«Чорний ящик» для автомобіля

Докази — справа техніки. У тому числі й на дорогах.

Коли на ринку автомобільних гаджетів з’являється новий пристрій, разом із ним постають і стандартні запитання: що це таке? як працює? яка від нього користь?

У випадку з автомобільним відеореєстратором до споживчого інтересу додаються і юридичні питання, головне з яких визначає саму доцільність купівлі приладу: чи є цифровий відеозапис доказом?

У всьому цьому треба розібратися.

Пристрій і функціональні особливості

Кращі зразки відеореєстраторів являють собою досить складний і багатофункціональний пристрій. Крім однієї (рідше двох) VGA-матриць, прилад оснащений високочутливим електретним мікрофоном, GPS-датчиком, G-сенсором, процесором оцифрування­ даних у реальному часі. Отримана «цифра» записується на знімний носій (карти пам’яті ММС, SD тощо). Іноді прилад має убудовану пам’ять і РК-дисплей для перегляду зафіксованих даних. Які ж функції виконує весь цей набір високотехнологічних компонентів?

Убудована фронтальна­ відеокамера у VGA-роз­різненні (640х480 точок) фіксує все, що відбувається, коли автомобіль рухається. Ширококутова оптика («риб’яче око», кут зйомки близько 1200) дозволяє фіксувати те, що відбувається не тільки точно по центру, а й захоплювати бічні сектори огляду. Правда, це вносить характерні спотворення в картинку — краї зображення «загортаються».

Деякі моделі, крім фронтальної камери, оснащені також тиловою (салонною) матрицею, що дозволяє фіксувати не тільки події на дорозі, а й записувати те, що відбувається в салоні й зовні, біля бічних вікон. Така функція дозволяє зберігати, наприклад, зображення під час розмови із працівниками ДАІ без механічного повороту самого приладу. Електретний мікрофон, який має високу чутливість, паралельно зображенню записує звук з якістю цифрового диктофона.

За допомогою GPS-дат­чика прилад «уміє» реєструвати маршрут вашого пересування, накладати його на карту місцевості, відзначати швидкість на кожен момент часу. Як приємний бонус GPS-трекер відслідковує ваше поточне місцезнаход­ження щодо декількох сотень тисяч «точок інтересу» (стаціонарні пости, камери­ фіксації швидкості, «засідки») та інформує про наближення до них голосовими повідомленнями.

Так званий «шок-датчик», або G-сенсор, являє собою тривимірний датчик прискорення, що спрацьовує під час фронтальних і бічних ударів, екстремальних поворотів, екстреного гальмування (прискорення) і просто потрапляння в яму. Шок-сенсор, крім відображення на графіку точного часу граничних перевантажень, дозволяє реєстраторові автоматично вмикати режим екстреного запису. Причому прилад, навіть у «сплячому» режимі, за сигналом G-сенсора заносить у резервну ділянку пам’яті все, що відбувалося за хвилину до спрацьовування датчика й через дві хвилини після події. За допомогою налаштувань можна програмно змінювати тривалість режиму екстреного запису й рівень чутливості шок-сенсора. Крім того, є можливість запрограмувати прилад на активацію екстреного запису, наприклад, клацанням по корпусу.

Практична користь

Усі названі вище «вундеркіндські здібності» автомобільного реєстратора легко інтерполювати на звичайні життєві ситуації.

Ситуація перша і найімовірніша: непорозуміння з ДАІ. Практика показує, що відеореєстратор, помічений охоронцем порядку, робить розмову набагато предметнішою, сповненою взаємоповаги й вільною від необґрунтованих претензій. Крім того, працівники автоінспекції теж люди й здатні на ненавмисні помилки.

Думаю, будь-який автомобіліст згадає не одну ситуацію, коли впевненість у невинності й власній правоті — цілковита, однак доказів немає. Наприклад, перетинання осьової лінії під час обгону до того, як вона перетворилася з переривчастої на суцільну, проїзд на жовтий сигнал світлофора, а не на червоний, відсутність перешкод пішоходу, який переходив на «зебрі» — саме в таких випадках реєстратор просто ліквідує конфліктну ситуацію в ­зародку.

