«Коли ми поїдемо на шахту?»

Інтерес до промислових об’єктів Донбасу в туристів є, залишилося переконати в цьому державу. А поки окремі підприємства організовують екскурсії самотужки.

У Донецькій області всерйоз перейнялися поліпшенням іміджу. Ні, потенціал регіону у сфері економіки відомий давно, ще з часів козацького степу, перших вугільних копалень і плавильних печей іноземних металургійних концесій — тут ніяких сумнівів бути не може. Дончани замислилися про власну… публічність і розширення контактів із навколишнім світом. А що найкраще сприяє цьому? Правильно — спорт, культура й туризм!

Із першими двома позиціями в цілому все нормально (один донецький «Шахтар» чого вартий!). Із туризмом теж начебто все гаразд: є в регіоні і святогірська Свято-Успенська лавра, і заповідники «Хомутов­ський степ» і «Кам’яні могили», і неповторна природно-рекреаційна зона заплави ріки Сіверський Донець, і сонячне узбережжя Азовського моря. Але, як відзначив у бесіді з автором цих рядків один з учасників торішньої міжобласної конференції представників донецьких і львівських туроператорів і компаній, пов’язаних із туристичним бізнесом, «у нас у Львові є унікальна перед­умова для успішного туризму — особливий, неповторний дух стародавнього європейського міста, що створює щоденне свято для своїх гостей. А що може запропонувати Донбас?»

Отож, днями голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк першим із представників влади виступив з ініціативою розширити інформацію про регіон, розміщену на глобальному порталі «Туризм в Україні». Одночасно відразу п’ять міст області за підтримки німецького товариства міжнародного співробітництва GТZ активізували роботу зі створення своїх брендів у рамках пілотного проекту «Сприяння місцевому економічному розвитку промислових міст Донецької області». Особливу увагу пропонується приділити туризму.

Зауваження львівського екс­перта було аж ніяк не безпідставним. Коли влітку 2010 року Донецьк у розкішному конференц-залі суперсучасного стадіону «Донбас Арена» у рамках відкриття регулярного авіасполучення Донецьк — Львів приймав західноукраїнських туроператорів, область за основними показниками діяльності туристичних підприємств в Україні вже посідала п’яте місце після Криму, Києва, Одеси та Севастополя. Але на гостей не справила враження демонстрація слайдів пам’яток Донеччини. На тлі того, що показали й розповіли бізнесмени із Львова про туристичний потенціал свого міста, презентація їхніх донецьких колег виглядала досить блякло. Що вдієш, регіон багато десятиліть розвивався в іншій площині. Але є в столиці «всесоюзної кочегарні» те, що пролунало в запитанні львівських бізнесменів: «Ну коли ж ми поїдемо на екскурсію в справжню вугільну ­шахту?»

Чорнобильський приклад

Питання розвитку промислового туризму за рік із лишком до Євро-2012 стає особливо актуальним. Донецьк, як відомо, визначений одним із міст, що прийматимуть чемпіонат. Наявність не тільки чудових автодоріг, аеропорту, готелів, а й розвинутої структури сервісу — неод­мінна умова проведення тут одного з найпрестижніших спортивних змагань планети.

Крім економічної вигоди та можливості створення нових робочих місць, додатковим стимулом до широкої презентації потенціалу регіону в сфері промислового туризму стали плани Міністерства з надзвичайних ситуацій України розпочати організацію систематичного відвідування туристами сумно відомої Чорнобильської зони.

У зоні відчуження, яка викликає великий інтерес не тільки учених, а й звичайних громадян, уже розроблені безпечні маршрути. «У Чорнобильську зону необхідно відчинити двері, щоб люди бачили ситуацію. Зараз обговорюється правовий механізм», — заявив голова МНС Віктор Балога. Ідею одержання Україною економічної вигоди від «постіндустріального» використання зони навколо аварійної АЕС підтримують навіть в Організації Об’єднаних Націй. «У Чорнобилі можна розповісти про важливу історію. Навіть якщо це дуже сумна історія, така зацікавленість може сформувати певний економічний потенціал», — відзначає адміністратор програми розвитку ООН Хелен Кларк.

Але повернімося в Донецьку область, де вистачає техногенно небезпечних підприємств. Зрозуміло, ніхто не водитиме туристичні групи на Донецький хімзавод або Горлівський ртутний комбінат.

