Комп’ютерна дієтологія
Техніка швидко й легко скидає «зайві кіловати».
Природоохоронні тенденції не могли не поширитися і на сферу високих технологій. Не можна сказати, що це погано, навпаки, використання менш шкідливих матеріалів у виробництві техніки, та й просте енергозбереження, — питання досить актуальне. Які екологічні ІТ-рішення вже доступні пересічному споживачеві й чи доцільно їх використовувати?
Світить, та не гріє
У 27 країнах Євросоюзу з вересня 2009 року із продажу зникли лампи розжарення потужністю понад 100 Вт — їх замінили люмінесцентними енергозбережними лампочками, які дозволяють заощаджувати до 80% електроенергії. На жаль, люмінесцентні лампи, крім незаперечних переваг, мають багато недоліків — це і специфічні умови використання (наприклад, вони найчастіше не працюють за мінусової температури або спадання напруги в мережі на 10%), і швидкий вихід із ладу у разі неправильної експлуатації (занадто часті вмикання/вимикання). Одні ці чинники унеможливлюють використання люмінесцентних ламп у вуличній рекламі й підсвічуванні будинків; у цих сферах застосовуються світлодіодні (LED) лампи. Саме з їхньою допомогою освітлюється, наприклад, Ейфелева вежа. Поступово світлодіодні світильники проникають і в побут.
Переваг у LED-технологій досить багато: дуже низьке енергоспоживання (у 9 разів менше, ніж у лампах розжарення), великий термін служби (80—100 тис. годин), нешкідливість матеріалів і надійність конструкції за рахунок відсутності чутливих до вібрацій компонентів. Головний мінус — ціна. LED-лампи для домашнього використання коштують у середньому $80, а потужні світлодіодні, застосовувані у вуличному освітленні, — $8—10 за штуку.
У побуті LED-світлотехніка поки представлена переважно світлодіодними телевізорами й моніторами — таку продукцію випускають компанії Samsung, Philips, LG, Sharp, Sony, Toshiba і багато інших. Екрани зі світлодіодним підсвічуванням не тільки економічніші, а й яскравіші й рівномірно підсвічені у порівнянні із плазмовими й рідкокристалічними аналогами), вони можуть досягти небачених раніше показників динамічного контрасту й у деяких випадках колірного охоплення (зокрема, у разі використання триколірного світлодіодного підсвічування).
Не слід забувати й про технологію OLED (органічні світлодіоди), яка тільки починає розвиватися, але вже дуже перспективна. Це багатошарові тонкоплівкові структури, виготовлені з органічних сполук, які ефективно випромінюють світло, коли через них пропускають електричний струм. Принцип їхньої роботи в цілому схожий зі звичайними світлодіодами, а конструкція відрізняється меншою складністю. Головна ж проблема цієї технології (крім, знов-таки, високої собівартості) — синій діод «вигоряє» набагато швидше, ніж червоний і зелений. Із цієї причини OLED-технології сьогодні найчастіше використовуються в дисплеях мобільних пристроїв — телефонів і плеєрів. Утім, на ринку присутні й OLED-телевізори, проблему вигоряння синього діода в яких у той або інший спосіб розв’язано. Правда, вартість таких пристроїв значно перевершує навіть ціну недешевих LED-телевізорів.
Швидше, менше, економічніше
Більшість світових виробників комп’ютерної техніки намагаються заощаджувати не тільки на світлі, а й за рахунок скорочення енергоспоживання окремих електронних модулів. Наскільки це поліпшує екологічну ситуацію, питання досить суперечливе (відомо, що електростанції виробляють фіксований обсяг електроенергії), але те, що це істотно допомагає заощаджувати на оплаті рахунків за електрику, — факт. Як би то не було, з 1992 року в США, Японії, Австралії, Канаді, Новій Зеландії, Тайвані і ЄС діє стандарт Energy Star для енергоефективних споживчих товарів.
Мається на увазі, що пристрої з логотипом Energy Star мають середнє енергоспоживання на 20—30% менше своїх аналогів рівної функціональності. Звичайно, багато виробників прагнуть одержати право використовувати значок Energy Star на своїй продукції — це показує споживачеві, що він не тільки менше заплатить за електрику, а й виявить турботу про довкілля, купивши цей товар.
