йдеться про стадіони, більшість із нас уявляє­ стандартну картину: зелене поле, реклама, трибуни,­ фанати, матч… Насправді кожен із них унікальний, адже їх створюють, з урахуванням умов міста, рельєфу місцевості й багатьох інших тонкощів.

Незрозуміло тільки, що враховували створювачі похилого стадіону в ­степах України, але грають же на ньому якось. А от спортивна арена в місті Осака існує навіть після закриття: місцеві жителі перетворили її на житловий район, щоправда, незвичайної форми… І все-таки одні стадіони унікальні більше, ніж інші, тому на них варто  звернути увагу.

Корейський масштаб

Як не дивно, але найбільша футбольна арена світу розташована не в Бразилії й не в США, а в Пхеньяні, столиці Корейської Народно-Демократичної Республіки. Як відомо, монументальність і масштабність архітектурних споруд — один із символів будь-якого тоталітарного режиму, але стадіон Першого травня, мабуть, б’є всі рекорди. Загальна його площа перевищує 207000 м2, сама арена може вмістити 150 тис. чоловік, висота споруди — близько 60 м, або 8 поверхів. Але найцікавіше, що в цьому величезному палаці є тільки місця для сидіння.

Стадіон побудований 1989 року за рекордно короткий час і відкритий саме в день солідарності трудящих. Відрізняється він від шедеврів соціалістичного мистецтва тим, що дуже гарний, причому гарний по-азіатськи: 16 арок замикаються в кільце, а з висоти Рунградо (так називають його корейці) він нагадує чи то парашут з отвором посередині, чи то квітку магнолії… Крім футболу тут проводяться змагання з легкої атлетики, але відомий він завдяки знаменитому танцювальному шоу «Аріран», яке теж потрапило до Книги рекордів Гіннесса як найбільше у світі.

Арена прогресу

Такі теж є, адже всі новаторські тенденції останніх років цілком можна втілити на футбольному полі. Першими це зробили, зрозуміло, бразильці, що створили Еко-стадіон у місті Курітіба — з великої літери, бо він так і називається. Він цілком екологічний: для його дизайну використовувалося дерево, а навколо сидінь глядачі бачать траву, таку ж, як і на полі. Стадіон розташований на вершині пагорба, і для створення трибун бетон узагалі не застосовувався. От тільки місткістю він похвалитися не може: спостерігати за бразильською народною забавою й уболівати за гравців із латиноамериканським темпераментом на Зеленій арені може не більше  6 тис. чоловік.

Не менш цікавий на вигляд і стадіон World Games у Тайвані, який із висоти пташиного польоту нагадує уробороса — змія, який кусає себе за хвіст. Але головне те, що це перший стадіон, який запасає сонячну енергію. Споруджувати його почали незадовго до заворушень у країні 2008 року. Заворушення закінчилися, а стадіон почав свою роботу. Він вкритий панелями сонячних батарей, які крім свого головного призначення виконують ще й декоративну функцію, імітуючи луски змії. Площа «лусок» — 14155 м2, і стадіон може запасти 1,4 гігават-годин енергії на рік. А якщо ніяких заходів там нема, споруда може віддати 80% енергії в загальну електричну мережу.

Фізик Олександр Камін уважає цей задум дуже перспективним:

— Відомо, що за перпендикулярного падіння сонячних променів кожен квадратний метр землі одержує за секунду 1400 джоулів енергії. Сонце світить у середньому 12 годин на добу, і кожен квадратний метр поглинає 400 ватів сонячної енергії на секунду— не 1400, бо Сонце не стоїть у зеніті весь час. Уважатимемо, що половина днів року сонячні. Тоді за 180 днів 14155 квадратних метрів сонячних батарей тайваньського стадіону теоретично можуть накопичити близько 12 гігават-годин. Як бачимо, на практиці використовується тільки восьма частина цієї кількості, але це все одно величезна цифра. Щоб одержати стільки енергії, треба спалити, наприклад, 20 тонн кам’яного вугілля. То що краще — витрачати паливо, запаси якого ненескінченні, чи на сонечку грітися?

Не дуже давно аналог World Games з’явився в Катарі, будується такий і в Ніцці.

На плаву

Якщо південні стадіони тягнуться до сонця, то північні — до води. Viр Margбir, розташований просто на березі моря, — домашній стадіон місцевої команди ЕБ\Стреймур (Фарерські острови, Данія). Його особливість у тому, що це стадіон-півострів. Viр Margбir урочисто відкрили  11 квітня 2007 року. Його місткість невелика, лише тисяча чоловік, але бажаючих потрапити сюди, зрозуміло, чимало. Скільки м’ячів було втоплено за кілька років його існування, ніхто не лічив, але точно відомо, що під час матчу поруч із полем чергує людина на човні й збирає спортивні снаряди, які впали в море.

Ще один стадіон на воді розташований у затоці Марина-Бей (Сінгапур). Тут теж не тільки грають у футбол — це найбільша у світі плавуча сцена. Зроблена з міді й сталі платформа довжиною 120 м і шириною 83 м здатна витримувати до 1070 тонн ваги (це близько 9000 чоловік). Із 2007 року тут проводяться різні спортивні заходи, концерти, вистави, виставки, дефіле. Навіть ділянка шляху Формули-1 проходить між трибунами й плавучим стадіоном.