— Звичними стали екскурсії на мальовничі соляні шахти в Соледарі, Артемівський завод шампанських вин і його гіпсові шахти, кондитерську фабрику «АВК», — повідомила заступник начальника управління культури й туризму Донецької обласної держадміністрації Ольга Кобець. — До Євро-2012 ознайомлювальні прогулянки своїми цехами готує пивоварний завод «Сармат», адже багато вболівальників люб­лять пиво, і те, як воно виробляється, обов’язково викличе в наших гостей інтерес. Менш відома реставраційна фабрика-музей ретроавтомобілів «Самохід» у Краматорську, але й там уже проходять екскурсії…

Кому — імідж, а кому — гроші

—У туристичній сфері дуже важливий попит. Не секрет, що всі, хто приїздить до нас, хочуть потрапити в шахту, — веде далі Ольга Кобець.— Разом із тим обладнати їх для екскурсії — дуже дорогий проект, який вимагає чималих інвестицій та часу. Буде інвестор — і проблем із туристичними маршрутами під землю не виникне.

За її словами, у Горлівському індустріальному технікумі обладнаний гірничий полігон (аналог справжньої шахти глибиною до 7 метрів із діючою гірничодобувною технікою), де практикують підземні екскурсії для допитливих. Якщо додати вугільний пил і шум механізмів, то імітація буде повною. Ідею підхопив і Донецьк. «Ми вже зв’язалися із шахтою «Трудовська», де працює гірничий музей, там теж є навчальна шахта. Саме зараз обговорюється питання про екскурсії. Ми маємо оцінити її стан і заходи безпеки», — заявила заступник начальника управління культури й туризму ДонОДА.

У Донецьку є академічний навчально-науковий заклад — Донецький інститут туристичного бізнесу (ДІТБ), який вже кілька років вивчає проблеми розвитку промислового туризму в Донбасі. Відповідно до проведеного ним соцопитування, 78% респондентів хотіли б відвідати промислові об’єкти регіону — шахти, металургійні заводи, хімічні комбінати. Цікава деталь: половина опитаних уже побувала на таких об’єктах…

— Культурний, історичний і природний туризм є в будь-якій країні. Люди хочуть чогось нового, і ми можемо це їм дати, — говорить аспірант ДІТБ Вікторія Кулеш. — Екскурсії на завод шампанських вин в Артемівську й соляні шахти в Соледарі показують, що промисловий туризм популярний. Наприклад, на артемівському заводі є окремий рядок у доходах — «Екскурсії». У кризовий 2008 рік вони одержали з їхньою допомогою більше 56 тисяч гривень. Якщо для винного заводу екскурсії найперше — імідж, то для шахт це могло б стати додатковим прибутком.

Нічого нереального в цій ідеї немає. Скептикам можна порадити звернутися до Інтернету, де багато закличних рекламних матеріалів із мальовничими фото закритої німецької шахти Zollverein, яка стала одним із найприбутковіших туристичних об’єктів індустріального Руру…

Чи є життя в Нью-Васюках?

У США завод із випуску ­великофюзеляжних лайнерів компанії Lockheed Martin щодня відвідують до півтори тисячі туристів, і тільки тому, що заводський корпус уважається найбільшим виробничим будинком у світі. У Донецькій області є аналог американському туристичному атракціону за своєю унікальністю, та ще й який!

Уже більше двох років при­падає пилом у Верховній Раді проект створення на базі закритих єнакіївських шахт «Червоний Профінтерн» і «Юний комунар» музейно-туристичного комплексу «Український техноленд», гармонічною частиною якого мають також стати музей історії Донецької залізниці та екскурсії на Єнакіївський металургійний завод. Планується на «Червоному Профінтерні» зібрати все, пов’язане з видобутком вугілля в Донбасі починаючи з XVIII століття, а на «Юнкомі» взагалі запропонувати реальний екстрим — спуск у шахту на глибину майже  кілометр, у район епіцентру невеликого ядерного вибуху, зробленого в 1979 році з технологічною метою.

Однак Єнакієве і його околиці туристичною Меккою поки не стали. За словами заступника єнакіївського міського голови Сергія Корсакова, через те, що законопроект, пов’язаний із розвитком «Українського техноленду», лежить у парламенті без діла, про бюджетне фінансування взагалі не йдеться.

— Раціональне зерно у всьому цьому, може, і є, та як його виростити — незрозуміло. Ми не бачили програму або бізнес-план навіть у зародковому стані. А будувати Нью-Васюки ми не в змозі, — заявив Корсаков на прес-конференції.

Схожа картина спостерігається й у масштабах всієї області. Розробка цільової програми розвитку промислового туризму в регіоні не ведеться, бо неможливо визначити її основні параметри за відсутності загальнодержавної програми. А немає програми — немає й грошей під її здійснення. Підприємствам залишається самотужки, розраховуючи на власні кошти та ентузіазм, створювати в себе музеї, туристичні маршрути й шоу для бажаючих.