Дорога в ІсламабАД
…устелена, мабуть, добрими намірами. Міністерство телекомунікацій Пакистану ухвалило сміливе рішення — заборонити інтернет-провайдерам застосовувати будь-які технології шифрування, які могли б перешкодити «компетентним органам» моніторити дані, що пересилаються.
Легко здогадатися, що присмачено це було кисло-солодким соусом боротьби з тероризмом. Мовляв, терористи використовують Інтернет для координації дій, а за ними, як відомо, треба наглядати й наглядати.
Як завжди в таких випадках, суспільна дискусія з цього питання перейшла в площину обговорення доцільності «безпеки в обмін на свободу». Насправді ж усе ще цікавіше — цілком очевидно, що будь-який терорист зможе послати шифроване повідомлення, зовсім не вдаючись до таких сучасних методів, як, наприклад, криптографічний протокол TLS. Досить скористатися чимось більш простим і низькотехнологічним — наприклад, стенографічними методами або просто образною мовою. Ще можна сфотографувати шифроване послання й передати його електронною поштою у вигляді зображення, яке ніяка автоматизована система не обчислить. Нарешті, уряду Пакистану могло б спасти на думку й те, що терористи цілком обійдуться узагалі без Інтернету.
А от хто без Мережі не обійдеться, то це банки. Багато стандартних процедур передачі фінансових даних передбачають шифрування як обов’язкову умову, і без нього просто не працюють. Це ж стосується ще двох-трьох десятків видів повсякденної діяльності. Причому там паліативами не обійтися — потрібне використання конкретних протоколів шифрування.
Очевидно, влада Пакистану незабаром має усвідомити «мудрість» ухваленого рішення, щоб скасувати інновацію. Але й тоді ця історія залишиться досить показовим прикладом того, що буває, коли вочевидь некомпетентна держава починає регулювати галузь, у якій зовсім не орієнтується. А вам це нічого не нагадує?
