Польова стратегія

Як мінімум одна з нових розробок підприємства влучить у ціль, упевнені в «Трансмаші». Хоча б тому, що є з чого вибрати.

10 заявок на одержання патентів на винаходи лише за два місяці, ще декілька готується до реєстрації. Нічого дивного: підприємство завжди прагнуло до взаємодії з наукою. Єдиний спеціалізований завод із виробництва колісних пар на пострадянському просторі просто рухається власним шляхом.

Про його напрямок і кінцеву мету розповідає технічний директор і головний конструктор НВЦ «Трансмаш» (м. Луганськ), заслужений машинобудівник України, академік Транспортної академії України Валерій Щербаков.

— Валерію Петровичу,­ чим обумовлена така кіль­кість нових розробок? У цьому є необхідність?

— Звичайно, необхідність є, і обумовлена вона багатьма чинниками. Усі напрямки, які сьогодні патентуються, можуть дозволити нам перейти на новий рівень або знайти іншу сферу діяльності. Адже підприємству, щоб бути успішним, треба мати хоча б сім видів діяльності. У нас їх поки тільки три, але, можливо, одержавши патенти на нові розробки, знайдемо й четвертий.

Зараз ми — універсальне підприємство з виробництва колісних пар і випускаємо близько 30 різних їхніх типів. Виникла потреба в електронних блоках для локомотивів, поїздів і тепловозів — освоїли їхнє виробництво. Потім з’явилася необхідність і у власному литві. Цей послідовний рух і привів нас до того, що ми зайнялися патентуванням.

До того ж нові виробництва, нові рішення рідко «вистрілюють» відразу. Ось чому треба мати великий запас думок і рішень, щоб був економічний ефект. Це як нива — щоб зібрати добрий урожай, вона має бути великою. Так і з винаходами: якщо їх багато, обов’язково знайдеться раціональне зерно, яке дасть добрі сходи як для самого підприємства, так і для країни. Така стратегія «Трансмашу». Із тієї ж причини, до речі, ми вивчаємо патентний фонд радянських часів: там можна знайти багато цікавих ідей, які залишилися тільки на папері, але цілком здатні «вистрілити» у виробництві. Однак безперервно рухаючись, треба дивитися й далі, а в нас багато планів із розвитку технічних можливостей підприємства — і щодо верстатного виробництва, і щодо випуску нових вузлів та деталей, а можливо, і вагонів…

— Тобто десять поданих заявок — це не так уже й багато…

— По-перше, треба сказати, що це тільки звучить так переконливо — десять заявок. Насправді це п’ять технічних рішень: по дві заявки — на спосіб і на агрегат або на конструкцію й на принцип одержання. По-друге, це плідна робота протягом декількох років. Попередні три роки, наприклад, нам узагалі було не до патентів. Кризу ми, як і всі, пережили дуже важко — просто проповзли на животі: скорочували штат, брали кредити під величезні відсотки. Зараз з’явилися замовлення, і ми поступово закриваємо кредити, повернули в цехи багатьох фахівців, купуємо нове обладнання та шукаємо нові шляхи. А ці заявки — результат досвіду, накопиченого за кілька років. Адже час і процес розробки ніхто не бачить, а все це має підґрунтя із праці, пошуку та наукової творчості. У нашому випадку це робота багатьох учених. Наприклад, кандидата технічних наук доцента ДонДТУ Володимира Фролова, який розробив універсальний сталеплавильний агрегат, що дозволяє випускати метал набагато дешевше за нинішню вартість.

— А з чим пов’язані всі ваші розробки?

— Частина заявок присвячена прямому відновленню заліза з руди, чому агрегат Фролова може посприяти. Адже сьогодні спочатку виробляють чавун, тобто додають вуглець, потім із чавуну роблять сталь — вуглець видаляють. От у нас і виникла думка про те, що установку Фролова можна використовувати для створення способу відновлення металу без процесу виробництва чавуну. Якщо ці заявки стануть патентами, звичайно, «Трансмаш» цим займатиметься.

Ще частина розробок присвячена одержанню водню, який можна використовувати як паливо. Адже це газ, то чому б і ні? Працювати з ним складно, але однаково людство до цього прийде. До речі, після цих десяти заявок ми оформили ще дві й уже подали в Київ, і ще є розробки. Звичайно ж, не всі рішення підуть у справу — якісь на стадії дослідів виявляться занадто витратними — як матеріально, так і енергетично, але все має пройти перевірку.

