Японський «городовий»

Донецька область вступає у вирішальну стадію боротьби за інвестиції за програмою Кіотського протоколу.

В Україні сформований перелік із 370 проектів для реалізації практичної частини Кіотського протоколу, а це означає, що до нестачі часу, який дали вітчизняним підприємствам на приєднання до програми (діє до 31 грудня 2012 р.), додається питання конкуренції, яка стає дедалі гострішою.

Кілька років тому, коли Київ тільки шукав формат ділових взаємин у рамках Кіотського протоколу, керівники Нацагентства екологічних інвестицій України відзначали, що Донецька область має найбільші шанси на реалізацію цього масштабного міжнародного проекту.

Зі свого боку донецька влада як аргумент на користь особливої уваги до регіону наводить те, що його промисловість викидає в навколишнє середовище більше третини всіх забруднювальних речовин країни. Саме Донецька область зробила найбільший внесок у обсяг українських квот шкідливих викидів, проданих Японії, що використовує «покупку» для стимулювання розвитку своєї промисловості.

Як приклад для наслідування наводять АП «Шахта ім. Засядька», що стало піонером у реалізації Кіотського протоколу, коли фактично ніхто в нашій країні до пуття ще й не знав, що це таке. А на сьогодні вже десятки підприємств регіону подали в Нацагентство заявки на реорганізацію виробництва та реконструкцію застарілого обладнання за «кіотські» гроші.

Донецька область надзвичайно зацікавлена в «екологічних» коштах для модернізації теплогенерувальних і теплопостачальних підприємств. За даними обл­держадміністрації, із 3724 опалювальних котлів, які обслуговуються комунальними підприємствами, 45% мають ККД менше 90%. Недавно проведений аналіз фізичного стану тепломереж показав, що майже чверть їх застаріла й перебуває в аварійному стані. Подальша експлуатація як основного, так і допоміжного обладнання котелень вимагає термінової реконструкції та технічного переоснащення.

Для реалізації цих планів донецька влада звернула увагу на один із трьох основних ринкових механізмів, передбачених Кіотським протоколом. Ідеться про проект спільного­ здійснення — ПСЗ (Joint Implementation). Відповідно до цього механізму, країна-інвестор, яка являє собою розвинену економіку, співробітничає в упровадженні екологічно чистих проектів із країною-реципієнтом (з економікою, що розвивається). Як показує практика, таке співробітництво взаємовигідне. Японський бізнес, попри всі відомі ризики для іноземців в Україні, давно придивляється до індустріального Донбасу, де є на чому заробити. У свою чергу наші бізнесмени й чиновники швидко навчаються того, як змусити ділових японців «іти до кінця» щодо відповідального партнерства.

Довго міряли, але відрізали

Показовий приклад взаємин у рамках Кіотського протоколу декількох японських компаній із владою Горлівки. Відзначимо, що вона вже не перший рік веде із представниками Японії діалог про реконструкцію міських підприємств і мереж теплопостачання. Місцеві жителі давно й добряче відчули на собі цю важко розв’язувану проблему, коли старі труби весь час рвуться, залишаючи без опалення цілі мікрорайони.

Японська сторона раніше­ заявляла про свій інтерес до деяких інших проектів за лінією «зелених інвестицій», і насамперед до можливості використання підземних шахтних вод і метану горлівських шахт, а також до утилізації старих міських сховищ твердих побутових відходів. Правда, згодом від розробки наших звалищ японці відмовилися, бо вирішили, що рівень метану, який виділяється­ ними, не становить великого інтересу для капітало­вкладень. Проте українській стороні вдалося узгодити реалізацію японських планів з успішним закінченням уже розпочатого проекту реконструкції теплопостачання «Горлівськтепломережі».

