Доїхати до точки

Недавні шестиденні трофійні перегони Ukrainian Trophy-2011 стали найбільшим позадорожнім змаганням України. Журналіст «УТГ» проїхав разом з учасниками півтори тисячі кілометрів, щоб розповісти читачам, як усе було.

Утім, це не зовсім самостійне змагання, а лише другий етап чемпіонату країни з трофі-рейдів. Але за масштабом відрізняється від усього, що в нас коли-небудь було. По-перше, відстань — загальна довжина всіх спецділянок становила тисячу двісті кілометрів, час у дорозі — шість днів. По-друге, кількість учасників — сто двадцять чотири екіпажі. А якщо приплюсувати сюди незареєстровані автомобілі, вийде ще більше.

Перегони почалися в Києві на площі Незалежності. Після офіційного відкриття екіпажі вирушили на першу частину змагання — так званий пролог. Це єдиний етап, за яким можна спостерігати вживу. Усе, що відбувається далі, дуже розтягнуте в просторі.

Полігоном для прологу стала кросова траса, спеціально підготовлена під автомобілі підвищеної прохідності. Тобто навмисно вкрита ямами й залита водою. Іноді на радість глядачам за пролог нараховують більше балів, ніж за інші спецділянки. Тоді гонщики ризикують і їдуть щосили. Але пролог цих перегонів провалився. Організатори хотіли зробити змагання яскравішим і більш видовищним — і перестаралися: ями були надто великими й непрохідними. Загалом, в учасників були шанси на скорення старанно культивованого бруду, але несподівана злива перетворила теоретично прохідну трасу на неприступне болото. Квадроцикли, які стартували першими, кілька кіл проходили дві години. На трасі траплялися ями з водою півтораметрової глибини. Це при тому, що середній «квадрик» приблизно такий же на зріст «у холці». Не розраховані на такі «ванни» машини просто тонули в сірому багні.

Після квадроциклів виступила група ТР-3. Це або дуже перероблені, або спеціально зроблені для перегонів бездоріжжям автомобілі. Саморобних монстрів гонщики чомусь називають «котлетами». Після таких «котлет» і дощу траса остаточно стала непридатною, і пролог закрили. Екіпажам із менш пристосованими автомобілями годі було й мріяти подолати це болото.

Головний доказ — фото

Трофійні перегони — не зовсім перегони у звичному розумінні цього слова. Звичайно, час старту й фінішу кожного екіпажу фіксується, але це не головний показник результату. Запорука успіху в трофі-рейді — узяття якнайбільшої кількості конт­рольних точок. Точка є міткою, намальованою фарбою на дереві, бетонній плиті або камені. Місце розташування точки спочатку визначається за GPS-координатами, потім — візуально. Учасникові треба вийти з машини, доторкнутися однією рукою до мітки, а іншою — до капота автомобіля. Доказом узяття є фотографія. Переважно точка перебуває в дуже важкопрохідному для автомобіля місці. Саме тут відбуваються найзапекліші змагання. Відстань від точки до точки називається доїздом. Учасник може сам вирішити, як їхати до наступної точки, тому чітко визначеної траси немає. Екіпаж, що набрав більш за всіх точок, перемагає. Якщо дві машини набрали однакову їхню кількість, переможець визначається за часом.

Усі екіпажі поділялися на сім категорій: «туризм», ТР-1, ТР-2, ТР-3, 33OPEN, ATV і UTV. Що складніше категорія, то серйозніша техніка до неї допускається, але то більше бруду їй дістається. Як кажуть, великому кораблю — велика торпеда.

Наступного дня після прологу рано-вранці почалися справжні перегони. Перша спецділянка простяглася від Ворзеля, що під Києвом, до Овруча Житомирської області. На старті перегонів зчинилися скандали. З’явилася інформація про те, що змагання пройдуть територією аж трьох заповідників, якими навіть пішки ходити не можна. Але, чи то дотримуючись початкового плану, чи то під тиском громадськості, організатори ралі пішли назустріч екологам ( і українському законодавству), відмовившись від проїзду заповідниками.

Подалі від асфальту

Перша спецділянка виявилася не дуже серйозною. І хоч складність траси дуже варіювалася для кожної категорії, загальна тенденція зберігалася для всіх. У найлегшій категорії — «туризмі», за словами учасників, трофійні перегони перетворилися на справжнє ралі. З укоченими твердими швидкісними доїздами й поворотами «на ручнику». Хоча в серйозних категоріях дорога була більш схожа на трофійну. Це не дивно, адже, по-перше, організатор перегонів Сергій Осадчий не тільки трофіст, а й професійний раліст. Не дивно, що його тягне «до рідного». По-друге, були прецеденти, коли організатори переоцінювали можливості учасників, і «туристи» на «паркетних» джипах по вікна тонули в багні, ламаючи при цьому дорогу електроніку, псуючи оздоблення салону й свій настрій.

