На хімічній бочці?

У Криму почався черговий етап піар-війни за туриста, у якій півострів щорічно програє російським медійникам.

Гучна страшилка цього сезону традиційно пояснює, чому не варто їхати на український курорт. Тема номер один — бочки з бойовими отруйними речовинами, поховані біля лазурного узбережжя. То, може, правильно люди бояться?

Кінці у воду

Директор екологічного­ підприємства «Ситалл» Геннадій Рубцов твердить, що нав­коло Криму в 11 районах, у тому числі в Керченській протоці, поховано до 1200 контейнерів з іпритом і люїзитом. Причому відомі «могили» тільки 500 бочок.

Як же бочки з хімічною зброєю опинилися на дні Чорного моря? Коли в 1941 році Червона Армія залишила Крим, на складах Севастополя зберігалося чимало отруйних речовин, і хоча хімічна зброя була заборонена до застосування ще в 1925 році, залишати німцям її не стали, а сховали кінці у воду. Хоч і був план, але воєнний час вніс свої корективи: контейнери з хімією ховали аби де. Так і лежать вони досі на дні. І головне — позбутися їх не можна, оскільки в 1993 році Міжнародна конвенція заборонила піднімати з води хімічну зброю.

Про страшну військову таємницю ще три роки тому дізнався депутат Верховної Ради України Володимир Ар’єв, абсолютно випадково натрапивши на секретні­ документи: «Це був акт виконаних робіт із пошуку хімічних отруйних речовин, зокрема хімічної зброї, складений між ядерним інститутом у Севастополі та компанією «Піраміс», яка безпосередньо виконувала пошукові роботи. Грифа «секретно» на тому документі не було. Але він був на відомих місцях, де затоплені ці хімічні отруйні речовини».

Чому саме в 2011 році проблема стала актуальною? Річ у тім, що в металевих контейнерів з іпритом та люїзитом добіг кінця термін придатності. І тепер ризик потрапляння хімії у воду тільки зростатиме.

За словами завідувача аналітичної лабораторії кримської асоціації «Екологія і світ» Едуарда Березовського, люїзит досить швидко розкладається у воді й відбувається його гідроліз із виділенням миш’яку. Тобто ця небезпечна отрута залишиться у воді. Іприт теж розкладається у воді, але протягом десятків років.

Якщо під час шторму іприт, який витік з іржавої бочки, викине на берег, радіус ураження становитиме 30 кілометрів. І це ще не все. Виявляється, за словами Геннадія Рубцова, уже в мирний час, у 1956 році, Микита Хрущов наказав затопити в Азовському морі 360 контейнерів із зоманом і зарином — хімічною зброєю другого покоління. «Проблема в тому, — уважає Рубцов, — що там дуже невеликі глибини. Контейнери вже замулені, проте фонові значення в багато разів перевищують норми».

Влада, місцева й центральна, про проблему знає. Програма пошуку затопленої хімічної зброї ухвалена Кабінетом Міністрів України ще в 1996 році. У Кримському головкомі МНС упевнені: небезпеки немає. «Хочеться поставити всі крапки над «i» у цій проблемі, — обурюється начальник ДУ МНС України в АР Крим Олександр Недобитков і веде далі: — Проблеми насправді немає. Я вже не­одноразово заявляв, що море чисте й безпечне».

Але в Рахункової палати України інша думка. У повідомленні її прес-служби говориться, що більше 10 ро­ків тому уряд затвердив державну цільову програму, виділивши з бюджету
55 млн грн на вирішення проблеми затопленої отрути: «Однак у результаті аудиту встановлено, що влада Криму й Севастополя фактично відсторонена від реалізації заходів програми, фінансування яких було недостатнім і безсистемним, а МНС не забезпечувало внутрішнього контро­лю за використанням бюджетних коштів. У результаті­ 76% витрат із програми використані з порушенням чинного законодавства та неефективні».

Голова Рахункової палати Валентин Симоненко вважає, що Міністерство з надзвичайних ситуацій демонструє байдужість до проблеми й зневажливе ставлення до людей. «За такий довгий час і за ті мільйони гривень, які виділені з бюджету, уже мали б давно очистити чорноморське дно від небезпечної «спадщини» війни!» — уважає він.

У пошуках отрути

Виявляється, ще в 2004 році на замовлення підприємства «Піраміс» фахівці Севастопольського національного університету­ ядерної енергії та промисловості провели пошук затопленої хімічної зброї. За допомогою комплексу «Пошук» учені обстежили 600 км прибережних районів Чорного моря, ширина­ смуги обстеження становила 2,5—3 км, а загальна площа —1,500 кв. км. У результаті виявлено 9 районів із затопленими контейнерами, у тому числі два — з хімічними боєприпасами загальною площею близько 20 кв. км. Загалом виявлено 428 контейнерів. Із них 49, наприклад, знайшли в районі Чорноморського, а поблизу Ластівкового гнізда — 60.

Під час визначення координат районів із затопленими контейнерами використовувалися космічні знімки. Їхнє розшифрування та координація із приладом «Пошук» дозволили домогтися точності 10—15 метрів, що дозволить водолазам скористатися складеною картою й візуально виявити контейнери.

Про виконання робіт був складений спеціальний акт, копію якого має редакція «УТГ».

Довідка «УТГ»

Іприт — бойова токсична отруйна речовина, у разі потрапляння її на шкіру з’являються пухирі. А якщо уражаються дихальні шляхи, можливе запалення легенів із летальним результатом. Протиотрути немає. Не менш небезпечний люїзит — стійка отруйна речовина. У разі отруєння діє миттєво, відчувається біль, з’являється екзема, іноді виразки, які довго гояться.