Спотворені дані в законі «Про електроенергетику» призвели до вето Президента і відтоку інвестицій

Глава держави наклав вето на Закон «Про внесення змін до статті 17 Закону України «Про електро­енергетику», що передбачає вдосконалення системи тарифоутворення на електроенергію, яка вироб­ляється з біогазу.

Коли почали з’ясовувати, чому, виявилося, що Президента… ввели в оману.

Вносячи зміни до Закону «Про електроенергетику», парламент ще 6 жовтня цього року розширив перелік альтернативних джерел енергії, що користуються пільговим «зеленим» тарифом, включивши в нього виробників енергії з біогазу. Відповідно до пояснювальної записки, це сприятиме будівництву біо­газових комплексів, міні-теплоелектроцентралей на звалищах і очисних спорудах і, відповідно, розв’язан­ню екологічних проблем.

Конкретно закон передбачав установлення спецтарифу для енергії, виробленої з біогазу, від 1,17 грн/ кВт·год. до 1,58 грн/ кВт·год. залежно від потужності установки й типу сировини. Терміни окупності проектів із таких тарифів у середньому становили б від 6 до 8 років. Для порівняння: «зелений» тариф для вітроенергетики — 1,25 грн/ кВт·год., для сонячної — 5,05 грн/ кВт·год.

На думку директора НТЦ «Біомаса» Георгія Гелетухи, президентське вето ґрунтується на некоректній інформації. Зокрема, це посилання на Інститут поновлюваної енергетики НАН України про те, що собівартість електроенергії, отриманої з біогазу, уже до 2015 року буде в сім разів дорожче, ніж із вітру. Але коли це дійсно­ так, то навіщо надавати «зелений» тариф вітроенергетиці, якщо вона така дешева? Більш того, сенсацією стала заява заступника директора інституту Степана Кудрі про те, що «Інститут поновлюваної енергетики НАН України щодо біогазу ніяких висновків не давав. Нас просто підставили». За словами вченого, інститут дійсно підготував для Націо­нального агентства з енергоефективності та енергозбереження України аналітичну довідку з біомаси, але до біогазу вона не має прямого відношення. «Хтось взяв цифри з біомаси, перекрутив їх і зробив потрібні для себе висновки», — відзначив він.

І ще один постулат здається в цьому зв’язку досить дивним. Ідеться про те, що біогаз ні багато ні мало небезпечний для енергосистеми України. Аргументи такі: уже зараз заявлені потужності альтернативної енергетики становлять 17 тис. МВт. Система може прийняти 10 тис. МВт, тому біоенергетиці місця в ній нема.

— Ну, 17 тисяч, може, кимсь і заявлені, — робить припущення Георгій Гелетуха, — але насправді працюючі установки виробляють зараз менше тисячі. У новій редакції програми енергетичної стратегії України, розроблюваній профільним міністерством, планується 6 тисяч до 2030 року.

Goodbye, Ukraine?

Один із головних наслідків вето Президента — негативний сигнал інвесторам, які хотіли б працювати в цьому секторі. Наприклад, за словами директора німецької компанії HAASE Energietechnik AG в Україні Йорга Майснера, його фірма працює у Вінницькій, Запорізькій і Полтавській областях (Кременчук) і планує розвивати свою діяльність у Харкові. Відомо, що багато компаній чекали на цей закон і тепер хочуть згортати свої проекти й іти з України.

У той же час у країні 73 міста з населенням від 30 до 100 тис., у них величезна кількість полігонів і сміттє­сховищ, завдяки чому є можливість для виробництва біо- і полігонного газу. Фактично це ефект «три в одному»: екологічний, економічний (виробництво електричної, теплової енергії та біоорганічних добрив), соціальний (створення робочих місць у сільській місцевості). Зміцнюється і енергетична безпека за рахунок децентралізації генерувальних станцій невеликої потужності.

— Україна дала спочатку дозвіл на розвиток біогазового напряму в секторі поновлюваних джерел енергії, а потім різко перекрила кисень без жодних дискусій. Це викликає сумніви щодо непорушності ринку «зелених» інвестицій і сигналізує інвесторам у суміжних секторах економіки про те, що Україні не можна довіряти, — констатує голова ради Європейсько-українського енергетичного агентства Дейв Янг.

І ще один важливий момент: у нас порушується принцип рівної підтримки всіх видів поновлюваних джерел енергії. Одні з них оголошуються більш «поновлюваними й правильними», ніж інші. Цього нема в жодному законі про «зелений» тариф у світі.

Довідка «УТГ»

Лідер застосування біогазових установок у Європі­ — Німеччина, де діє до 7 тис. агрегатів потужністю від 2,5 до 2,7 тис. мегаватів. У Польщі зараз 150 заводів із виробництва біогазу, ще близько 300 у стадії будівництва.