— Можна докладніше про всі ці ідеї?

— Занадто докладно не можна, принаймні до одержання авторських прав. Але можу сказати, що серед них є, наприклад, спосіб виробництва металів із міднорудної сировини. Традиційний занадто енергозатратний, а завдяки цьому винаходу його виробництво буде набагато дешевшим. Про це, звичайно, дуже складно розповісти — там безліч камер, через які відбувається осадження металу в пилоподібному стані, потім він формується заново. Є новий спосіб збагачення руд, теж корисна й перспективна розробка. Цікавий і метод рафінування нафтопродуктів. У них міститься багато сірки, і наші заводи, які працюють за традиційними технологіями, не можуть упоратися з виробництвом бензину на рівні «Євро-5» і «Євро-4». А ми пропонуємо фільтри, які дозволять зробити з нашого бензину такий, що відповідатиме європейським стандартам. Крім того, оформляється патент на новий вузол миючої машини, застосовуваної під час ремонту колісних пар. Новаторство в тому, що все зроблено на основі реактивної енергії обертової голівки, що дозволяє мити вузли ефективніше, ніж розпилювачі розчину в нерухомому стані. Ну й, звичайно, водневі технології. Є занадто смілива, на перший погляд, ідея видобувати водень із дна Чорного моря, точніше, спочатку сірководень (якого там дуже багато), а потім перетворювати його на водень. Заразом і очистити Чорне море. Це здається неймовірним, але ж колись і ідея повісити на стовпи проводи теж здавалася людям дивною…

— У вас є постійна група авторів чи ви запрошуєте вчених?

— Авторів у кожного винаходу багато. Наприклад, Володимир Фролов — наш співробітник, але в розробках беруть участь і його сини, і інші фахівці, зацікавлені у винаході. Але постійна група авторів — це директор НВЦ «Трансмаш» Сергій Мокроусов, головний металург Віктор Михайличенко, наш комерційний директор, конструктор і винахідник Сергій Сосновенко і я. А вже займатися проектуванням агрегату і його будівництвом, коли заявку прийнято, буде конструкторське бюро.

— Якісь із останніх патентів уже впроваджуються?

— На нові ідеї тільки недавно з’явилася можливість подати заявки. У той же час є в нас розробки в галузі електроніки — джерела­ живлення, перетворювачі нап­руги, які вже виробляються. Але заявки на них ми оформляємо тільки зараз.

— Усі розробки ведуться за рахунок підприємства чи ви залучаєте інвестиції ззовні?

— Гроші під голі ідеї ніхто, зрозуміло, не дасть. Після оформлення патентів, а я впевнений, що вони будуть, на науково-технічній раді підприємства вирішимо побудувати той або інший агрегат і робитимемо це власним коштом. Хоча б дослідну модель — щоб переконатися в тому, що це працює і справа варта заходу. А інвестиції можна залучити тільки тоді, коли доведемо, що є результати.

Довідка «УТГ»

Третина співробітників ЗАТ «НВЦ «Трансмаш» має вищу технічну освіту, що дає можливість успішно освоювати нову наукомістку продукцію. Підприємство працює разом із провідними вченими Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля ­(Луганськ), Донбаського гірничотехнічного університету­ (Алчевськ), Всеросійського науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту рухомого складу (ВНДКТІ), співробітники заводу викладають у ВНУ ім. В.Даля.

Упроваджена система менеджменту якості дозволила сертифікувати виробництво в Бюро Верітас (BVQI) на відповідність ISO 9001. Продукція підприємства сертифікована РС ФЗТ Росії й УкрСЕПРО. НВЦ «Трансмаш» — єдиний у транспортній галузі України лауреат усе­українського конкурсу якості в номінації «Великі підприємства», яке одержало сертифікат Європейського фонду управління якістю EFQM «Визнання досконалості в Європі».

Основні замовники заводу — вітчизняні підприємства, серед яких «Укрзалізниця», «Азовмаш», Крюковський вагонобудівний завод, «Дніпровагонмаш», «Метінвест», а також російська компанія РУСАЛ.