Чорнобиль: 25 років по тому
Міжнародний форум «За мир, взаєморозуміння і співробітництво заради безпечного світу», який відбувся у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», організатори приурочили до 25-х роковин Чорнобильської катастрофи.
Його учасники розглядали як глобальні проблеми, які постали перед людством після аварії на ЧАЕС, так і суто технологічні питання подолання її наслідків.
Про масштабність події свідчить самий лише перелік організаторів форуму: Українська рада миру, Міністерство надзвичайних ситуацій України, проект JICA «Українсько-японський центр», міська рада м. Славутича, міжнародна кафедра ЮНЕСКО «Вища технічна освіта, прикладний системний аналіз та інформатика» і, звичайно, НТУУ «КПІ».
Загальний тон засіданням задав виступ Юрія Щербака – президента Інституту сталого розвитку України, відомого письменника, доктора медичних наук, колишнього посла України в США і першого міністра охорони навколишнього середовища. Автор документальної повісті «Чорнобиль», яка у вісімдесятих роках першою чесно розповіла про те, що сталося, і тепер був максимально відвертим у своїй доповіді, присвяченій основним аспектам катастрофи. Трагедія на ЧАЕС набула планетарного значення і, як це не парадоксально, об’єднала людство. Ця єдність, наголосив Ю.Щербак, – у бажанні протистояти бездумному поширенню надпотужних небезпечних технологій, у вимогах до професіоналізму людей, які працюють із сучасними технологіями, та соціальній відповідальності, що має бути обов’язковою складовою їхньої діяльності.
Тема соціальної відповідальності червоною ниткою проходила через усі виступи учасників конференції. Про це говорив у доповіді, присвяченій, здавалося б, суто технічним аспектам Чорнобильської катастрофи та її «спадку», Герой України академік Віктор Бар’яхтар. Адже саме безвідповідальність учених, які експериментували на працюючому реакторі, і призвела до катастрофи. І все-таки на поставлене собі самому запитання, чи можуть бути безпечними атомні електростанції, академік Віктор Бар’яхтар упевнено відповів «так». Але йдеться лише про реактори нового, четвертого покоління, розробляючи які, враховували усі попередні аварії на АЕС, всі можливі фактори впливу на роботу реакторів ззовні, найменші вірогідності природних катаклізмів у зоні станції. Такі реактори вже є в США, Росії та в інших країнах, і за ними майбутнє. Адже поки що реальною альтернативою атомній енергетиці залишаються традиційні, надзвичайно затратні й брудні технології.
Про право людини знати правду про ризики, на які наражає його сучасна енергетика, та їх наукову оцінку, про нову парадигму використання атомної енергетики «після Фукусіми» розповів професор Токійського університету Шуїчі Івата. А про наслідки ядерних катастроф для здоров’я людей – професор університету м. Нагасакі Йошисада Шибата. Висновки японського вченого вкотре нагадали про надзвичайну обережність, якої мають дотримуватися розробники та експлуатаційний персонал атомних станцій.
Не менш цікавими були й доповіді проректора Пултуської гуманітарної академії імені Олександра Гейштора (Польща) Кшиштофа Островського про реакцію міжнародного співтовариства на тогочасні події, головного інженера ЧАЕС Андрія Білика про хід і перспективи зняття ЧАЕС з експлуатації (остаточну точку у цій справі буде поставлено лише у 2064 році), незмінного з 1990 року міського голови міста Славутича Володимира Удовиченка про створення на базі цього міста техноекополіса, досвід якого може стати прикладом екологічної, економічної та соціальної реабілітації для інших населених пунктів.
Форум працював не тільки в пленарному, а й у секційному режимі. Тематику проблем, які обговорювалися на секціях, відбито в їх назвах: «Зруйнований реактор ЧАЕС: стан, ризики, фізико-технологічні рішення», «Проекти, пов’язані з проблемами й ризиками, спричиненими аварією на ЧАЕС», «Організація більш тісного співробітництва з міжнародною спільнотою, зокрема з Японією, у розв’язанні проблем, породжених Чорнобилем».