Основна конструкторська ідея таких пристроїв у сфері ІТ — регулювання рівня споживання енергії залежно від конкретних навантажень та істотне його зниження в разі простоїв або роботи на «мінімальних обертах». Сучасні процесори просто знижують свою частоту під час веб-серфінгу або роботи в текстовому редакторі, що ніяк не позначається на зручності роботи, адже для цих завдань потрібен мінімум ресурсів. Те ж стосується й жорстких дисків, материнських плат, відеокарт.
Є також інші технічні рішення. Використання найсучасніших техпроцесів у виробництві дозволяє пристроям споживати менше електроенергії, не втрачаючи у швидкодії. Корпорація Intel, зменшивши розмір транзисторів із 65 до 45 нм і застосовуючи для виготовлення транзисторів нові матеріали, значно збільшила ефективність мікроархітектури Intel Core. Процесори Intel на базі 45-нм техпроцесу виробляються з використанням принципово нових затворів, що забезпечують зниження рівня струму витоку транзисторів. Нові 45-нм процесори під час роботи на однакових частотах і навантаженні з 65-нм побратимами споживають менше енергії. Такий підхід заощаджує гроші (наприклад, у разі використання в серверних комплексах, які працюють цілодобово) і подовжує час автономної роботи портативних пристроїв.
Друге народження
Відома природоохоронна організація Greenpeace публікує щорічний рейтинг «екологічності» виробників цифрових пристроїв Guide to Greener Electronics. Один із головних критеріїв оцінки — використання у виробництві вторинної сировини й можливість переробки пристроїв після утилізації. На відміну від енергозбереження це питання важливіше для охорони довкілля, ніж для споживача: не секрет, що багато цифрових пристроїв містять у собі токсичні речовини, які можуть серйозно забруднювати ґрунт і водойми або виділяти канцерогенні речовини під час горіння.
Значки перекресленого контейнера на упаковці означають, що цей пристрій не можна викидати разом зі звичайними побутовими відходами. На жаль, у великих українських містах дуже мало компаній, які займаються прийомом відпрацьованої техніки. В інших же їх просто нема, тому не дивно, що смітники в цих місцях перетворюються на справжні токсичні полігони, які отруюють довкілля на багато кілометрів навкруги. Щодо цього радує тільки те, що наш менталітет найчастіше не дозволяє викинути поламані пристрої — у багатьох випадках вони йдуть на продаж як запасні частини.
Звичайно, першорядне значення має активність самих компаній-виробників у прийомі пристроїв, які вийшли з ладу: здати апарат на переробку для користувача має бути не набагато складніше, ніж просто викинути його в сміттєвий кошик. На жаль, у цьому напрямку поки серйозно працює тільки Nokia, хоча позитивні тенденції окреслюються і в інших компаній. Усе більше з них приділяють увагу саме роботі із вторсировиною і використанню у виробництві безпечних матеріалів. Так, у LG є декілька моделей «екологічних» телефонів, наприклад LG Remarq LN240. Із перероблених матеріалів у цьому телефоні зроблено 19% корпуса моделі, а 87% його елементів можна відправити на утилізацію та переробку після закінчення строку експлуатації. Також із вторсировини виготовлено 87% упаковки і 100% «підкладки», призначеної для фіксації в коробці. Інформацію на упаковці нанесено за допомогою фарби на основі сої. У конструкції телефона використовується мінімум таких шкідливих речовин, як антипірени й полівінілхлориди.
Інший відомий виробник телефонів, компанія Sony Ericsson, реалізовує екологічні технології у своїх нових мобільних телефонах — лінійці Greenheart. Екологічність Greenheart полягає в тому, що для виготовлення пристроїв серії використовуються перероблений пластик, фарба на водній основі й матеріали зі зниженим умістом шкідливих хімічних речовин.
Питання екологічності дуже важливі в сучасному ІТ-світі з позицій як охорони довкілля, так і банальної економії грошей. Останнє актуальне не тільки для пересічного користувача, а й для великих компаній. Про технологію Cisco EnregyWise, призначену для управління енергоспоживанням у рамках сітьової інфраструктури компанії ми вже розмовідали.
Як би то не було, купуючи пристрій зі значком Energy Star або будь-яким іншим позначенням екологічності пристрою, споживач нічого не втрачає ні в якості, ні в продуктивності, тобто не програє в будь-якому разі, а найчастіше має навіть невеликий плюс щодо економії коштів.
