«Не винувата я!..»
Материнську агресію спричиняють погана спадковість укупі з економічними проблемами.
Недавні економічні проблеми в США несподівано стали корисними для науки: вони допомогли соціологам і генетикам з’ясувати природу батьківської агресії.
Жінки, які успадкували хоча б від одного зі своїх батьків ген DRD2, відповідальний за синтез білка-рецептора дофаміну, кричать на своїх дітей і шльопають їх частіше, уважає американський соціолог Догун Лі з Нью-Йоркського університету. Про те, що агресивна поведінка спричиняється певними генами, відомо давно, тож сама по собі заява вченого не є сенсацією.
Однак досліджуваний ген «чутливий» до економічної ситуації в країні, чого за іншими раніше не помічалося. Виявилося, що агресивна поведінка проявилася в американських матерів через 6—7 місяців після початку економічної кризи кінця 2007 року. Через пару місяців матусі дещо заспокоїлись — до червня 2009-го, коли в економіці з’явилися ознаки другої хвилі кризи. Контрольна група — жінки, яким з агресивною спадковістю пощастило, — спокійно поводилися з дітьми весь час, незалежно від макроекономічних катаклізмів.
Виявлений ген робить жінок менш стійкими до психічного стресу, спричиненого браком коштів і навіть економічною нестабільністю. Через якийсь час, однак, організм адаптується й поведінка вирівнюється. Ця закономірність добре укладається в класичну теорію стресу.
Нове відкриття надихнуло багатьох дослідників. Поки соціологи та історики виношують грандіозні плани із зіставлення піднесень і спадів у економіці зі зміною моделей виховання, психологи-практики цікавляться, як швидко «чутливі» мами припиняють зривати злість на дітях. Соціолог Рональд Саймон з Університету Джорджії вважає, що носії гена в цілому більш неврівноважені: аналогічно тому, як криза викликає в них агресію, економічне піднесення має породжувати сплеск теплих почуттів.
Герой нинішнього дослідження, ген DRD2, уже давно привертає увагу генетиків і психіатрів. Його пов’язують зі схильністю до насильства, алкоголізму, гіперактивності й певних інших серйозних психічних розладів, однак остаточний обвинувальний вирок «підозрюваному» так і не було ухвалено. Ці групи Догуна Лі змусили генетиків продовжити його вивчення.