Непокоїтися про долю проекту були всі підстави: у Горлівку кілька разів приїжджали посланці далекої азіатської країни, щоб вивчити потенційні можливості на місці, але щораз емісари не квапилися робити рішучі заяви. І це зрозуміло — на кону серйозні гроші: відповідно до заявлених документів, вартість проекту в цілому по теплопостачальних підприємствах ЗАТ «Горлівськтепломережа» і ТС «Уголек» становить понад 50 млн євро. Можливо, надмірній обережності японців «посприяв» гучний міжнародний скандал, який зчинився навколо «кіотських» грошей у верхах українського політикуму. У 2009 році Японія перерахувала Україні 300 млн  євро, але вони дивним чином щезли з рахунків Нац­агентства екологічних інвестицій, і тільки недавно новий уряд повернув їх назад.

І от нещодавно в Горлівку­ завітала представницька делегація, до складу якої входили керівництво компанії ASUKA GREEN INVESTMENT Co., Ltd і генеральний менеджер фірми Nippon Termoener пан Ендо. За підсумками візиту підписано меморандум про співробітництво. За словами міського голови Євгена Клепа, вирішено створити робочу групу, яка займеться якнайшвидшим просуванням проектів.

Чекаючи на ноу-хау

Про те, на якій стадії перебуває здійснення проекту, розповідає начальник управління муніципального розвитку Горлівської міськради Сергій Гнатюк. 

— Ще зовсім недавно можна було почути коментарі горлівських чиновників про те, що коли найближчим часом не буде розв’язано всі фінансові питання, японці більше до нас не приїдуть і на реконструкції тепломереж міста можна ставити хрест. Чи означає підписання меморандуму, що всі важливі питання проекту розв’язано?

— Ніхто не хотів ставити хрест. Зараз питання розв’язуються попри всі труднощі. Більш того, голова ASUKA GREEN INVESTMENT пан Куріта надіслав на адресу міськради листа, у якому дякував горлівчанам за співчуття в біді, яка спіткала Японію внаслідок землетрусу, і пообіцяв, що наше співробітництво не припиниться. Зараз ми шукаємо гроші на проектування, бо одна з умов подачі заявки в Нац­агентство — завершеність цього процесу. З огляду на те, що проектом «накривається» фактично все місто, на це має закладатися досить велика сума.

— Яка саме?

— За різними оцінками, від 22 до 29 мільйонів гривень.

— Чи включено горлівський проект у бюджет Нацагентства екологічних інвестицій на 2011 рік?

— Ні, поки не включено. Він розглядається як один із перспективних проектів з огляду на те, що ми подали туди техніко-економічне обґрунтування й висновок японської організації NEDO, яка курирує питання Кіотського протоколу. Зараз ми обраховуємо всю витратну частину й розглядаємо технічні умови. Японська сторона, незважаючи на відомі складнощі, повідомила, що в міністерстві торгівлі та розвитку своєї країни вони погодили питання залучення українських фахівців із сертифікації сучасних водогрійних котлів із дуже високим ККД, які на територію України Японія ще не поставляла.

— Чому горлівська влада так «тримається» за японців? У нас немає альтернативних варіантів реконструкції тепло­мереж?

— Бо Японія — єдина наразі країна, яка викупила квоти в українського уряду. У принципі, такі гроші є, і ми «зачепилися» за це альтернативне джерело фінансування для розвитку нашого міста. До речі, у нас уже є певний досвід — недавно згідно з Кіотським­ протоколом за фінансової підтримки японської сторони ми замінили 32 тисячі ламп розжарювання на ощадливі на об’єктах бюд­жетної сфери.

— Чи вірить міська влада в те, що Горлівка встигне до закінчення дії Кіотського протоколу завершити реконструкцію тепломереж?

— Ну, у будь-якому разі, ми на це дуже сподіваємося й докладемо всіх зусиль, щоб її здійснити. Може, не в повному обсязі. У всякому разі, проектувальники зараз пропонують і інші технічні рішення, і ми готові запропонувати їх японцям.