Важливіше за все погода… на Сонці
Сонячні бурі сьогодні обвинувачують ледве не в усіх лихах землян, нинішніх і прийдешніх: кажуть, що саме вони стануть причиною страшних катаклізмів, які очікують нас в 2012 році. Так це чи ні, побачимо через рік. Але те, що підвищена сонячна активність є однією з причин раптових відключень електроенергії й порушення роботи GPS-навігаторів, уже доведено. Але якщо знати точно, коли це відбудеться, то можна хоча б підготуватися. Сайт sciencemag.org запевняє, що прогнози поводження Сонця тепер стали більше точними й правильними.
Річ у тім, що космічні фізики, які прогнозують надходження в околиці Землі збурених потоків сонячного вітру і їхня взаємодія з магнітосферою Землі, нарешті пішли за своїми колегами — земними синоптиками. Замість того щоб покладатися на емпіричні правила, космосиноптики почали використовувати комп’ютерну програму, що фактично імітує розвиток відносин між Сонцем і Землею. Для прогнозування погоди на Землі такі комп’ютерні моделі застосовуються з 1960-х років.
Чому така програма не використовувалася раніше? Та тому, що причини в негод земних і сонячних різні. Винуватцем сонячних бур є величезні магнітні пузири плазми, які Сонце іноді викидає на Землю. Незважаючи на їхні величезні розміри, стежити за ними дуже важко: оглядових майданчиків для спостереження за цим процесом мало й вони далекі один від одного.
Спираючись на стандартне поводження таких «пузирів», іменованих також корональними викидами маси (КВМ), учені з Національного управління океанічних і атмосферних досліджень космічної погоди Центру прогнозування (SWPC) у Боулдері, штат Колорадо, раніше прогнозували прихід КВМ досить приблизно — із точністю плюс-мінус 15 годин. Нова система прогнозування, розроблена колективом учених із різних інститутів під керівництвом Бостонского університету й удосконалена SWPS, була в штатному режимі з початку місяця. Вона містить у собі симулятор, що визначає, як конкретний КВМ рухатиметься від Сонця й через атмосферу Землі. Один із компонентів моделі докладно описує рух КВМ із поверхні Сонця в міжпланетний простір, інший у тривимірному режимі імітує його рух на орбіті Землі.
Ця модель дозволила скоротити погрішність у часі з 15 до 6 годин. «Для передбачення космічної погоди це дуже великий прогрес», — зауважив космічний фізик Даніель Бейкер з Університету Колорадо. Утім, Дуглас Байсекер із Центру прогнозування космічної погоди вважає, що над новою системою треба ще багато працювати, адже щоб, наприклад, зрозуміти поводження сонячної бурі в магнітному коконі Землі, дослідникам треба докладно вивчити внутрішню будову КВМ.
