Харківських вчені придумали наносрібла і не знають як його продати

У Всеукраїнському реєстрі технічних умов з’явилося колоїдне нано­срібло, розроблене групою харківських учених. Як повідомив «УТГ» член-кореспондент Міжнародної академії наук, технологій та інжинірингу Євген Чмихун, це наносрібло високої чистоти та концентрації 40—60 ppm (частин на мільйон).

Точніше, насиченіше, чистіше…

Цілющі властивості срібла відомі з давніх-давен. Щоб довго зберігати воду придатною для споживання, використовували срібний посуд або опускали предмети зі срібла в посудини з водою. У процесі дифузії іони срібла переходили у воду, утворюючи у воді колоїдний розчин низької концентрації. У XX столітті було розроблено методи виробництва колоїдного срібла, які забезпечують більш високу концентрацію. Залежно від способу одержання розчину в науковій літературі зустрічаються назви «колоїдне срібло», «срібна вода», «електролітний розчин срібла», «іонізоване срібло».

1930 року радянський академік Л. Кульський запропонував застосовувати­ електролітний розчин срібла для знезаражування питної води. Надалі цей метод почали широко застосовувати в багатьох країнах. Колоїдне наносрібло внесено в список препаратів, рекомендованих Міністерством охорони здоров’я України для санітарно-епідемічної обробки житлових приміщень і місць масового користування.

Як тільки з’явилася можливість застосувати новітні експериментальні нанотехнології для обробки срібла, було отримано дійсно вражаючі результати. У Фізико-технічному інституті імені академіка А.Іоффе Російської академії наук виготовлено колоїдне наносрібло особливої чистоти й надвисокої концентрації — вище звичайної в 3 рази.

На українському ринку поки представлене колоїдне наносрібло американських, ізраїльських та європейських виробників у малих кількостях і за дуже високою продажною ціною, що робить його наразі недоступним для широкого використання в промисловості, медицині й курортології. Іноді якість продукції, що поставляється з-за кордону, не відповідає заявленим технологічним і санітарним вимогам.

Переважно готова продукція наносрібла надходить у вигляді так званих БАДів (біологічно активних домішок), застосування яких у нас у країні, по суті, безконтрольне. І це при тому, що власне нано­срібло в Україні є.

— Цей же продукт, розроблений у Харкові, коштує приблизно в п’ять разів дешевше від закордонних аналогів за рахунок того, що виробляється на власній унікальній технологічній установці, — говорить Сергій Середа, один із керівників проекту.

Річ у тім, що група ентузіастів-учених із різних харківських науково-дослідних інститутів, яка діяла в приватному порядку й за власною ініціативою, свого часу внесла технічні й технологічні вдосконалення в декілька приладів і апаратів, використовуваних для створення надмалих частинок різних матеріалів, у тому числі металів та інших твердих речовин.

Проводилися численні досліди зі створення стійких колоїдних структур різних металів і неметалів. У результаті створено унікальну методику виробництва стійких колоїдних розчинів металів на основі фізико-механічного методу виробництва наночастинок.

За словами Сергія Середи, харківський метод дозволяє створювати надзвичайно насичені стійкі колоїдні розчини (60 мг/літр і навіть більше!), робити колоїдні розчини наночастинок  будь-яких металів і твердих елементів, які майже не містять сторонніх хімічних домішок. І, що немаловажно, при цьому знижується енергоємність і тривалість виробничих процесів.

Сьогодні харків’яни вдосконалюють створений ними метод, домагаючись ще вищої точності калібрування частинок і ще більшої чистоти від домішок. Для подальших розробок і впровадження потрібні додаткові кошти. Але нема пророка у своєму краї. Наукові розробки та інвестиції в науку, на жаль, існують у паралельних світах.

А конкуренція все більша!

— Незважаючи на те, що весь науковий світ про це говорить, наразі нема стандарту визначення, що таке нанотехнології і що таке нанопродукція, — говорить Євген Чмихун. — В Єврокомісії створено спеціальну групу з розробки класифікації цих понять. Серед підходів до визначення поняття «нанотехнології» (техкомітет ISO/ТК 229) — знання й керування процесами в масштабі 1 нм — 100 нм, які відрізняються від властивостей вільних атомів або молекул, а також від об’ємних властивостей речовини, що складається із цих атомів або молекул, для створення досконаліших матеріалів, приладів, систем.

Як все нове й маловідоме, нанотехнологічні матеріали поки коштують дуже дорого. Але, як і у випадку з комп’ютерною галуззю, масове виробництво приведе до різкого зниження ціни. У невидимій боротьбі за прибутки та вплив, які дають нанотехнології, основними гравцями є США, Китай і Росія. Ізраїль, європейські країни й навіть держави Латинської Америки стрімко нарощують свій потенціал у цій галузі. Українські наукові розробки й прикладні продукти, попри наявність доброї наукової бази та великих приватних капіталів, у світі представлені недостатньо.

До речі

Сьогодні більше половини авіакомпаній світу використовують воду, оброблену сріблом, як спосіб захисту пасажирів від інфекцій. На Міжнародній космічній станції також споживається тільки срібна вода.

Наносрібло вже знайшло комерційне застосування більш ніж у 300 товарах народного споживання. Наприклад, у моделях нової лінійки холодильників одного із провідних світових виробників побутової техніки використовується технологія Silver Nano. Суть її в тому, що за допомогою наночастинок срібла запобігають розмноженню мікроорганізмів на стінках холодильної та морозильної камер. У нових ноутбуках цієї ж фірми клавіатура комплектується пластмасовими елементами з нано­сріблом, що знижує передачу інфекційних захворювань.