Зірки все далі…
Фахівці запорізького «Хартрон-ЮКОМу» виготовляють високотехнологічну космічну апаратуру для замовників зі всього світу.
До системи Національного космічного агентства України (НКАУ) входять три десятки промислових підприємств, інститутів і конструкторських бюро.
Помітне місце серед них займає запорізьке НВП «Хартрон-ЮКОМ», створене 1966 року. «Пентагон» (так запоріжці називають НВП за таємність об’єкта в минулому), який колись мав у своєму розпорядженні кілька корпусів і дослідний завод загальною площею понад 70 тис. кв. м, де працювали 3 тисячі висококваліфікованих фахівців, зараз помітно скоротив і штат, і обсяг виконуваних робіт.
Утім, ці проблеми властиві не тільки «Хартрон-ЮКОМу». На флагмані українського ракетобудування дніпропетровському Південмаші залишилося приблизно 15 тисяч працівників із 52 тисяч за часів СРСР. Кількість співробітників державного конструкторського бюро «Південне» імені М.К.Янгеля зменшилася вдвічі.
Сьогодні НВП «Хартрон-ЮКОМ» успішно працює в міжнародних проектах, таких як Міжнародна космічна станція (МКС) «Альфа», «Морський» і «Наземний старт». Запорізька апаратура встановлена в ракетно-космічних комплексах «Рокот», «Стріла», «Дніпро», «Зеніт», космічних апаратах «Січ», «Мікросупутник», Egyptsat-1 і МС-2-8. Більше 100 апаратів різних класів змогли успішно виконати свої завдання завдяки надійному функціонуванню систем і приладів бортової автоматики, створених українськими фахівцями.
Нефутбольний бюджет
Перший поверх будинку, де працюють фахівці, які реально беруть участь у скоренні космосу, зайнято всілякими приватними фірмочками, які торгують хто робочими інструментами, а хто путівками. Меблі в офісних приміщеннях підприємства й обладнання в лабораторіях старого зразка. Грошей вистачає лише на найнеобхідніше. Посудіть самі. Цього року на всі розробки підприємствам, які входять до НКАУ, виділять 60 млн грн. Тоді як у Росії дають на цей напрямок близько $2 млрд. Та що там сусіди, бюджет донецького ФК «Шахтар» — близько $60 млн, а зарплата бразильців із команди коливається від $1 до $4 млн. У той же час оклад 3—4 тис. грн працівників українських підприємств високих технологій уважається нормальним. Тим часом, якщо щось не так піде на Міжнародній космічній станції, яку використовують усі космічні країни, відпрацьовуватимуть вихід із такої ситуації й даватимуть поради для розв’язання проблем саме запорізькі фахівці з «Хартрон-ЮКОМу». Складну апаратуру для ракет-носіїв замовляють тут і американці, і росіяни.
— На цей час ми більш-менш стоїмо на ногах. Звичайно, якщо порівнювати нинішнє становище з періодом розвалу СРСР, — говорить генеральний директор — головний конструктор НВП «Хартрон-ЮКОМ» заслужений працівник промисловості України Олександр Романовський. — За радянських часів ми працювали на всі республіки країни. Мали досить великий обсяг роботи, що на початку 90-х за лічені місяці скоротився до такого рівня, що не було чим платити заробітну плату людям. Заборгованість із неї становила 9 місяців. Довелося продати частину нашої будівлі. Тепер там розташовується податкова адміністрація. Тільки в 1998 році під дахом «Хартрон-ЮКОМу» вдалося зібрати весь науково-технічний персонал запорізьких підрозділів ВАТ «Хартрон», що залишився. Із цього й починається новий етап у житті космічної галузі нашого міста. Налагодили зв’язки з Росією — нашим основним замовником. Сьогодні ми виробляємо апаратуру як для космічних апаратів, так і для систем керування ракетами. Останній серйозний проект — створення системи визначення й керування орієнтацією супутника дистанційного зондування землі Egyptsat-1 для Єгипту. Для України ми створили таку розробку для супутника Землі «Січ-2». Зараз він уже складений і перебуває на пусковому комплексі. У червні-липні планується його запуск. Крім цього, наші фахівці забезпечують експлуатацію системи керування бортовим комплексом модуля «Зоря» МКС «Альфа». На цьому об’єкті «залізо» й «інтелект» (програмне забезпечення) — запорізькі.
