Усеукраїнський двірник
У шахтарській Горлівці (Донецька область) створене унікальне виробництво з утилізації ламп і одержання чистої ртуті. ТОВ «Микитртуть», спадкоємець колись великого Микитівського ртутного комбінату, сьогодні виконує два головні завдання — екологічне та виробниче.
Цікава історія відкриття ртуті в Донбасі. У 1879 році інженер Чегарських вугільних копалень Аркадій Міненков, чекаючи на харківський поїзд, вирішив пройтися пристанційним селищем Микитівка. Тут він і звернув увагу на паркани навколо будинків, складені з піщанику з червонуватими вкрапленнями. Це була ртутна руда. Аркадій Васильович звернувся до відомого фахівця з гірничої справи Олександра Ауербаха за порадою. Проаналізувавши матеріали Міненкова й переконавшись у перспективності знайденого родовища, Ауербах разом із першовідкривачем і ще декількома компаньйонами організував «Товариство ртутного виробництва «А. Ауербах і КО». Із березня 1885 року було укладено орендний договір із громадою микитівських селян на право розробки на їхніх землях ртутних руд. Відтоді у районі Микитівки почалося їхнє промислове розроблення.
До кінця ХХ століття потреба в ртуті знизилася, бо було знайдено інші, менш токсичні матеріали для використання в медицині й техніці. Відіграла свою роль і економічна криза. Микитівський ртутний комбінат визнаний банкрутом, шахта 2-біс працює в режимі водовідливу. Чи означає це, що Микитівка остаточно припинила виробництво ртуті?
— Аж ніяк не припинила, — говорить головний економіст ТОВ «Микитртуть» Ольга Трішина. – Тільки видобуваємо ми її сьогодні в особливий спосіб — із ртутьвмісних ламп і ламп розжарювання, які збираються по всій Україні. За рік це два мільйони одиниць. Вихід із них ртуті невеликий — лише сто кілограмів. Однак річ не тільки в цьому центнері «живого срібла». Головне — ми очищаємо країну від ртуті, утилізуємо лампи, виконуючи роль такого собі двірника для всієї України.
Після очищення забрудненої ртуті й шламів, які звозяться з усієї країни, на підприємстві одержують готову продукцію — чисту ртуть. І тут масштаби роботи ТОВ «Микитртуть» уже значні — 30 тонн на рік. Звичайно, у порівнянні з колишніми обсягами комбінату, який свого часу одержував сотні тонн ртуті на рік, це небагато.
— Технології такого очищення — вітчизняні, надійні, ефективні та екологічно безпечні, — відзначає Ольга Трішина. — Микитівський комбінат завжди був законодавцем у виробництві ртуті. Ми прагнемо не розгубити цінний досвід і озброїтися передовими технологіями. Дещо вже вдалося. Змогли довести обсяг реалізації нашої продукції й послуг до мільйона гривень. І це не межа. Серед наших головних споживачів різних марок ртуті — промисловці Росії, ділові стосунки намітилися з Угорщиною, Азербайджаном та іншими країнами.
Довідка «УТГ»
Родовища ртуті відомі більш ніж у 40 країнах світу. Наявні світові ресурси оцінюються в 324 тис. тонн, з яких близько 8% зосереджено в Україні.
Ртуть широко застосовується в хімпромі (виробництво хлору й каустику, ацетальдегіду, хлорвінілу, поліуретанів, ртутьорганічних пестицидів, фарб), електротехнічної (виробництво різних ламп, реле, сухих батарей, перемикачів, випрямлячів, ігнітронів) і радіотехнічної промисловості, приладобудуванні (виробництво контрольно-вимірювальних приладів), у медицині та фармацевтиці.