Мабуть, головним приємним сюрпризом в Овруцькому тимчасовому таборі став несподіваний пікет сумно відомої в Україні групи Femen. Чимало порадувавши гонщиків, а це виключно чоловіки, симпатичні дівчата пройшлися табором, деякі навіть топлес, скандуючи екологічні слогани. Потім сіли в мікроавтобус і поїхали. Незрозуміло, чого хотіли домогтися чарівні пікетниці, але учасники перегонів дуже зраділи цій акції й виявили бажання спостерігати таке хоч щодня (до слова, про ефективність акцій протесту Femen).

Подальші спецділянки, кінцевими пунктами яких стали Глинне, Зарічне, Сарни, Невір і Шацьк, особливих сюрпризів не принесли. Екіпажі їхали вдень і відпочивали вночі, техніки відновлювали «убиті» машини вночі й спали вдень, дружини, друзі й помічники екіпажів варили їжу, сушили промоклий у рейді одяг і облаштовували намети. Автомийка весь час мила машини. Словом, всі дуже швидко звикли до кочового життя.

Допоміг ти — допоможуть тобі

Грандіозна Ukrainian Troffi-2011 закінчилася на самому заході країни — біля берегів відомих своєю чистою водою й глибиною Шацьких озер. Один із кращих результатів у перегонах показала харківська команда Off road Group.

— Це другий етап чемпіонату України з трофі-рейдів. На ньому ми завоювали друге місце в командному заліку. На попередньому етапі в Луганську — перше, — коментує капітан команди Денис Халаїмов. — Цього разу в нас виступало три автомобілі: «УАЗ» у категорії 33OPEN, Suzuki Samurai у категорії ТР-1 і Mitsubishi Pajero теж у ТР-1. За результатами особистого заліку «УАЗ» прийшов першим, Samurai — другим і Pajero — шостим через часті поломки.

— Що важливо для перемоги в трофі-рейді?

— Багато чого. Підготовка машини. Ми, наприклад, не звернули увагу на старті на проблеми з бортмережею автомобіля й, потрапивши в болото, мали клопіт із зарядкою акумулятора. Важливі й уміння водія зі штурманом, і робота механіків. Механікам узагалі потрібно сказати окреме спасибі. Адже ремонтуються автомобілі після кожного заїзду, притому вночі. Іноді до ранку. Удень же механіки не відсипаються, а їдуть в екіпажі «технічки», готові відразу допомогти.

Ще одна складова — удача. Автомобілі весь час ламаються, причому часто в динаміці — вузли автомобіля не витримують ударів, зіткнень із перешкодами. Сказати, що підведе наступної миті, неможливо. На передостанньому заїзді наш «УАЗ» налетів на камінь і пробив піддон. Із двигуна витекло все мастило, машина зупинилася. Запустити без мастила двигун — це вивести його з ладу. Серйозна поломка в середині траси автоматично означає недобір балів. До речі, саме через постійні поломки на першому етапі чемпіонату України в Луганську команда Януковича-молодшого не стала переможцем. Навіть незважаючи на свій ­бюджет.

Також важлива взаємовиручка. Мабуть, автоперегони— єдиний вид спорту, де прямі суперники допомагають один одному, погіршуючи свої результати. Справа в тому, що за регламентом екіпажам під час перегонів можуть допомагати тільки інші екіпажі. Тобто,  якщо ти застряг, урятувати тебе можуть тільки твої суперники. А оскільки ближче за всіх найчастіше саме безпосередні конкуренти, то переважно виручають вони. Звичайно, після того як тебе витягнуть, намагаються обігнати, але це потім. Адже якщо не допоможеш ти, потім не допоможуть тобі. Я хотів би подякувати 208-му екіпажу із ТР-2. Вони нам стільки допомагали… Без них ми, мабуть, не виграли б.

— У скільки обходиться виступ одного екіпажу?

— По-різному. Залежить від поломок, від відстані. У цих перегонах ми витратили близько десяти тисяч гривень на «Самурая» і близько п’ятнадцяти — на «УАЗ». Узагалі, команди намагаються шукати спонсора, який би хоч частково погасив витрати. Це практика, застосовувана в усьому світі.

— Денисе, які плани на майбутнє?

— Третій етап змагань — «Горгани» — має проходити в Карпатах. Четвертий — або в Києві, або в Луганську або в Харкові. Тож розвиватимемо команду та здобуватимемо перше місце. Хоча це й не просто.

Довідка «УТГ»

ТР-1 — майже неперероблені заводські автомобілі, ТР-2 — дуже перероблені, від яких рідного залишилося не так і багато. 33OPEN — категорія дуже схожа із ТР-2, обов’язкові умови для участі в ній — колеса діаметром 33 дюйми. ТР-3 — найскладніша категорія. У ній беруть участь так звані «котлети» — повністю перероблені або сконструйовані з нуля автомобілі. «Туризм» — відкрита категорія. У ній можуть брати участь будь-які автомобілі, але показані тут результати не враховуються в командному заліку й особливо спортивними не вважаються. АTV — квадроцикли, UTV — щось середнє між квадроциклами й багі. Для простоти гонщики називають їх «машинками».