Літо, відпустка, автомобіль (Частина 1)

Цикл статей із цієї актуальної теми відкриває глава перша — БЕЗПЕКА.

Літні місяці — найкращий час відпусток і тривалих автоподорожей. Вирушаючи в далеку дорогу, непогано пригадати водійські секрети, які допомагають професіоналам знизити ймовірність ДТП, заощадити на паливі й уникнути поломок у дорозі.

Виїзд

Якщо треба подолати за день відстань понад 800 км, досвідчені водії радять виїжджати зранку, напередодні організувавши «відбій» раніше. Однак треба пам’ятати: світанкові години — час сонних «нічників», які доїжджають останні кілометри запланованого шляху. Але ви — свіжі, зібрані й уважні, що дозволяє прогнозувати ситуацію й адекватно на неї реагувати. Набагато небезпечніше зустріти водія, який засинає, перебуваючи в такому ж стані після стомливої нічної дороги. До того ж ранній виїзд дозволить закінчити шлях повидну, компенсуючи втому біологічною активністю організму.

Швидкість

Нам здається, що натиснута до межі педаль газу дозволить скоротити час у дорозі мінімум удвічі. Хочу поділитися власним досвідом, який був для мене самого несподіваним.

Отже, тест-драйв нової брендової іномарки С-класу з доброю керованістю й «живим» спритним двигуном. Маршрут — 980 км в один бік, літо, дороги перевантажені. Шлях туди: агре­сивно-спортивний стиль водіння, швидкість на міжміських ділянках — від 120 км/год. Підсумок: витрата — 11 л/100 км, дві ресурсомісткі й одна «виховна», але тривала бесіда із працівниками ДАІ, час у дорозі — 10 годин 3 хвилини.

Шлях назад: пошкоджена банківська картка, із доступних матеріальних благ — повний бак палива й 12 грн. Змушений режим руху — «максимальна економія». Мало того, що за рівномірної швидкості близько 110 км/год. той же автомобіль показав витрату близько 6 л на «сотню», а співробітники­ ДАІ не зупинили жодного разу, та ще й час у дорозі становив… 10 годин 42 хвилини. Приїхав же  в кінцевий пункт набагато менш утомленим, а шлях здався  більш приємним, ніж у першому випадку. Розповів би хто-небудь — не повірив би…

У салоні

Далека дорога — найчастіше синонім вислову «безлад у машині». Пасажири (у компанії з водієм) п’ють прохолодні напої й палять у салоні. Речі через брак місця в багажнику розміщені на задній панелі, складені на сидіннях і розкладені на підлозі. Маленьким дітям нудно, і вони подорожують задньою частиною салону. Усе це — потенційні аварійні ситуації.

Пляшки (особливо скляні) після декількох гальмувань «уміють» потрапляти в передню частину салону, у педальний відсік, після чого чергова спроба загальмувати так і залишається спробою.

Частенько викинутий у вікно недокурок, підхоплений потоком повітря, залітає назад, спричиняючи якщо не пожежу або опік, то вже напевно паніку. Важкі предмети на задній панелі у випадку екстреного гальмування перетворюються на снаряди, які летять у потилицю тим, хто сидить спереду, або, як мінімум, у лобове скло. Дитина, яка визирає в щілину між передніми сидіннями, теж має набияку інерцію й у разі аварійного гальмування цілком здатна пролетіти до передньої панелі, лобового скла й навіть крізь нього…

Отже, превентивні заходи для запобігання аварійним ситуаціям, що виникають «зсередини». Багаж розміщайте виключно в багажному відсіку, особливо важкі предмети. Не вистачає місця — придбайте обтічний багажник-бокс на дах.

Візьміть за звичку тримати на задній панелі лише ­автоаптечку, не загороджуючи видимість через водійське салонне дзеркало. У дорозі огляд зайвим не буває.

Якщо ви дозволяєте палити в машині, поясніть пасажирам, що «диміти» безпечніше з трохи відчиненими вікнами, а не із повністю опущеним склом (краще з одного боку). Попіл слід струшувати в бортові попільниці. Недокуркам місце там же — витруснете на стоянці. Якщо палите самі — удвічі розумніше дотримуватись тих же правил, при цьому не зневажайте автомобільним прикурювачем: він улаштований так, що ним можна скористатися на дотик, не відволікаючись від дороги.

Будь-які малогабаритні, але важкі предмети — пляшки, мобільні телефони — попросіть пасажирів розміщати або в кишенях сидінь, або зберігати в сумці. Не зневажайте цим правилом і самі — не залишайте речі біля ручника або на передньому пасажирському сидінні.

Газети або аркуші паперу, порожні целофанові пакети тощо також приберіть у сумки або кишені сидінь — якщо вікно відчинене, такий «летючий» предмет здатний на фантастичні кульбіти через салон із «приземленням» на обличчя водія.

Якщо пасажирів менше трьох, попросіть їх усіх розміститися ззаду: переднє пасажирське сидіння — найнебезпечніше місце в автомобілі. Дитину посадіть за водієм (найбезпечніше місце в авто) і не дозволяйте їй ходити салоном, а тим більше визирати в просвіт між перед­німи сидіннями.

