Купити по-російськи
КГЗКОР може перейти під контроль найбільшого виробника руди в СНД — російського холдингу «Металоінвест».
Влада, яка наполегливо заявляє про готовність приватизувати КГЗКОР до кінця року, поки так і не зрушила справу з мертвої точки. Тим часом у структурі власності одного з головних претендентів на цей об’єкт — ТОВ «Українська рудно-металургійна компанія» (УРМК), створеного на паритетних засадах ЗАТ «Смарт-холдинг» і ЗАТ «Металоінвест», відбулися радикальні зміни.
Не виключено, що, викупивши 25% акцій УРМК у «Смарт-холдингу», «Металоінвест» готується стати головним власником КГЗКОРу.
Могутня кучка
Керівництво «Смарт-холдингу» заявило про те, що його наміри взяти участь у реалізації проекту з добудування та експлуатації Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд залишаються незмінними. На одній з останніх прес-конференцій генеральний директор групи компаній ТОВ «Смарт-холдинг» Олексій Пертін відзначив настійливе бажання потенційних інвесторів чітко розуміти умови приватизації об’єкта.
«Досі влада так і не ухвалила жодного рішення в рамках того кола проблем, які перешкоджають здійсненню проекту запуску КГЗКРу, так і не сформулювала концепцію та умови його приватизації, — констатував він. — Звичайно, це дуже складний об’єкт і не так легко знайти формулу, яка відповідала б інтересам усіх пов’язаних із ним сторін. Однак ми дуже чекаємо, коли в цій справі досягнуть цілковитої визначеності — тоді ми зможемо оприлюднити свої пропозиції щодо цього».
Компанія «Смарт-холдинг», якій належать два українських суднобудівних заводи, декілька підприємств аграрного сектора, будівельної галузі та видобувної промисловості, також є власником 25% акцій української вертикально-інтегрованої групи гірничо-металургійних компаній «Метінвест». Тобто за спиною в неї холдинг, який має у своєму розпорядженні виробничі потужності, що дозволяють йому не тільки цілком задовольняти власні потреби в залізорудній сировині (ЗРС), рідкій сталі та напівфабрикатах, а й забезпечувати ними українські, європейські та азіатські компанії.
Однак, як уточнив Пертін, проект із добудування та експлуатації КГЗКОРу «Смарт-холдинг», як і раніше, планує реалізовувати разом із російським «Металоінвестом». Тобто з холдингом, до складу якого входять Лебединський і Михайлівський гірничо-збагачувальні комбінати, Оскольський електрометалургійний комбінат, меткомбінат «Уральська Сталь» і підприємство із вторинної переробки металу «УралМетКом», які утворюють увесь ланцюжок гірничо-металургійного виробництва. Із обсягів виробництва ЗРС «Металоінвест» посідає перше місце в СНД і четверте у світі, входить до п’ятірки найбільших російських сталеливарних компаній і є єдиним виробником металізованої сировини в Європі. Можна припустити, що результат майбутньої битви за КГЗКОР, на який претендують обидва партнери «Смарт-холдингу» — і український «Метінвест», і російський «Металоінвест», вирішено на користь останнього.
Елегантне «де-юре»
Незадовго до того, як керівництво «Смарт-холдингу» знову висловило свою зацікавленість у КГЗКОРі, Антимонопольний комітет України надав ЗАТ «Металоінвест» дозвіл на купівлю 25-відсоткового пакета акцій ООО «Українська рудно-металургійна компанія» (УРМК). При цьому в АМКУ уточнили, що в результаті цієї угоди «Металоінвест» матиме 75% статутного фонду УРМК.
Для участі в приватизації КГЗКОРу наприкінці 2006 року «Смарт-холдинг» і «Металоінвест» створили ЗАТ «УРМК», у якому спочатку кожному з партнерів належало начебто по 50% акцій. Хоча компетентні джерела стверджували, що «Смарт-холдинг» володів 100% статутного фонду УРМК. У самій же компанії із цього приводу ніяких роз’яснень не дають. А представники «Металоінвесту» запевняють, що нинішнє придбання 25-відсоткового пакета — «технічний момент, який не вплине на структуру власності УРМК». Проте на тлі офіційних даних АМКУ все це виглядає прагненням приховати цілком очевидну суть справи.
Слід зважити на те, що під час попередньої спроби приватизації КГЗКОРу, яка почалася в 2006 році й завершилася створенням восени 2007-го державно-приватного спільного підприємства на базі КГЗКОРу, офіційним партнером України в цьому СП стала саме УРМК. Держава внесла в нього приналежну їй частку, у КГЗКОРі — 56,4% від сумарної вартості активів комбінату, а УРМК зобов’язалася внести $400 млн інвестицій. Розподіл часток був 50 на 50.