Слідом за Єгиптом
У 2013 році добігає кінця гарантійний термін експлуатації апаратури, установленої на МКС. З огляду на те, що цей об’єкт дуже затребуваний світовими космічними лідерами, його роботу, швидше за все, буде подовжено до 2025 або 2028 року. Тому запоріжці чекають на великий обсяг замовлень, адже треба буде цілком модернізувати апаратуру й відпрацювати нове програмне забезпечення.
Що ж до нових проектів, у яких бере участь НВП, то можна відзначити американську програму «Таурус-2», яка доставлятиме космонавтів на МКС. Вона має замінити застарілі шатли. Компанія, яка виграла конкурс, замовила один із рівнів ракети в Дніпропетровську, а «Хартрон-ЮКОМ» поставить для неї апаратуру.
Наступне завдання — будівництво ракети «Циклон-4». Це нова українська розробка. Президенти України та Бразилії збираються в 2012 році натиснути кнопку пуску на споруджуваному космодромі в Південній Америці. Запоріжці беруть участь у створенні наземного комплексу й самої ракети. Поки проект розвивається повільно й не зовсім певною є його найближча перспектива.
Ще задовго до 1961 року стало зрозуміло, що космос забезпечує науковий, економічний, політичний і навіть геополітичний престиж. Галузь має бути серед пріоритетів держави, якщо вона розраховує на успіх у майбутньому. Для чого необхідні не тільки серйозні фінанси, а й реальні програми розвитку та протекціоністські закони. Світ має знати й розуміти, що Україна — високотехнологічна держава, з якою треба не тільки співробітничати, а й зважати на неї. Таке неодноразово промовляли з високих трибун, а насправді все дещо інакше.
— Ми не просимо грошей, мовляв, дайте нам стільки-то, однак без держзамовлення наш напрямок занепаде, — веде далі Олександр Романовський. — Кілька років тому зробили супутник для Єгипту — країни, як на мене, зовсім не передової, а в Україні такого супутника немає. Єгиптяни вже компенсували витрати на створення супутника шляхом комерційного надання інформації іншим арабським країнам. Їхні фахівці пройшли в нас навчання й хочуть через п’ять років робити супутники самі. Це, звичайно, навряд чи вийде, але в них є прагнення, програми, що працюють, і бажання заволодіти космічними технологіями. У нас вони вже є, але, напевно, немає особливого прагнення зберегти й примножити.
Про що говорити, якщо в країні досі немає власного вітчизняного супутника зв’язку. Це сміх крізь сльози. Адже сьогодні володіння каналами зв’язку — один із головних елементів суверенітету будь-якої країни. Ми ж орендуємо їх у інших. А що таке чужий супутник? Хочу — вмикаю, а хочу — вимикаю. Я говорю це до того, що таку техніку ми здатні виготовляти самі. І робимо це, але для інших країн. У Росії комерційні пуски ракет становлять 40 відсотків від загальної кількості, решта — державні. У США комерційних стартів майже немає — усе за рахунок держскарбниці. У нас усі старти оплачують структури з інших країн. Держзамовлення розв’язало б кілька важливих проблем, але його немає. 20 років тому ми брали участь у створенні бойових систем супутникової розвідки. Кілька апаратів крутилися навколо Землі, знімаючи щогодини необхідну для країни інформацію. Зараз же розвиток подій свідчить: хтось поступово підштовхує нас у напрямку країн третього світу, де головні не високі технології, а футбол і телешоу. Поки ще є потенціал, та чи надовго його вистачить, не знаю, — констатував Олександр Романовський.
Космічна галузь передбачає розвиток безлічі інших допоміжних виробництв. Наприклад, приладобудування. Раніше в Запоріжжі цим займалися ВО «Гама» й ВО «Радіоприлад», які пішли в небуття. Тепер представникам «Хартрон-ЮКОМу» необхідно фактично все закуповувати за кордоном, а цей ринок має декілька специфічних особливостей.