Обов’язково пристібайтеся самі й проконтролюйте пасажирів, у тому числі тих, хто сидить ззаду (за наявності ременів). Ніколи не ослабляйте ремені штучно, заклинюючи натягувач. Що щільніше ремінь прилягає до тіла, то ефективніше його рятувальна функція (на цьому ґрунтується робота перед­натягувачів у дорогих автомобілях). Не покладайтеся на подушку безпеки, залишаючись непристебнутим: у сучасних автомобілях спрацьовування аербега блокується, якщо ремінь не зафіксований у замку. І в жодному разі не користуйтеся «обманками», закріплюючи ремінь за спиною або вставляючи в замок імітатори застібки. Така  начебто незначна «хитрість», що має позбавити від настирливого писку сигналізатора, може призвести до фатального результату навіть під час легкого ДТП у місті. Річ у тім, що подушка безпеки розкривається зі швидкістю до 430 км/год. А тепер уявіть ситуацію: зіткнення, тіло водія, яке не утримується ременем, нахиляється до кермової колонки. І цієї миті спрацьовує подушка, дроб­лячи кістки обличчя й ламаючи шийні хребці. Страшно? Ще й нерозумно…

Якщо ви за кермом і раптом захотілося пити, палити або змінити набридлий компакт у програвачі, а необхідний предмет лежить у бардачку або, ще гірше, у сумці ззаду, у жодному разі не намагайтеся знайти його самостійно на ходу. Нахилившись і відволікшись від дороги, ви напевно неусвідомлено потягнете кермо вбік. За швидкості ж 120 км/год. автомобіль за три секунди долає відстань 100 метрів. Цілком достатньо для спроби «протоптати» нову стежку
в найближчій лісопосадці…

Поза автомобілем

Поломка в дорозі — досить неприємна ситуація сама по собі. Не погіршуйте її додатковими проблемами. Ідеться про ризик наїзду, якому піддаються водії, які пораються під капотом або навіть замінюють ліве пробите колесо просто на проїзній частині.

Під час руху трасою увага водіїв, які проїжджають повз вас, ослаблена, реакція знижена. Тому усвідомити, що автомобіль, який перебуває в правій смузі, стоїть, а не рухається, колега може занадто пізно. Заберіть автомобіль із дороги, як того вимагають ПДД. Якщо узбіччя не дозволяє цілком з’їхати із проїзної частини, не забудьте вмикнути «аварійку» і виставити знак аварійної зупинки. Простежте, щоб під час ремонту або очікування допомоги пасажири залишили автомобіль і перебували зовні, подалі від дороги.

Безпечний техстан

Навіть якщо ви впевнені­­ в цілковитій справності автомобіля, перед далекою поїздкою треба заїхати на позачерговий технічний огляд. Простежте, щоб майстер ­переконався в нормальному рівні мастила, гальмової й охолоджувальної рідин, перевірив кріплення коліс, стан зношування гальмових колодок і приводних ременів, «промацав» ходову. Світлові прилади, які працюють неналежним чином, — не тільки джерело аварійних ситуацій, а й привід для постійних прискіпувань із боку ДАІ, особливо в темний час доби. Тиск у шинах треба збільшити вище номінального на 0,1—0,2 ­«атмосфери». Як це не дивно, такий захід дозволить уникнути підвищення тиску від перегріву під час руху на великих швидкостях, зменшить зношування шин (особливо боковин) і поліпшить курсову стійкість.

І пам’ятайте, що влітку асфальт сірого кольору нагрівається до 50—55оС, а температура чорного дорожнього покриття досягає 70°, нагріваючи нижній шар повітря до близьких температур. Тому незайвим буде приділити увагу радіатору автомобіля — продути зовні стисненим повітрям, очистити від пилу й пуху. Якщо все-таки «закипіли» в дорозі, декілька порад.

По-перше, не глушіть відразу ж мотор, виявивши, що стрілка датчика в червоній зоні. Відпустіть педаль газу й рухайтеся на вищій передачі, гальмуючи двигуном до швидкості 40—50 км, після чого перемкніться на «нейтраль» і їдьте до повної зупинки на холостих обертах. Якщо температура при цьому почала знижуватися, дозвольте двигуну попрацювати доти, доки стрілка не наблизиться до зеленої зони. Річ у тім, що, вимкнувши запалювання на перегрітому двигуні, ви не тільки перекриваєте подачу палива в циліндри, а й припиняєте роботу насоса системи охолодження — помпи. Після чого зупинена рідина моментально скипає від зіткнення з перегрітими стінками, і пара витісняє залишки антифризу (тосолу) з каналів голівки блоку й блоку циліндрів. Відведення тепла припиняється, а деталі тієї ж голівки розігріваються до катастрофічних температур. Результат — жолоблення деталей, вихід із ладу гумових сальників клапанів та інші «радощі». Гальмування ж двигуном, а потім робота на холостому ходу дозволяють зберегти циркуляцію охолоджувальної рідини й уникнути локальних перегрівів.

Ця порада справедлива в тому разі, якщо на час повної зупинки температура почала знижуватися або стрілка хоча б не поповзла вгору. Якщо ж температура дедалі зростає, двигун доведеться заглушити й сподіватися на краще. І в жодному разі не відкривайте кришку радіатора або розширювального бачка відразу після зупинки, навіть якщо «шипіння» не чути! Цим ви зрівнюєте тиск і дозволяєте перегрітій рідині моментально скипіти. Наслідки — від втраченої в результаті «пострілу» в повітря більшої частини тосолу до серйозних опіків.

См. також: Літо, відпустка, автомобіль (Частина 2)