Ключ до енергонезалежності
Будівництво СПГ-термінала для України дасть найбільший ефект у випадку одночасної розробки родовищ на шельфі й видобутку газу зі сланцевих пластів.
Говорячи про енергетичну безпеку нашої держави, слід акцентувати увагу на проектах трьох видів. По-перше, розробку власних родовищ вуглеводнів, насамперед на шельфі Чорного та Азовського морів. Початкові сумарні ресурси вуглеводнів українського сектора акваторії оцінені в 1531,9 млн т умовного палива, причому на цей час видобуто лише близько 4% цих запасів (на материковій частині — близько 70%). Другий напрямок — видобуток сланцевого газу, запаси якого, за оцінками геологічного агентства США, становлять 1,5—2,5 трлн м3. І третій напрямок, найреалістичніший за термінами та можливостями, — будівництво термінала з прийому та регазифікації скрапленого природного газу (СПГ- або LNG-термінал) на березі Чорного моря.
Польський приклад
Ідея будівництва Україною такого термінала стала активно обговорюватися торік, виходячи з досвіду європейських країн. В умовах, коли Росія наполегливо вимагає від країн ЄС укладати довгострокові контракти, ті вхопилися за можливість закуповувати дешевий скраплений природний газ, від міжнародних закупівель якого відмовляються США. Сполучені Штати, як відомо, зробили ставку на власний сланцевий газ, тому на спотовому ринку ціна палива майже вдвічі нижча, ніж у РФ. Таким чином, європейцям удалося знайти потужну альтернативу «Газпрому».
На початку 2011 року, вивчивши досвід інших країн, за проектування й будівництво СПГ-терміналів активно взялися країни колишнього соцтабору й СРСР, які прагнуть зменшити залежність від російських поставок вуглеводнів. Так, у Литві на початку 2011 року після конфлікту з «Газпромом», який знизив ціну для Латвії та Естонії та залишив її незмінною для Вільнюса, почався розгляд можливості створення такого термінала. Відповідно до останніх заяв литовського керівництва спорудження може початися вже цього року із запуском його в роботу до 2014-го. Прагнучи знизити вартість робіт, литовська держкомпанія Klaipedos nafta пропонує не будівництво, а оренду плавучого СПГ-термінала, що дозволить країні обійтися без величезних кредитів. Одночасно Вільнюс розраховує на те, що здійснення проекту з будівництва термінала створить конкурентні умови на газовому ринку й знизить ціну палива, яке поставляється з Росії, для споживачів приблизно на 30%.
А з березня 2011 року на повну ведеться спорудження термінала в місті Свиноуйсьце на північному заході Польщі біля самого кордону з Німеччиною (Польща закуповує приблизно 60% споживаного газу в Росії, одержуючи від неї щорічно близько 10 млрд кубометрів цих вуглеводнів). Консорціум із польських, італійських, французьких і канадських фірм планує вкласти в цей найбільший інвестиційний проект в історії постсоціалістичної Польщі приблизно 725 млн євро. Із 2014 року термінал, оператором якого стане компанія Polskie LNG, зможе щорічно приймати до 5 млрд м3 палива (основний постачальник — Катар), що становить близько 30% споживаного наразі в Польщі газу. Після будівництва додаткового газового сховища потужність термінала зросте до 7,7 млрд кубометрів. За задумом Варшави, об’єкт у Свиноуйсьце має стати частиною створюваного в Європейському Союзі енергетичного коридору «Північ — Південь». Передбачається, що СПГ-термінал у перспективі буде підключений до трубопровідної системи Центральної та Південної Європи, забезпечуючи поставки газу в європейські країни, які не мають виходу до моря.
Досить повчальна для України історія з політизацією польського проекту. Будівництво СПГ-термінала, що вже почалося, зчинило серйозну дипломатичну метушню довкола нього. Польський об’єкт споруджується на відстані близько 70 км від точки виходу з Балтійського моря на територію Німеччини газопроводу «Північний потік» (Nord Stream), першу вітку якого буде здано в експлуатацію восени 2011 року і який призначений для поставок газу в Європу в обхід України. Варшава звернулася до Росії та Німеччини із проханням збільшити глибину проходження труби Nord Stream для безпечного заходу в порт Свиноуйсьце великих танкерів зі скрапленим газом. Будівництво в Польщі СПГ-термінала викликало різку негативну реакцію з боку учасників Nord Stream, і Німеччина спробувала заблокувати в ЄС виділення коштів на польський об’єкт. Аргументом при цьому було те, що цей проект може завдати шкоди довкіллю (як пам’ятаємо, раніше країни регіону висловлювали такі ж побоювання із приводу самого Nord Stream, на що в Берліні й Москві особливо не відреагували).
Варшава, у свою чергу, пояснює роздратування учасників Nord Stream тим, що СПГ-термінал створить серйозну конкуренцію «Газпрому». До речі, Україні варто було б уважно придивитися до польської стратегії енергетичної безпеки: крім розрахунку на скраплений газ Польща, як і Україна, має чималі запаси сланцевого газу, на який також робить ставку в забезпеченні в найближчому майбутньому власної енергетичної політики.
Лише три роки?
Вивчивши досвід ЄС, Київ ухопився за ідею будівництва СПГ-термінала, і це досить розумно. Було заявлено, що український термінал на узбережжі Чорного моря побудують протягом двох років, затративши від $750 млн до $1 млрд, його потужність становитиме 10 млрд м3 на рік. У презентації, підготовленій Агентством з інвестицій та управління національними проектами України, зазначено, що «проект дозволить скоротити витрати на імпорт газу в країну на 15—20%». Для України питання зниження вартості газу більш ніж актуальне, але — головне — закупівля скрапленого палива зменшить залежність від «Газпрому», що дасть можливість і надалі формувати позитивну для себе цінову політику.
