Без «атома» в голові

Уряд Німеччини й регіональна влада схвалили відмову від ядерної енергетики. Чим же її планують замінити?

Доки грім не вдарить, мужик не перехреститься. Відразу ж після аварії на Чорнобильській АЕС у Європі прогнозовано посилилися заклики до закриття атомних електростанцій. Подекуди вони були успішні, наприклад, в Італії, де наразі немає діючих АЕС і уведений річний мораторій на поновлення ядерної програми. За мотивами аварії в японській Фукусімі про кардинальну відмову від цього виду енергетики оголосили в Німеччині.

До речі, заворушилися не тільки німці. Таке рішення назріває й у Швейцарії, Австрія вимагає провести стрес-тести європейських АЕС, у Таїланді заморозили будівництво п’яти станцій, міркують з того ж приводу й бразильці. Таким собі бастіоном ядерної енергетики залишається Франція, якій з її 80% одержуваної завдяки «мирному атому» електроенергії нема куди подітися.

Німеччина — випадок особ­ливий, оскільки забезпечує до третини економіки Євросоюзу. Що робитимуть у цій ситуації німці?

Процес одноразовим зробити не вийде — цілковита відмова запланована на 2022 рік. Однак порівняно невисокий відсоток АЕС у загальному енергобалансі країни (22%) дозволяє сподіватися, що протягом 11 років удасться реалізувати задумане.

Майже половину (43%) електроенергії в Німеччині одержують на станціях, які використовують вугілля, 14% — природний газ, а 18% становить жадана альтернативна енергетика. Саме на останню буде зроб­лено основну ставку. Відповідно до планів офіційного Берліна, до 2020 року її частку треба довести вже до 35%. Вітер, вітер і ще раз вітер! І трохи сонця, води й ріпаку. За розрахунками німецьких дослідників, картина з нетрадиційних (утім, для Європи давно вже звичних) способів одержання енергії виглядатиме так: 80% — вітроелектростанції, 10% — сонячні,­ решта — біопаливо та гідроенергетика. Тезу про необхідність масштабного імпорту електроенергії прихильники закриття АЕС спростовують тим, що з 17 атомних електростанцій країни вісім і так не працюють, однак кіловатів вистачає й без них.

Така оптимістична картина була б неповною без урахування «підводного каміння». Відповідно до одного зі сценаріїв розвитку заміни АЕС планується відновити роботу законсервованих ТЕС. Це суперечить іншому ключовому постулату програми європейських «зелених» — скороченню викидів парникових газів. Альтернатива цьому — збільшення споживання природного газу. Як відомо, цього палива в Німеччині небагато, зате газу повнісінько в стратегічного партнера німців — «Газпрому», який активно «освоює» німецькі політичні кола. Не виключено, що уряд Ангели Меркель тримає в рукаві й цей козир, сподіваючись на взаємовигідні й довгострокові поставки блакитного палива з Росії. Ще варіант — за наступні 10—20 років належний розвиток одержать технології видобутку сланцевого газу, що може спростити питання пошуку альтернативних джерел стратегічної сировини.

Не секрет, все добре звичайно буває лише на папері. І, без сумніву, на шляху до запланованої відмови від АЕС німці наб’ють чимало гуль. Почнемо з того, що можливості вітроенергетики зовсім не безмежні, навіть якщо врахувати ідеальні для неї умови Північного моря. Нестабільність вироблення струму й необхідність будувати нові лінії електропередачі обіцяють певні труднощі. Те саме можна сказати й про сонячну енергетику. Проте важко позбутися думки, що офіційний Берлін прийняв історичне рішення, втілення якого стане прикладом і для інших країн, причому не тільки для членів Євросоюзу. Що таке добре й що таке погано стосовно закриття АЕС — світ довідається років через десять, коли можна буде говорити про реальні підсумки завершення амбіційної німецької програми.

Цифра

400 млрд євро — стільки коштуватиме Німеччині відмова від АЕС.

Довідка «УТГ»

Щорічно Німеччина імпортує 94,57 млрд кубометрів природного газу (дані на минулий рік). За розрахунками аналітика Газпромбанку Івана Хромушкіна, для заміщення потужностей уже зупинених АЕС потрібне було збільшення імпорту газу на 11 млрд куб. м на рік. У довгостроковому плані, до 2022 року для повного заміщення потужності на АЕС у Німеччині буде необхідно збільшення імпорту газу ще на 26 млрд куб. м.