До того ж записаний і сполучений із картою місцевості GPS-трек дозволить виправдатися у випадках, якщо виїзд з двору не позначений якимись знаками, а ви випадково, через незнання неправильно повернули на вулиці з однобічним рухом або, скажімо, якимсь легальним дивом «просочилися» у зону дії «цегли». Постійна ж фіксація швидкості допоможе відкинути обвинувачення в перевищенні, якщо працівник ДАІ «захопив» радаром замість вас сусідній автомобіль. А що може бути дорожче нервів і спокою? Хіба що моральне задоволення від усвідомлення захищеності, якщо ситуація вочевидь спровокована працівником ДАІ.

Ситуація друга: зловмисники. Бажаючі можуть увести в «Гугл» запит у категорії «Відео»: «Користь від реєстратора». Для інших — короткий зміст ролика.

Із другорядної дороги напереріз автомобілю з реєстратором виїжджає іномарка. Різко переходить у «нашу» смугу й так само різко гальмує. Часу зреагувати на маневр порушника немає. Результат — несильний і неявний удар у задню частину авто провокатора. Водій-«підставляло» відразу вискакує із салону й починає пресинг, причому не тільки моральний.

В іншій ситуації справа могла б розв’язатися тільки за допомогою «відкупних» або протоколом про винність у ДТП — удар зроблено у задній бампер автомобіля попереду, свідків нема, ситуація явно відповідає формулюванню «недотримання дистанції». Однак на борту відеореєстратор. Довідавшись про це, «підставляло» зменшує обороти, переходить на набагато більш мирний тон і, побуркотівши ще трохи, їде геть. Однак запис залишається. Що далі зробив власник реєстратора — нам невідомо. Однак названо ролик дуже вдало.

Крім справжньої «підстави» на дорозі можлива крадіжка речей із салону (як пасажиром, так і зовні, під час зупинки на світлофорі), навмисне або випадкове псування оббивки… Багато може бути ситуацій, у яких завдано збиток і є доказ — відеозапис.

Третя ситуація — борони Боже — ДТП. Варіантів, коли зняти обвинувачення з водія в суді може тільки відеозапис, безліч. І тут ми говоритимемо про юридичні аспекти застосування цифрового запису як доказу.

Юридичні нюанси

У Кодексі України про адміністративні правопорушення, стаття 251, сказано: «Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, вину цієї особи в його здійсненні та інших обставинах, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення… показаннями технічних приладів і технічних засобів… фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується убезпечення дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами».

Стаття 65 Цивільного процесуального кодексу України розкриває поняття речових доказів так:

«1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, які містять інформацію про обставини, що мають значення для справи.

2. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, які містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи».

По додаткову консультацію ми звернулися до відомого в Україні адвоката, автора декількох книг із правового забезпечення дорожнього руху Вадима ­Володарського.

— Зйомки відеореєстратором не мають офіційного статусу, оскільки він не є табельним приладом ДАІ, — говорить експерт.

— Чи може запис, зроб­лений «приватним» приладом, бути доказом у справі?

— Так, може. І в судовій практиці (як у справах про ДТП, так і у карних) нерідко зустрічається використання як доказу, наприклад, записів із камер спостереження, установлених підприємствами або громадянами.

У випадку, якщо за наслідками ДТП є підстави для порушення кримінальної справи, відеореєстратор або носій інформації з нього може бути вилучений слідчим під час огляду місця події. Можливий і варіант, коли запис надається самим водієм. У такому випадку він може бути представлений як додаток до пояснень водія. Суд або слідчий можуть оцінювати ці докази в сукупності з іншими свідченнями в справі. Хоча вони будуть найбільш наочні (як кажуть, краще раз побачити…).

А ось практичні поради колишніх автолюбителів. ­Віктор Лаченко, член українського клубу LANOS, рекомендує:

— Ще до складання протоколу попередьте співробітника ДАІ про наявні аудіо-, відеозаписи і вимагайте відбити цей факт у самому протоколі. Важливо, щоб час запису збігався з реальним (стежте за правильним установленням годин у реєстраторі).

Подбайте про внесення до протоколу марки, серійного номера реєструвального приладу та орієнтації записувальних камер. Також треба проконтролювати згадування характерних прикмет цифрового носія (крім марки й серійного номера (якщо є) — об’єму, подряпин, кольору тощо.

Якщо сталося ДТП і, тим більше, завдано серйозного матеріального збитку­ або є потерпілі, треба наполягти­ на негайному долученні цифрового носія до справи. Краще зробити це в присут­ності понятих і запечатати прилад у конверт. Пам’я­тайте, що під час судового засідання треба бути готовим надати технічні засоби для відтворення запису.