Зауважимо, що дані щодо проекту весь час змінюються: так, у червні голова Державного агентства України з питань інвестицій Владислав Каськів під час візиту в Нью-Йорк (де він обговорив плани будівництва термінала з компаніями Exxon Mobil Corp, Halliburton Ко і Chevron Corp) повідомив, що вартість будівництва становитиме вже $1,5 млрд. При цьому, за його словами, ціна газу на об’єкті буде менше $200 за тисячу кубометрів. «Україна очікує, що термінал для обробки двох мільярдів кубометрів газу почне функціонувати в 2013 році», — відзначив Каськів, додавши: ємність зросте до 5 млрд м3 до 2016 року й 10 млрд тільки до 2020-го (пізніше було названо 2017 р.).
Роботи з будівництва координує українське держпідприємство «Національний проект «LNG-термінал», при цьому їх планують завершити в 2014 році. Хоча вже є певні зміни в строках: відповідно до попередніх заяв, розробка техніко-економічного обґрунтування будівництва термінала мала завершитися влітку 2011 року, але фактично конкурс на таку розробку оголошений тільки 6 липня. Остаточна вартість спорудження СПГ-термінала стане відома тільки після розробки ТЕО, однак уже можна сказати, що разом зі згаданою сумою $0,75—$1 млрд на спорудження самого термінала облаштованість інфраструктури обернеться додатковими $170—$360 млн. Плюс урізання в газотранспортну систему — $100—$460 млн, але точні суми можуть бути відомі тільки після вибору конкретної площадки.
Що ж до постачальників скрапленого газу, то наприкінці квітня цього року президенти України та Азербайджану вже домовилися про те, що Баку щорічно поставлятиме в Україну кілька мільярдів кубометрів газу для СПГ-термінала (досягнуто попередньої згоди на поставку від 2 до 10 млрд м3 на рік, однак сьогодні є проблемою виробництво Азербайджаном скрапленого газу). Країною, яка може брати участь у будівництві, називається також Катар, який активно бере участь у створенні таких об’єктів у Європі. Ще кілька країн Середньої Африки, Близького Сходу та Перської затоки можуть стати постачальниками газу, однак тут проблема — прокладання Туреччиною Стамбульського каналу, який дублює Босфор, що дозволить проходити в Чорне море великотоннажним СПГ-танкерам.
У комплексі
У Росії й деяких українських експертних колах ідея будівництва українського СПГ-термінала викликала бурхливу критику. Так, представники «Газпрому» і, наприклад, фахівці провідної української інвестиційної компанії Concorde Capital твердять, що до 2016 року, коли об’єкт вийде на повну потужність, ціна скрапленого газу, завезеного танкерами, зрівняється із ціною трубопровідного газу, що позбавить сенсу роботу новобуду. У той же час більшість українських експертів уважає, що в найближчій перспективі такого зближення цін не буде. До речі, ці дані ґрунтуються на аналітичних обрахунках структур ЄС. У будь-якому разі вже сам факт створення потужної конкуренції «Газпрому» цілком відповідає прагненню Києва позбутися критичної газової залежності від Росії.
Правда, у цьому випадку велику роль відіграє те, хто буде власником СПГ-термінала. Голова Держагентства з інвестицій та управління нацпроектами Владислав Каськів говорить, що ідеальне рішення — створення консорціуму, до якого ввійшли б власники газу в особі, наприклад, державної нафтової компанії Азербайджанської Республіки SOCAR і його споживачів в особі українських промисловців. У той же час більшість експертів ринку упевнені, що СПГ-термінал споруджуватиметься під конкретну бізнес-структуру (як очікується, частка приватного капіталу в цьому проекті, хоч він і названий «національним», становитиме близько 75%), а отже, метою будівництва буде не зниження ціни на вуглеводні, а прагнення на них максимально заробити. Для України в такому разі, зрозуміло, ціна на газ значно не зміниться.
Але це вже інше питання, для нас у цьому випадку принципове те, що будівництво термінала об’єктивно відповідає інтересам держави. У той же час із будівництвом Туреччиною Стамбульського каналу (що дозволить без проблем поставляти СПГ в Україну із Середньої Африки, Близького Сходу та Перської затоки) і одночасною розробкою родовищ у Чорному морі, а також власних запасів сланцевого газу Україна може стати вже в недалекій перспективі важливим енерготранспортним вузлом і для забезпечення газом країн Східної та Центральної Європи. Усе, що треба при цьому, — розгляд усіх енергетичних і енерготранспортних проектів у комплексі. Це в підсумку стане гарантією енергетичної безпеки України й відіграє важливу роль у забезпеченні такої і ЄС. Ця стратегія може мати колосальні не тільки внутрішні (енергетична незалежність), а й зовнішньополітичні (діалог із ЄС) наслідки з безумовними глобальними вигодами для України.
До речі
За інформацією «Комерсант-Україна» допомогти з будівництвом СПГ-термінала Україні запропонувала… Білорусь. Сусіди готові інвестувати в будівництво об’єкта 500 млн доларів, сподіваючись у такий спосіб збільшити його потужність до 17—18 млрд куб. м. Кошти, інвестовані Білоруссю, можуть бути виплачені протягом трьох років по 167 млн дол. щорічно. Поставки через СПГ-термінал у перспективі дозволили б Білорусі відмовитися від імпорту фактично половини споживаного російського газу.
