Земля, вода і полум’я
Землетрус біля східного узбережжя острова Хонсю став найбільшим у відомій історії Японії.
Найсильніший поштовх магнітудою 9,0—9,1 (оцінка все ще уточнюється) стався в Японії 11 березня о 21.46 за київським часом (14.46 за місцевим). Йому передувала серія менш інтенсивних ударів, які почалися ще 9 березня. Епіцентр землетрусу був визначений у точці, віддаленій на 373 км на північний схід від Токіо й на 130 км на схід від Сендая — найближчого великого японського міста.
Землетрус спровокував найсильніше цунамі з висотою хвиль біля узбережжя Японії більше 3 м (аж до 10 м у префектурі Міягі). Щоб досягти потерпілих областей на японських островах, хвилі потрібно було від десяти хвилин до півгодини. Стихія позначилася на всьому тихоокеанському регіоні, у тому числі західному узбережжі Північної та Південної Америки.
Попри значну інтенсивність сейсмічних хвиль, стихійне лихо виявилося набагато менш руйнівним і смертоносним, ніж попередні більш слабкі землетруси в регіоні (зокрема в 1923 і 1995 роках), завдяки високому рівню готовності інфраструктури та влади країни до можливих природних катастроф.
Жителі Токіо одержали попередження за 80 секунд до того, як ефекти землетрусу досягли японської столиці. Це стало можливим завдяки системі раннього попередження, яка складається з більш ніж тисячі сейсмографів, розташованих по всій території держави. Сигнал попередження дозволив вчасно припинити роботу більшої частини критичних інфраструктурних систем, наприклад, зупинити рух високошвидкісних поїздів і перервати прокачування газу трубопроводами, скоротивши таким чином масштаб руйнувань і кількість людських жертв. Вистояла переважна кількість споруд, побудованих після 1995 року, оскільки їхні проекти передбачали спеціальні гасники енергії. Ефект цунамі також було помітно знижено завдяки береговим захисним стінам, які закривають приблизно 40% узбережжя. Стівен Роденей, експерт у галузі геофізики з Массачусетського технологічного університету (США), назвав Японію країною, «яка краще від усіх у світі підготовлена до землетрусів».
Звичайно, як не готуйся до катастрофи такого масштабу, численних трагічних наслідків однаково не уникнути. За даними Національного поліцейського агентства Японії, на 16 березня внаслідок землетрусу, цунамі й руйнувань від них загинуло 3676 чоловік у 12 префектурах країни, ще 7843 зникли безвісти. Близько півмільйона японців перебувають у тимчасових укриттях.
Кілька невеликих міст пішли під воду майже цілком, загалом змито більше десяти тисяч будинків. У шести різних префектурах були зафіксовані пожежі, зокрема, зайнялися газосховища на нафтопереробному заводі в місті Ітіхара, стався вибух на нафтохімічному комплексі в місті Сендай.
Значно постраждала інфраструктура — у всій країні перебої з мобільним зв’язком, частково вийшла з ладу Токійська телевежа (погнувся шпиль). Обрушилися окремі ділянки автомобільних естакад, вийшла з ладу автострада регіону Тохоку, що обслуговує північ Японії. Прорив дамби в префектурі Фукусіма призвів до додаткових затоплень. Два аеропорти тимчасово припинили свою роботу, ще один, розташований на штучному острові, фактично знищено. Кілька разів припинявся рух поїздів високошвидкісними магістралями й звичайними залізницями, на день було зупинено роботу Токійського метрополітену. Сумарний збиток економіці Японії, за різними оцінками, становить від $50 до $200 млрд. Більшість експертів уважає, що економіка Японії в короткостроковій перспективі значно впаде, після чого почнуться високі середньострокові темпи зростання.
Окремою подією на тлі загальних руйнувань стали позаштатні ситуації на ядерних об’єктах. Постраждали чотири АЕС і завод зі зберігання відпрацьованого ядерного палива, на якому сталося відключення електропостачання, що створило загрозу аварії (за даними на сьогодні живлення цього об’єкта відновлено). Через вихід з ладу одного із двох циркулярних насосів на Токайській АЕС було зупинено другий енергоблок. На першому енергоблоці АЕС в Онагаві 13 березня сталася пожежа, яка спричинила підвищення радіаційного фону, але проблему вдалося швидко ліквідувати. На АЕС «Фукусіма-2» під час землетрусу було штатно зупинено всі чотири енергоблоки, однак через часткову відмову аварійної системи виникли проблеми з їхнім охолодженням. Завдяки терміновому ремонту температурний режим блоків знову взято під контроль уже на 15 березня. Зараз станцію зупинено цілком, а мешканців навколишніх населених пунктів евакуйовано.
Більш важка ситуація склалася на АЕС «Фукусіма-1». У день землетрусу три працюючі енергоблоки станції було зупинено дією аварійного захисту в штатному режимі. Однак через годину перервалося електропостачання системи охолодження реакторів (у тому числі від резервних дизельних електростанцій). Через зростання температури в усіх трьох реакторах почав знижуватися рівень теплоносія й підвищуватися тиск унаслідок утвореної пари. Щоб не допустити руйнування, пару довелося скидати спочатку в гермооболонку, а потім в атмосферу (попередньо фільтруючи від радіонуклідів). Захід виявився ефективним, але при цьому в оббудування реакторного відділення потрапила велика кількість водню. 12 березня цей водень вибухнув, спричинивши витік радіації. Утім, сам корпус реактора не постраждав, зруйнувалася тільки зовнішня оболонка блоку.
Для екстреного охолодження реакторів у них почали накачувати суміш морської води з борною кислотою. 14 березня аналогічний вибух водню стався на третьому, а 15-го — і на другому блоці АЕС. 16 березня ситуацію вдалося переважно стабілізувати, але стан станції досі непокоїть. Відповідно до Міжнародної шкали ядерних подій інциденту на АЕС «Фукусіма-1» присвоєно рівень 4: «Аварія без значного ризику для довкілля» (оцінка підлягає уточненню).
