Гени впливають на схильність до грипу

Наближається вже звична сезонна епідемія грипу. Минеться чи ні? Відповідь на це запитання, схоже, залежить не тільки від масок, аскорбінки та інших запобіжних заходів, а й від спадковості.

Імунологи виявили два потужних процеси, що виникають у відповідь на потрапляння вірусу грипу в організм людини: один запускає запальні реакції з усіма можливими наслідками, другий — швидке знищення вірусу без розвитку симптомів.­

Більша частина того, що сьогодні відомо про клінічну картину грипу, — результати досліджень на вже захворілих людях. Як повідом­ляє журнал PLoS Genetics, група американських вірусологів та імунологів із Медичної школи Мічигансь­кого університету на чолі з доктором Альфредом Хіроу  пішла іншим, логічним шляхом. 17 добровольців заразили місцевим сезонним штамом грипу H3N2/Wisconsin, попередньо взявши в кожного кров на аналіз. Із контрольним зразком порівнювали всі наступні проби — а їх у бідолах брали кожні 8 годин протягом 5 днів. У кожному зразку генетики вивчали роботу… 22 тисяч генів!­

З’ясувалося, що в пацієнтів, які все-таки занедужали (таких було 9), неактивні гени, відповідальні за синтез білків, що зупиняють запалення й окислення біологічно важливих речовин. Поки що в учених більше запитань, ніж відповідей: чи є спостережувані відмінності в роботі певних генів спадкоємними, чи пов’язані вони з особливостями штаму вірусу тощо. Усе це стане предметом подальших досліджень. Але практичний результат навіч уже сьогодні: генетичний аналіз крові дозволяє спрогнозувати перебіг захворювання за 36 годин до появи симптомів. Цей несуттєвий, на перший погляд, виграш надзвичайно важливий: у пік епідемії лікарі зможуть оперативно визначати групу особ­ливого ризику й концентрувати зусилля на найсприйнятливіших до грипу малятах. Методикою також дуже зацікавилися епідеміологи: з її допомогою можна буде, по-перше, організовувати більш адресні й ефективні карантинні заходи, а по-друге — точніше прогнозувати розвиток епідемії.