«Золоте вугілля» дешевше
Випуск альтернативного палива — брикетів із соломи — освоїло підприємство в Донецькій області.
Знаєте, кого найбільше засмутило повідомлення про підпал стерні біля Маріуполя? Не тільки пожежних і екологів, яким зі службового обов’язку треба стежити за схоронністю полів, рослинного і тваринного світу. Ще дуже засмутився Олександр Литвинов, директор ТОВ «Резмол», підприємства, яке налагодило першим в Україні масштабне виробництво паливних брикетів із соломи. Підпали стерні Олександр Іванович справедливо вважає неприпустимим марнотратством. Солома, яку інші господарства отак спалюють або приорюють, на його думку, цілком може стати сьогоднішнім «золотим вугіллям» і принести людям чималу користь. Власне, це з успіхом і довело ТОВ «Резмол». Про незвичайне виробництво, його роботу, плани та перспективи, а також користь поновлюваних енергоресурсів розповідає його директор Олександр Литвинов.
— Олександре Івановичу, «золоте вугілля» — чи нема тут перебільшення, ефектної метафори, адже йдеться про просту солому?
— Не така вона й проста. Створивши у своїй науково-експериментальній лабораторії перші брикети з неї, ми провели їхні випробування. Результати перевершили очікування: за своєю теплотвірністю паливні брикети із соломи наближаються до чорного вугілля, а буре — перевершують. При цьому їхня зольність у 7—8 разів менше, ніж у вугілля. До того ж чудові екологічні показники: шкідливих викидів в атмосферу в 15 разів менше, ніж при спалюванні природного газу й у 20—50 разів — традиційного вугілля. І навіть те, що залишається після спалювання, є чудовим добривом для полів.
— І чим закінчилися випробування?
— Насамперед вони підтвердили чудові характеристики соломи. Крім того, створена нами технологія брикетування одержала відповідне документальне підтвердження інспекційним органом ССІ, акредитованим Національним агентством акредитацій України, відповідно до вимог стандарту ISO 17025.
— Таким чином ви одержали дозвіл на організацію масового виробництва?
— Його ще треба було створити, за що ми охоче й узялися. У селі Обільному Тельманівського району реконструювали закинуту будівлю колишнього овочесховища, поставили преси та інше обладнання, у сусідніх господарств придбали солому. Сьогодні випуск брикетів — це вже цілий виробничий цикл, конвеєр. Солому скочуємо в рулони, звозимо її на свою базу, брикетуємо. Із нами охоче співпрацюють господарства району. Крім того, у нас є й свої півтори тисячі гектарів землі, де вирощуємо пшеницю, ячмінь, які теж дають необхідну нам солому. Разом цього року ми виготовимо більше двох тисяч тонн брикетів.
— Хто ж стане споживачем вашої продукції?
— Сьогодні вони є по всій області. Сфера застосування наших брикетів надзвичайно широка — від домашніх камінів, лазень і саун до котелень і теплових станцій. У Донецьку на нашому паливі працюють котельні декількох профтехучилищ, в Андріївській селищній раді Тельманівського району — школа, там же, на сільгосппідприємстві «Баштанник», брикетами із соломи опалюють механічні майстерні й свинарник. Перелік таких об’єктів можна продовжити. Солома, над якою ми звикли жартувати, стала у пригоді.
— Але ж такі виробництва вже є в країні…
— Безперечно, сьогодні багато хто узявся за використання альтернативних видів палива. У діло пустили тирсу, деревні відходи, навіть лушпиння соняшнику. А от виробництво паливних брикетів із соломи, та ще тисячами тонн, ми організували першими. До речі, крім брикетів «Резмол» сьогодні виготовляє й піролізні котли. У перспективі ми маємо намір удвічі збільшити виробництво, закупити нове обладнання. Чому б і ні, якщо є попит на наше «золоте вугілля».
— А чи вистачить для цього сировини?
— За даними вчених-аграріїв, тільки Донецька область сіє до семисот тисяч гектарів зернових. Частина соломи, зрозуміло, марнуватиметься, адже під час роботи сучасних комбайнів солома подрібнюється й розкидається по полю. Залишається баланс приблизно в 200—300 тисяч тонн. Якщо всю її використовувати по-хазяйськи, одержуючи недорогі, але такі ж теплотворні, як і вугілля, брикети, області не доведеться будувати додатково цілу шахту. Тож ніякого перебільшення в словах «золоте вугілля» нема.