УРМК цілком серйозно готувалася розпочати реалізацію проекту. Передбачалося, що на першому етапі сировина на КГЗКОР надходитиме з Михайлівського та Лебединського ГЗК. А в найближчій перспективі інвестор мав намір здійснити власну технологічну концепцію розвитку комбінату. Улітку 2007 року керівництво УРМК ініціювало зустріч представників ДП «Дирекція КГЗКОР», інституту Кривбаспроект та італійської компанії Danieli/Danieli-Corus, де обговорювалися наробітки з виробництва залізорудних котунів із магнетитової сировини.
Тоді віце-президент Danieli Жанкарло Лавроні заявив, що його компанія готова провести необхідні дослідження із запуску трьох установок грудкування в умовах роботи на магнетито-гематитовій суміші, а також під час використання гематитових руд. Тодішній генеральний директор УРМК Дмитро Тарасов відзначив, що це надзвичайно важливий сегмент роботи, оскільки другий етап уведення в експлуатацію комбінату передбачає весь технологічний цикл, у тому числі збагачення окисленої руди, заради чого й створювався, власне, КГЗКОР.
Тобто водночас із розв’язанням формальних питань, які стосувалися створення СП, представники «Смартхолдингу» та «Металоінвесту» розробляли довгострокову стратегію експлуатації комбінату й провели всю необхідну роботу для її подальшої безперешкодної реалізації. Але оскільки від самого початку під час приватизації КГЗКОР влада не спромоглася розв’язати декілька пов’язаних із нею проблем, СП так і не почало працювати, а до кінця 2009 року уряд ухвалив постанову про його ліквідацію та повернення інвесторові вкладених коштів.
Показово, що за півроку до цього — у червні 2009-го — Господарський суд Кіровоградської області вирішив задовольнити клопотання комітету кредиторів КГЗКОР про визнання підприємства банкрутом. Справу було порушено з ініціативи голови комітету — якогось ЗАТ «Криворіжагробуд», яке, відповідно до чуток, пов’язане із власником «Смарт-холдингу» бізнесменом Вадимом Новинським. У вересні того ж року в рамках процедури санації було продано два ключових активи комбінату — корпуси середнього й дрібного дроблення ЗРС. А покупцем стало якесь ТОВ «АФК-КР», що, знову ж за чутками, пов’язане з тим же бізнесменом. І саме в грудні 2009 року Апеляційний господарський суд Дніпропетровська ухвалив рішення щодо припинення санації КГЗКОР.
Усе це наводить на думку про те, що «Смарт-холдинг» зробив достатньо для того, щоб закріпитися на цьому об’єкті й безболісно поступитися половиною своїх акцій в УРМК сильнішому партнерові — «Металоінвесту». А той, у свою чергу, має у своєму розпорядженні достатній ресурс впливу, щоб реалізувати свої інтереси.
Ритуали для приїжджих
Цим крокам «Смарт-холдингу» і «Металоінвесту» передувало декілька переконливих жестів із боку української влади, які свідчать про те, що остаточна приватизація КГЗКОР відбудеться незабаром. Наприкінці жовтня минулого року перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв зобов’язав Мінпромполітики підготувати проект закону про особливості приватизації КГЗКОР і розробити програму залучення інвестора на комбінат. Тоді ж уряд хотів відновити переговори із країнами — екс-партнерами України з його будівництва, а також із потенційними претендентами на нього.
Але румунське посольство (частка цієї країни в активах КГЗКОРу — 28%, унаслідок чого вона є головним кредитором України в проекті його будівництва та експлуатації) відразу заявило про те, що їхня країна наполягає на погашенні боргу, посилаючись на конвенцію 1986 року й на двосторонню угоду 1994 року. Ці документи передбачають, що права Румунії як суб’єкта міжнародного права не може бути піддано сумніву якимись договорами, укладеними з юридичними особами як суб’єктами приватного права. Представники румунської сторони дали зрозуміти: якщо Україна, не домовившись із нею про способи погашення боргу, приватизує КГЗКОР, Румунія зможе його стягнути за рішенням будь-якого міжнародного суду.
З огляду на цю заяву українська влада вжила ще деяких заходів стосовно комбінату. Президент України Віктор Янукович доручив декільком міністерствам підготувати пропозиції із приводу способів його приватизації. Розробки треба було подати до 20 січня цього року, але поки доручення не виконано.
Уже наприкінці грудня голова держави видав Указ «Про рішення Ради національної безпеки від 22 жовтня 2010 року «Про ситуацію у сфері приватизації держмайна», яким скасовано заборону на продаж декількох стратегічних підприємств, у тому числі й КГЗКОР. А через місяць представник Міністерства економічного розвитку та торгівлі Сергій Бєленький підтвердив, що цей об’єкт буде приватизований до кінця 2011 року.
Зрозуміло, час для того, щоб усунути головний камінь спотикання — проблему боргу перед Румунією, ще є. А все інше, якщо майбутній власник об’єкта вже обраний владою, — не більш ніж елементи звичного ритуалу.