— Так, на вивезення радіоелементів спеціального призначення потрібен дозвіл держдепартаменту США, — розповідає Олександр Романовський. — Його представники здійснюють тотальний контроль за закупівлею й використанням цих комплектувальних, аж до перевірок американськими фахівцями їхнього використання на місці, у Запоріжжі. Причина в тому, що фактично вся наша апаратура має подвійне застосування. Її можна використовувати як для цивільних, так і для військових потреб. Іноді не дозволяють нам купувати той або інший пристрій. Був випадок із «Боїнгом», усесвітньо відомим американським брендом. Вони замовили в нас апаратуру зі спецмікросхемами. Перші екземпляри привезли до нас, так би мовити, «у рукаві». Однак офіційного дозволу держдепартамент їм не надав і оштрафував за «самохід» на дуже велику суму. Узагалі ж, сьогодні американці усе більше захоплюють цей ринок, купуючи європейські фірми. Іноді трапляються казуси: замовляємо у Франції мікросхеми, а нам говорять, мовляв, спочатку дозвіл візьміть у США…
Нагодувати генія
Проблема нестачі молодих кваліфікованих кадрів уже давно є справжнім лихом для високотехнологічного виробництва в країні. Як із ним боротися, не знають і на НВП.
— Так, ми співробітничаємо з нашим Національним технічним університетом. Його студенти й випускники проходять у нас стажування й працюють. Цінного працівника можна утримати перспективою зробити кар’єру, соцгарантіями й високою зарплатою. Нічого цього ми запропонувати не можемо. Тому фахівці, навчившись у нас, ідуть у комерційні структури. Той, хто зміг подужати технології скорення космосу, зможе реалізувати себе фактично в будь-якій галузі. Зараз переважно спираємося на старі перевірені кадри, які працюють не за високу зарплату, а тому, що люблять цю справу, — говорить керівник «Хартрон-ЮКОМу».
Якийсь час НВП спробувало попрацювати на цивільному ринку. Однак після одного випадку стало зрозуміло: тут робити нема чого. І не тому, що «гранати не тієї системи». Річ у тім, що «наварити» чиновникам і керівникам простіше без космічних технологій, які успішно працюють в усьому світі.
Олександр Романовський:
— Кілька років тому НПЗ замовив у нас систему обліку нафтопродуктів. Ми все установили, одержали гроші за замовлення. Через якийсь час звідти телефонують, мовляв, приїдьте, ваша техніка не працює, у нас нестача палива в кілька десятків тонн. Ми їдемо туди, відкриваємо систему фіскальної пам’яті, доступну тільки розробникам, і надаємо їм картину зникнення палива. Наша апаратура показала, коли й скільки машин під’їхали й скільки нафтопродуктів вивезли. І так не один раз. Нам сказали спасибі, але апаратуру більше не замовляли.
Ще один напрямок — система керування газотранспортним обладнанням. У Росії наші технології працюють, а в Україні таку систему навідріз відмовилися ставити. Ми навіть виграли тендер, результативно випробували дослідні зразки. Пізніше було знайдено якісь порушення, і вже без конкурсу обладнання закупили в Англії за ціною в кілька разів дорожчою, ніж запорізьке. Отак наші чиновники ставляться до своїх виробників.
Синім полум’ям
Двояке враження залишилося після відвідування «Хартрон-ЮКОМу». З одного боку, завдяки таким людям нашу країну ще не всі вважають сировинним придатком, здатним лише на дешеву плавку металу та ріпак для біозаводів Німеччини. З іншого — наведені приклади того, як наша держава опікується високими технологіями, свідчать: це нікому не потрібно. Якщо завтра єгиптяни, американці й росіяни зможуть обходитися без наших розробок, то все тут згорить синім полум’ям. Хоча гроші в країні є. Для цього треба лише скласти бюджети п’ятірки провідних футбольних клубів України. Там не на одне скорення космосу вистачить…
